Вірш "Історія одного міста"

Історія одного міста

Скрутний час підкравсь поволі

І загрожує країні.

Що робити, добрі люди,

Щоби нам прожити нині?

Клич луна по всій країні:

Норму, норму виконай,

Поповняй ряди шахтарські,

На-гора вугілля дай!

Як у морі, буйнім морі,

Вітер хвилю наганяв.

Олексій Стаханов в шахті

Норму перевиконав.

Кожен знає це ім’я,

Кожен пам’ятає,

Бо найкращого нема

Міста, навіть в раї!

Знаю я, що це не мед

В шахті відроблятись,

Що шахтарський труд, як пір’я,

Марно сподіватись.

Наші пращури сміливі

Гнули спини з молотом,

Імена навіки будуть
Вишиті їх золотом!

А тепер ми дуже «горді»,

Не потрібно все це нам!

Це не панськая робота

Лізти в шахти тут і там.

Люди добрі, схаменіться!

Дуже ви зазналися.

І нічого в вас людського

Зовсім не зосталося.

Що ж майбутнє нам готує?

Хто про це дізнається?

Ми чекаєм з нетерпінням,

Донбас сподівається…

Ще повернуться часи,

Коли цінувалася

Праця дуже нелегка, -

Шахтарською звалася.

Будуть люди працювати

У безпеці і теплі.

І стахановський рекорд

З нами буде на «чолі» !

Пам’ятатимуть завжди

Наше місто в світі.

І наслідувати будуть

Труд шахтарський діти!

Я ще вірю, що майбутнє

Буде світле, гарне в нас,

Що не будем думать завтра

Чим платити нам за газ…

Що віддати нам за світ,

Чим платити нам за воду,

Сподіваюсь президент

Поверне Вкраїні «вроду»…

Зацвітуть сади вишневі,

Шахтарі всміхнуться знов.

Стане правдою та казка,

З наших чудних, щирих «снов»!

Що потрібно нам для щастя?

Що потрібно для життя?

Щоб, мабудь, була робота,

Щоб легким було буття.

Сподіваюсь, що чудовим

Буде в нас людське життя,

Будуть жити всі в достатку

До самого забуття.

Будуть кращими ті роки,

Що чекають вже на нас.

Вісімдесят п’ять років святу!

Стахановці, вітаю вас!

Я люблю це дивне місто,

Як живу людину.

Бо … «не можна вибирати

Тільки батьківщину!»