Від проголошення незалежності – до нової України

Харківська загальноосвітня школа I-III ступенів № 22

Харківської міської ради Харківської області

ВІД ПРОГОЛОШЕННЯ НЕЗАЛЕЖНОСТІ –

ДО НОВОЇ УКРАЇНИ

Бужор О.М.,

класний керівник 8-А класу

2016 р.

Тема уроку: Від проголошення Незалежності – до нової України

Мета: поглибити знання учнів про ключові події ХХ століття, звернути увагу на тяглість українських державотворчих традицій, актуалізувати ідеї соборності та суверенності держави – головних передумов розвитку незалежної України;

формувати та розвивати різні види вмінь і навичок, які мають стати фундаментом формування громадянської, історичної та національної свідомості школярів;

активізувати пізнавальний інтерес учнів до засадничих державотворчих подій історії України ХХ століття;

сприяти розвитку креативного, емоційного й соціального інтелекту як умови всебічного розвитку особистості, її самореалізації;

формувати в учнів активну громадянську позицію і почуття патріотизму.

Обладнання: плакати «Від проголошення Незалежності – до нової України», «Це - наше і це – твоє», «Незалежність. Від 1991-го – назавжди», «Рефлексивний екран»; «Кросворд «Це – українське і це – моє», відеокліп «Це – моя Україна».

Хід уроку

І. Оголошення, представлення теми та очікуваних навчально-виховних результатів

Слово вчителя

ІІ. Мотивація навчальної діяльності. Слово вчителя

24 серпня 2016 року Україна відзначила 25-ліття своєї Незалежності, Український інститут національної пам’яті назвав 2016 рік Роком Державності – на честь низки історичних подій, які привели до проголошення, а потім відновлення Україною незалежності у ХХ столітті. Сьогодні ми пригадаємо ключові події ХХ століття, визначні для українського державотворення. Українські державотворчі традиції дуже тривалі. Саме про них буде мова на нашому уроці.

ІІІ. Робота за темою заходу

Розповідь заздалегідь підготовлених учнів (з використанням плакатів «Від проголошення Незалежності – до нової України», «Незалежність. Від 1991-го – назавжди») .

Учень І

22 січня 1918 року відбулося проголошення IV Універсалом Української Центральної Ради незалежності Української Народної Республіки. Вперше у XX столітті Україна проголошувалася незалежною суверенною державою. IV Універсал Української Центральної Ради став логічним етапом складного розвитку визвольного руху доби Української революції. Він розпочався в березні 1917-го й упродовж одного року зазнав еволюції від ідей політичної автономії та федерації до усвідомлення необхідності утвердження власної державної незалежності. «…Єдиний вихід – проголошення незалежності України, що дасть можливість стати твердо на міжнародній арені і приступити до організації нової фізичної сили», – відзначав під час засідання українського уряду 26 грудня 1917 року один із провідних діячів Української Центральної Ради Микита Шаповал.

Події 22 січня, як і тепер, відбувалися в умовах воєнної агресії Росії проти України. У той час за несприятливих умов українці спромоглися створити цілісну національну державу.

Українська Народна Республіка – перша українська держава у ХХ столітті, яка першою серед нових держав у Східній Європі проголосила незалежність – раніше, ніж три країни Балтії, Польща та Чехія.

Учень ІІ

1 листопада 1918 року – день «Листопадового зриву», українського повстання у Львові, внаслідок якого невдовзі проголошено Західно-Українську Народну Республіку.

Поразка в Першій світовій війні держав Четверного союзу активізувала визвольні рухи поневолених народів.

У жовтні 1918 року Українська національна рада оголосила про намір об’єднати всі західноукраїнські землі – Східну Галичину, Північну Буковину і Закарпаття в єдину українську державу.

У ніч на 1 листопада у Львові відбулося повстання. Стрілецькі частини на чолі з Дмитром Вітовським взяли під контроль найважливіші установи міста. «Заснувши 31 жовтня 1918 під австрійською державною владою, виконуваною поляками, жителі Львова прокинулося 1 листопада 1918 під владою Української національної ради. Як символ цієї влади маяв на вежі ратуші український синьо-жовтий прапор», – писав один із сучасників..

9 листопада 1918 pоку Українська національна рада створила у Львові уряд – Державний Секретаріат. Очолив його відомий громадський і політичний діяч Кость Левицький. 13 листопада 1918 року затверджено конституційні засади нової держави – «Тимчасовий основний закон про державну самостійність українських земель бувшої австро-угорської монархії». Відповідно до нього держава дістала назву – Західно-Українська Народна Республіка.

Учень ІІІ

22 січня 1919 року – проголошення Акта злуки УНР і ЗУНР.

Разом з власної волі із 1919 року – саме Акт злуки, а не події вересня 1939 року, є підставою для відліку історії цілісної Української держави.

Лідери ЗУНР ініціювали переговори про об’єднання всіх українських земель, наслідком яких стало підписання 1 грудня 1918 року у Фастові Передвступного договору між УНР і ЗУНР про злуку обох українських держав в одну державну одиницю.

22 січня 1919 року на Софійській площі в Києві урочисто проголошено Акт злуки УНР та ЗУНР в єдину незалежну державу. В Універсалі Директорії УНР, зокрема, відзначалося: «Однині воєдино зливаються століттями одірвані одна від одної частини єдиної України – Західно-Українська Народна Республіка (Галичина, Буковина, Угорська Русь) і Наддніпрянська Велика Україна. Здійснились віковічні мрії, якими жили і за які умирали кращі сини України. Однині є єдина незалежна Українська Народна Республіка». Наступного дня Акт злуки майже одностайно був ратифікований Трудовим конгресом України.

Остаточно врегулювати всі питання, пов’язані зі створенням єдиної української держави, повинні були спільні Установчі збори. Однак завершити об’єднання двох державних утворень в єдиний державний механізм завадила окупація українських земель польськими і більшовицькими військами.

Акт злуки 22 січня 1919 року втілив ідею соборності, яку українці відстоювали щонайменше з середини XIX ст. Одним із головних наслідків об’єднання УНР і ЗУНР 22 січня 1919 року було те, що відтоді питання єдності української нації в українській політичній думці вже ніколи не ставилося під сумнів. Упродовж наступних десятиліть Акт злуки залишався символом боротьби за незалежну соборну державу. Саме ці події, а не приєднання Західної України до СРСР 1939 року, є підставою для відліку історії цілісної Української держави.

Учень ІV

15 березня 1939 року – проголошення незалежності Карпатської України.

Українці на Закарпатті першими у міжвоєнній Європі зі зброєю в руках стали на захист свободи проти союзників Німеччини.

15 березня 1939 року в місті Хуст відбулося засідання Сойму Карпатської України. Таємним голосуванням президентом новоствореної української держави обрали Августина Волошина. Депутати ухвалили два закони, які мали статус конституційних і визначали форму нового державного утворення. Зокрема, підтверджували, що Карпатська Україна є незалежною державою, республікою на чолі з президентом, обраним Соймом. Державною мовою Карпатської України проголошувалася українська. Державним прапором затвердили національний синьо-жовтий прапор. Державним гімном оголосили національний гімн «Ще не вмерла Україна».

Того ж дня масштабний наступ на Карпатську Україну в напрямі Хуста розпочали угорські війська, які планували якнайшвидше захопити місто й арештувати членів українського уряду. Найбільш кровопролитним став бій на Красному полі.

18 березня 1939 року територію Карпатської України зайняли війська суперника.

Боротьба бійців Карпатської України була безпрецедентним прикладом збройного опору планам союзниці гітлерівської Німеччини Угорщини в ході територіальних змін у Центрально-Східній Європі напередодні Другої світової війни. Оборона Карпатської України отримала широкий розголос у міжнародній пресі.

Учень V

30 червня 1941 року – проголошення Акта відновлення Української Держави.

У Львові в приміщенні місцевої «Просвіти» на площі Ринок відбулося засідання Національних зборів, на якому було проголошено Акт відновлення Держави, внаслідок тривалої боротьби Об`єднання українських націоналістів і створення української влади на західних землях, яка згодом мала підпорядкуватися владі в Києві.

Акт 30 червня 1941 року декларував відновлення української державності, тобто спирався на державотворчу традицію УНР і ЗУНР.

Незважаючи на заборони та переслідування з боку німецьких окупаційних властей, ОУН проголошувало Акт відновлення Української Держави, активно розбудовувало український державний апарат на землях, захоплених Вермахтом. На 22 липня 1941 року владу Українського державного правління було встановлено на теренах 187 (з усього 200) районів Західної України.

Згодом націоналісти перейшли до тактики підпільної боротьби проти нацистського окупаційного режиму, в ході якої 14 жовтня 1942 року створили Українську повстанську армію.

Ще десять років після закінчення Другої світової війни УПА виборювала незалежність України у протистоянні з комуністичним тоталітарним режимом.

Наміри мати власну державу роками визрівали у творчості шістдесятників, правозахисному й дисидентському рухах, прагненнях мільйонів українців.

Українська незалежність була повалена більшовиками внаслідок «гібридної війни», ознакам якої є створення маріонеткових проросійських псевдореспублік і підтримка антиукраїнських повстанських рухів.

Учень VІ

16 липня 1990 року – ухвалення Декларації про державний суверенітет України.

В Україні політика перебудови привела до активізації всього суспільно-політичного життя та посилення національно-визвольного руху. Широку популярність набули такі громадські об’єднання, як «Меморіал», Товариство української мови iмені Тараса Шевченка, Студентське братство, Український культурологічний центр та iн. У вересні 1989 року виникає перша масова, фактично опозиційна до влади політична структура – Народний рух за перебудову.

У березні 1990 року відбулися вибори до Верховної Ради УРСР і місцевих рад. За їх результатами в парламенті вперше з’явилася доволі чисельна група депутатів, які ставили за мету незалежність України. Саме за їхньої ініціативи 16 липня 1990 року вдалося провести радикальну за змістом декларацію, яка, по суті, стверджувала суверенність України.

Державний суверенітет визначався як верховенство, самостійність, повнота і неподільність республіканської влади в межах території УРСР, незалежність і рівноправність у міжнародних зносинах. Територія УРСР в існуючих кордонах проголошувалася недоторканною.

Визнавався обов’язок державних органів влади забезпечувати національне культурне відродження українського народу, запровадження та функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя. Крім того, усім національним групам, які проживали на території України, гарантувалося право на вільний національний культурний розвиток.

Учень VІІ

24 серпня 1991 року – прийняття Акта проголошення незалежності України.

Проголошення державної незалежності Україною відіграло вирішальну роль у розпаді СРСР та остаточній ліквідації комуністичної тоталітарної системи.

24 серпня 1991 року відбулася позачергова сесія Верховної Ради Української РСР, на якій було ухвалено Акт проголошення незалежності України. Історичне рішення було прийнято абсолютною більшістю: 346 голоси було віддано «за» проголошення незалежності, і лише 1 – «проти».

Однак проголошення незалежності України не було випадковим явищем. З погляду історичної спадкоємності це було відновлення державної самостійності і незалежності України. Цей процес відбувався мирно для України. Проте це не применшує закономірності й легітимності тієї історичної події, її визначальної ролі в припиненні існування тоталітарного СРСР.

Учень VІІІ

1 грудня 1991 року – Всеукраїнський референдум на підтвердження Акта проголошення незалежності України.

Під час демократичного волевиявлення 1 грудня 1991 року Український народ підтвердив прагнення жити в суверенній державі.

Референдум відбувся в усіх 27 адміністративних одиницях України: 24 областях, Автономній республіці Крим, Києві та Севастополі. У голосуванні взяли участь 84,18% тих, хто мав право брати участь. На підтримку незалежності висловились 90,32% тих, хто брав участь. Рішення референдуму було загальнообов’язковим та не потребувало окремого затвердження. За підсумками референдуму були зміцнені правові засади державного суверенітету, створені умови для розгортання державотворчих процесів у незалежній Україні.

Слово вчителя

Отже, сьогодні ми з вами живемо в незалежній, суверенній країні. За площею Україна – найбільша серед країн Європи. Протяжність усього кордону України – 7643 км. А із заходу на схід територія простягається на 1316км. Населення складає більше 42 млн. Нам є чим пишатися: своєю країною та її тисячолітньою історією, своєю рідною мовою, державними та народними символами, багатими народними традиціями та звичаями, мелодійними піснями та запальними танцями, неперевершеною природою, красивими містами та селами, щирим народом, своїми родинами.

Перегляд відеокліпу «Це моя Україна»

Розгадування кросворду

1. Один з найвідоміших ярмарків в Україні, що відбувається на Полтавщині. (Сорочинський)

2. Український народний співець і музикант, який передавав епічні традиції у формі історичних пісень, дум. (Кобзар)

3. Суспільно-політична та військово-адміністративна організація українського козацтва, що склалася наприкінці ХV ст. — першій половині ХVІ ст. (Січ)

4. Головний убір з листя, бадилля, гілок і квітів, має форму обруча.(Вінок)

5. Яйце, декороване традиційними символами, які пишуться за допомогою воску й барвників. (Писанка)

6. Бойовий човен запорожців, з вітрилами та веслами. (Чайка)

7. Всесвітньовідомий танок, який придумали козаки Запорізької Січі. (Гопак)

8. На перший погляд, просто глиняна пташка-свищик, а насправді – стародавній музичний інструмент, на якому можна заграти будь-яку мелодію. (Зозулиця)

Слово вчителя

Пам’ятайте, діти, ви – майбутнє України. Україна – це ви!!!То ж своїми знаннями, працею, здобутками примножуйте її культуру, своїми досягненнями славьте її. Будьте гідними своїх предків, любіть рідну землю, бережіть волю і незалежність України, пишайтеся і поважайте свій народ і його мелодійну мову. Шануйте себе і свою гідність, і шановані будете іншими.

V. Рефлексія

• Висловіть свою думку про почуте сьогодні, вибираючи початок фрази з рефлексивного екрану.

4