Позакласний захiд
Хлібові вклонімося
Ведуча. Доброго дня, любі друзі, дорогі гості! Щиро вітаємо вас на нашому святі Хліба.
В е д у ч и й. Запрошуємо вас усіх на хліб та сіль.
(Звучить пісня О. Білозір «Ласкаво просимо».)
1. Гостей дорогих ми вітаємо щиро,
Стрічаємо з хлібом, любов’ю і миром!
2. Для людей відкрита хата наша біла,
Тільки б жодна кривда в неї не забігла.
3. Хліб ясниться в хаті,
Сяють очі щиро,
Щоб жилось по правді ,
Щоб жилось у мирі.
(Дві учениці в українському вбранні підносять хліб та сіль.)
I на світлому, як доля, рушникові дозвольте Вам піднести хліб та сіль.
Вчитель:
Ми зустрічаємося з ним кожен день. Без нього не обходиться ні скромний сніданок, ні щоденний обід, ні святковий стіл. Він супроводжує нас від народження до глибокої старості - добрий нам товариш, ім'я якого люди на всіх мовах промовляють з любов'ю та теплотою. Він є для нас вічним символом благополуччя та достатку.
Ведучий
Сьогодні ми поговоримо з вами про найдорожче золото на землі — хліб. Коли ж хліб вперше прийшов на стіл до людини? Вчені-археологи різних країн світу після вивчення багатьох матеріалів підтвердили, що першою «хлібною рослиною» треба вважати не жито і пшеницю, а дуб. В Кіровоградській області при розкопках знайшли висушені і розтерті на борошно жолуді, із яких пекли хліб більше, ніж 5 тисяч років тому.
Учень:
Сонцем, що сяє в небесній блакиті
Пахнуть скориночки скиб…
Є найзначиміша дума на світі —
Дума про хліб.
Йде бригадир у високому житі,
Думає: — Ще кілька діб…
Найблагородніша дума на світі —
Дума про хліб.
Учениця:
Спільним трудом життєдайним зігріті
Перший віншуємо сніп:
Так! Найвеличніша дума на світі —
Дума про хліб.
Дар цей — безцінний, що й говорити —
Варто вклонитись землі б!
Найзаповітніша дума на світі — дума про хліб.
Вчитель:
Вітають хлібом гостя дорогого,
Клянуться хліб не дати ворогам,
Чи не від того в люду трудового
Живуть слова, що хліб за батька нам?
Ведуча: Діти. Слово хліб таке звичне і необхідне, як мир, мама, сонце. Чи замислювалися ви над тим, звідки до нас прийшов хліб?
1-й учень. Здається, що він був завжди. Але це не так. Учені вважають, що у далеку-далеку давнину споживали зерна дикорослих рослин, коли їм не щастило на полюванні. Пізніше чоловіки почали обробляти грунт, сіяти зерно і доглядати врожай. А жінки збирали зерно, розтирали його між каменями, готували юшку з борошна. Випікати хліб тоді ще не вміли.
Ведуча: Цікаво, як же цього навчилися?
2-й учень. Я прочитав , що трапилось це так. Важкі хмари облягли небо, пішов дощ. Хлібороби повернулися з поля. Юшка цього разу вдалася густою. Випадково господиня розлила її на розпечений вогнем камінь. Тісто спеклося. Одна з жінок вихопила кружальце і хотіла викинути його. Та воно так смачно пахло, що вона не витримала і скуштувала його. Так люди навчилися випікати на розжарених каменях прісні коржі. Це, власне, і був перший хліб.
Ведуча: Від цього темного, твердого хліба з кам’яною пилюкою до пухкої, випеченої паляниці, минули тисячі років. За цей час у різних країнах світу хлібороби навчилися з диких зернових рослин вирощувати високоврожайні сорти пшениці, жита, ячменю, кукурудзи, а пекарі – випікати велику кількість хлібних виробів.
Зверніть, будь ласка, увагу на колекцію хлібо-булочних виробів у нашому музеї хліба та на слайдах.
Ведуча: З давніх-давен український народ славився виробами з борошна. Яка страва є однією з найулюбленіших? Звичайно, пироги.
(Інсценізація укр. нар. пісні «І з сиром пироги»)
Був собі гарний хлопець
Мав років двадцять три,
Любив козак дівчину
І з сиром пироги.
Ой чули, чули, чули,
Ой чули, чули ви?
Любив козак дівчину
І з сиром пироги.
Чи теплі, чи студені
Чи з білої муки
Дівчина хлопця любить,
А він їсть пироги.
Ой чули, чули, чули,
Ой чули, чули ви?
Дівчина хлопця любить,
А він їсть пироги.
Із гори високої
Напали вороги,
Забрали дівчиноньку
І з сиром пироги.
Ой чули, чули, чули,
Ой чули, чули ви?
Забрали дівчиноньку
І з сиром пироги.
Козак наш сів тай плаче
Прокляті вороги
Візьміть собі дівчину,
Віддайте пироги.
Ой чули, чули, чули,
Ой чули, чули ви?
Візьміть собі дівчину,
Віддайте пироги.
Козак мав довгі ноги
Скакав через степи
Дівчину рятувати,
Бо вже з'їв пироги.
Ой чули, чули, чули,
Ой чули, чули ви?
Дівчину рятувати,
Бо вже з'їв пироги.
Ведуча: Хліб належить до особливо шанованих символів українського народу. Недаремно про нього існує чимало прислів’їв. Продовжіть укр. народне прислів’я:
Хочеш їсти калачі – …………….не сиди на печі.
На чорній землі …………………білий хліб родить.
Калинова гілка – ………………..хлібові тітка.
Земля – матінка, …………………а хліб – батечко.
Ведуча: Які прислів’я про хліб ви пам’ятаєте?
Прислів’я: Хліб – усьому голова.
Хліб житній – батько рідний, гречана каша – мати наша.
Без хліба суха бесіда.
Без хліба нема обіду.
Аби хліб, а зуби знайдуться.
Грушка - минушка, а хліб - кожен день.
Де хліб та вода, там немає голода.
Коли хліб на возі, нема біди в дорозі.
Нема хліба без роботи, нема роботи без хліба.
Найсмачніший хліб від свого мозоля.
Що до чого, а хліб до борщу.
З’ївши калач, берися знов до хліба.
Паляниця – хлібові сестриця.
Риба – вода, ягода – трава, а хліб усьому голова.
Довелося бідувати на хліб-сіль заробляти.
Нема святішої святині, як хліб на нашому столі.
(Можна запропонувати відгадати прислів’я за інсценізацією, за малюнками, зібрати прислів’я з розсипанки).
Ведуча: Молодці. Знаєте народну мудрість. Для нашого народу хліб був не просто стравою – це була основа основ його життя і найдорожча святиня. Без перебільшення можна сказати: без хліба не буде життя ані у нас в Україні, ані в будь-яких інших землях. Не випадково у слів «жито» і «життя» один корінь.
Ведуча: Жито було символом життя і достатку ще в ті прадавні часи, у наших предків головним богом був покровитель родючості та насіння, господар урожаю Род. Ім’я цього слов’янського божества звучить і зараз у багатьох значущих наших словах: народ, родина, рідний, родючість, урожай, народження, родич, дорідний, природа…
Пісня «Зеленеє жито»
Діти виконують пісню: «Зеленеє жито…»
Ой, зелене жито, зелене,
Хорошії гості у мене.
Зеленеє жито женці жнуть.
Хорошії гості мене ждуть.
Ой, зелене жито, зелене,
Хорошії гості у мене.
Зеленеє жито при межі,
Хорошії гості від душі.
Ой, зелене жито, зелене.
Хорошії гості у мене.
Зеленеє жито ще й овес.
Тут зібрався рід наш увесь.
Ведуча: Хліб – найголовніше багатство. Не може бути родина багатою, якщо в хаті немає хліба. Тому не дивно, що в нашій мові чимало добрих слів, якими називають хліб.
(Гра «Добери ознаку» з глядачами)
(Святий, насущний, золотавий, щедрий, пишний, звичний, буденний, величний, духмяний, найдорогоцінніший, чесний, гіркий, смачний…)
Ведуча: І це все свідчить про велику шану. Яку здавна віддавав наш народ хлібові. Тож давайте прослідкуємо шлях хліба від ниви до столу.
Ведуча: Теплий хліб. Виплеканий теплими руками – таїть у собі тепло серця. Які ж пахощі природи, рук роботящих переплелися в ньому?
Вірш «Як пахне хліб»
Як пахне хліб? Ви знаєте, як пахне хліб?
Диханням сівача, вогнем безсонних діб,
Трудом і творчістю, людським гарячим потом
Він пахне так, як пахнуть меду соти.
З труда важкого виросло зерно,
Із дум і помислів – достаток, благо світу,
І хліб зійшов, як гімн весні і світу,
Запах в печі, як молоде вино.
Він пахне степом, сонцем у жнива.
Коли, мов князь сповзає із лопати,
Вже хліб печуть і дух життя багатий
Поволі завойовує права.
Чи капустяний лист, чи лист в печі пече,
Чи хліб на двох, чина велике місто.
Та пахне він завжди єдиним змістом,
Трудом безсонних ранків і ночей.
Ведучий. Які ж були звичаї і обряди, пов’язані з обробкою ґрунту, посівом?
Учень. Виїжджаючи восени чи навесні в поле орати, обов’язково молились усією родиною. Далі господар кропив плуга, волів сумішшю з трьох вод вечірньої, йорданської і стрітенської — щоб благополучно, швидко й добре роботу закінчити. Волів та реманент обкурювали ладаном і промовляли: «Господи, поможи в добрий час почати і в добрий час пожати».
Учениця. Початок сівби. Сіяти, як і орати, виходили лише чоловіки. Сівач виїжджав в поле рано, поки ще не ходили люди. Відкривав ворота, промовляв: «Благослови, Господи, в путь святого хліба сіяти».
Ведучий. Святий хліб сіяв батько. Його справу продовжував син, не забуваючи батькові настанови. Про це співає О. Білозір.
(Пісня «Батьківське жито».)
Настає для хлібороба нелегка, але радісна праця. Святкова пора збирання урожаю. I перед початком жнив, і під час праці на ниві і закінчуючи роботу, люди співали пісні, передаючи в них свої почуття, надії, хліборобські хвилювання. Дуже урочисто закінчувались жнива. Дожинаючи ниву, женці залишали жмуток пшениці або жита, зв’язували його, витрушували зерно на землю, щоб добре родила. 3 квітів та колосся сплітали вінок і одягали на голову найкращій жінці-жниці. «Останній сніп», прикрашений квітами та стрічками несли в село співаючи пісень.
Пісня «Женчики»
Ось він – хлібчик духовитий
З хрустом корочки смачним.
Ось він – теплий , мов налитий
Щедрим сонцем золотим
І на стіл у кожен дім
Завітав , з’явився він.
В нім – здоров’я наше, сила,
В ньому чарівне тепло.
Скільки рук його ростило,
Доглядало, берегло.
В нім землі твоєї соки,
Сонця в нім багато є.
Уплітай за обі щоки –
Виростай богатирем.
Болісно слухати, коли говорять, що хліб поганий. Поганим хліб не буває, його спекли невдало. За хліб люди не раз піднімалися на боротьбу. Скибка хліба для бідної людини була дорогоціннім скарбом.
Хліб створюється не один день. Його вирощують протягом цілого року. Подивіться діти сценку «Ледар і трудівник».
Нащо тримаєш хліб у руках. Дай мені, - просить ледар.
Я б тобі дав, але він дуже дорогий для мене. Щоб його дістати, треба раніше впорати землю.
Тоді вже можна їсти?
Ні, треба ниву як слід заволочити.
Тоді вже можна їсти
Ні, треба дочекатись літа, з зерна виростає злак.
Тоді вже можна їсти?
Ні, треба його скосити.
Тоді вже можна їсти?
Ні, його треба просушити і змолотити.
Тоді вже можна їсти?
Так, але ледачому не дадуть.
От бачите, діти, який довгий час від зернини до спеченого хліба.
Український народ любить і шанує працю хлібороба.
З давніх-давен батьки традиційно привчали дітей берегти хліб. Ще з молоком матері усвідомлювались високі пошанівні форми бережливого ставлення до хліба. Паляниця, за добрим українським звичаєм, мала неодмінно лежати на столі. Випечені паляниці клали на рушник і накривали рушником.
Ніхто, навіть діти, не осмілювалися покласти її догори. А коли окраєць падав зі столу, його піднімали і цілували, щоб не образився. Святим правилом було не залишати недоїдків хліба. «Доїж, дитино, хліб – у ньому залишилась уся твоя сила», - учили батьки своїх дітей.
Ставлення до хліба є мірилом вихованості, людяності, істинності. Та дуже часто істинне буває беззахисним. А в світі, на жаль, поряд із добром існує зло.
Не кидайсь хлібом…
«Не кидайсь хлібом, він святий», -
В суворості ласкавій,
Бувало, каже дід старий,
Малечі кучерявій.
«Не грайся хлібом, то ж бо гріх», -
Іще до немовляти,
Щасливий стримуючи сміх,
Бувало, каже мати.
Бо красен труд, хоч рясен піт,
Бо жита дух медовий
Життя несе у людський світ
І людські родить мови.
Хто зерно сіє золоте
В землі палку невтому,
Той сам пшеницею зросте
На полі вселюдському.
Учні.(Тримає хлібину на рушнику)
Тільки-но з печі – скоринка в золі –
Свіжа хлібина лежить на столі.
День починається з цієї хлібини…
В ній наш достаток, могутність країни,
Наших морів не стривожена синь.
Шлях до зірок у космічну глибінь.
Кажуть в народі правдиві слова:
«Хліб – годувальник – всьому голова!»
Здоров’я і щастя вам, добрі люди, нехай завжди буде пахучий хліб на вашому столі.
178
171 051 
