Урок истории. Составляющие эффективности.(язык - украинский)

Сучасні можливості майже безперешкодного поширення інформації, розмаїття систем пояснення та оцінок минулого особливо проявляються в галузі історії, визначає зміщення цілей історичної освіти від засвоєння, запам’ятовування фактичної історії до навчання способів опрацювання, структурування, аналізу, критики історичної інформації. Специфіка історії як навчальної дисципліни полягає не стільки у матеріалі, з яким працює учень, скільки в тих розумових операціях і способах діяльності, яких він навчається, працюючи з цім матеріалом.

  Безперечно, молодь має отримувати задоволення від того,що вона робить, і розуміти, з якою метою і що вона вивчає. Дуже важливо, аби учні усвідомлювали необхідність навичок, яких вони набувають, і важливість предметів, які вивчають. Тому вчитель мусить зосередитися на основних проблемах , а не на повному переліку історичних подій і деталей. Учнів потрібно залучати до процесу дослідження, який може бути більш цікавим для них, ніж звичайне накопичення емпіричних знань.

   В сучасних умовах, коли школярі мають зовсім інші, у порівнянні зі своїми ровесниками 90х років, пріоритети та інтереси, перед вчителем стоїть завдання на уроках суспільно-гуманітарного циклу створити таку ситуацію, при якій навіть ті, хто не цікавиться історією, будуть активно працювати і показувати високий рівень знань.