З радістю до школи!

З радістю до школи!!!

До першого вересня залишилося зовсім небагато часу. Із завмиранням серця чекають нового навчального року школярі та майбутні першокласники, із великими сподіваннями чекаємо його ми, дорослі. Важливо встигнути придбати для дитини необхідні шкільні речі – форму, взуття, портфель, зошити, але найважливіше - підготувати дитину психологічно до довгих дев'яти місяців інтенсивної роботи. 
Нелегко сідати за шкільну парту після тривалого літнього відпочинку. Багато батьків думають, що дитина сама по собі налаштується на навчання, сконцентрується, що дитину можна як вмикач увімкнути і вона на фізичному і психологічному рівні готова вчитися, працювати на уроках. 
Багато педагогів думають, що варто їм промовити «Добрий день, діти! Сідайте, діти! Будьте уважні! Запишіть завдання!» – і всі психічні процеси дитини, які відповідають за навчальну діяльність (сприймання, увага, пам‘ять, мислення, уява), автоматично запрацюють. Але це не так. Дитині необхідний час, щоб адаптуватися до школи після канікул, особливо після найдовших літніх канікул. 
Поняття «адаптація» (з лат. adapto – пристосовую) належить до загальнонаукових понять, що виникають на «стиках» наук, а саме: фізіології людини, психології й соціології. Саме тому поняття адаптації може мати декілька значень: а) адаптація як процес; б) адаптація як відносини рівноваги між організмом і середовищем; в) адаптація як результат; г) адаптація як „ціль”, до якої „прагне” організм. Шкільна адаптація визначається науковцями як динамічний процес перебудови функціональної організації організму дитини у відповідності до вимог освітнього середовища. Зміна умов середовища ініціює зміну вимог до психофізіологічної структури особистості школяра.
Проблема соціально-психологічної адаптації дитини до школи набуває особливої значущості на початку навчального року. Під адаптацією психологи розуміють процес звикання дитини до шкільних вимог і порядків, нових умов життєдіяльності. Дитина в школі адаптується до нової соціальної ролі та до особливостей засвоєння знань, які пов‘язані з переходом в наступний клас. 
Адаптаційний процес торкається всіх рівнів організму: від молекулярної до психічної регуляції діяльності. Зміни відбуваються:
• на біологічному або психофізіологічному рівні – пристосування до фізичних умов температури, вологості, освітлення, запахів, звуків та змін у власному організмі; 
• на психологічному рівні – пристосування дитини у площині емоційно-вольової та мотиваційної сфери (нейтралізація негативних емоцій і почуттів, інтеграція шкільних та власних потреб, мотивів, інтересів);
• на психічному рівні – пристосування властивостей нервової системи, психічних процесів пізнавальної, інтелектуальної сфери до процесу навчання;
• на соціальному рівні – пристосування моделі соціальної взаємодії з дорослими та іншими учнями, до встановлення або оновлення соціального статусу в класі, школі. 
У перші дні навчального року відбувається процес встановлення оптимальної динамічної рівноваги між дитиною та навчальним середовищем. Сам процес входження в систему навчальної діяльності полягає у зміні в позитивний бік наявного дискомфорту або можливо незадовільного стану учня. Оптимальною метою адаптації є не тільки пристосування, але й самореалізація особистості учня, включення внутрішнього потенціалу і досягнення такого рівня функціонування, який дозволяє без перевантажень бути активним учасником навчально-виховного процесу.
В період адаптації дітей до шкільного життя важливо враховувати їх вікові особливості, зокрема, слід звернути особливу увагу на наступні категорії дітей:
• які вперше йдуть до школи – першокласників;
• які йдуть у 5-й клас;
• які внаслідок різних причин йдуть у цьому році до нової школи; 
• першого року навчання в ліцеях, професійно-технічних закладах, технікумах, коледжах.
Вступ до школи вносить великі зміни в життя дитини. Режим шкільних занять вимагає набагато вищого, ніж в дошкільному дитинстві, рівня довільно-вольової регуляції поведінки. Цей етап співпадає з необхідною та важливою кризою особистісного розвитку, яка так і називається – «криза шести років». Саме в цей період починається трансформація мимовільності в функціонуванні психічної організації дитини в довільно-відрегульовану систему уваги, пам‘яті, мислення тощо. Однією з умов адаптації першокласника в школі виступає відношення соціального середовища дитини до його успіхів і невдач, де ведуча роль належить вчителеві.
Адаптація дитини до навчання в середній школі відбувається не одразу. У 5-му класі діти переходять до нової системи навчання: «класний керівник – учителі-предметники», уроки проходять у різних кабінетах. Умови навчання висувають високі вимоги до інтелектуального та особистісного розвитку, до навчальних знань та вмінь. Інколи діти навіть змінюють школу, у них з’являються нові однокласники. До того ж перехід з початкової школи у середню співпадає із важливою віковою кризою розвитку особистості – «кризою підліткового віку». Основне новоутворення в психічній сфері дитини в цей період – це почуття дорослості, яке виникає внаслідок розгортання функціонування статевої системи. Більшість дітей переживає цю подію як важливий крок у своєму житті. 
Критерієм особистісної адаптованості дитини до шкільного навчання, незалежно від віку, є її позитивне ставлення до школи, розуміння пояснюваного вчителем навчального матеріалу, самостійність, здатність зосереджувати увагу під час виконання завдань, охоче виконання громадських обов´язків і доброзичливе ставлення до однокласників. Усе це засвідчує належну ефективність процесу соціально-психологічної адаптації до школи — активного пристосування дитини до класу, вчителя, свого робочого місця та соціального статусу у школі.
Якщо під час канікул дитина мала вільний режим дня: відсипалась до 9-10 години, засинала пізно, не читала, не виконувала жодних завдань аж до самого першого вересня, то початок навчального року буде для неї важкою психологічною проблемою. Ранні підйоми, режим навчання в школі, домашні завдання вдома в перший тиждень вересня будуть виснажувати її нервову систему, ускладнювати процес сприймання вчителя, концентрацію уваги на поточному матеріалі і завданнях. Усі системи організму дитини, у відповідь на комплекс шкільних впливів в перші навчальні дні, відповідають бурхливою реакцією і значною напругою, в характері можуть з‘явитися такі риси як тривожність, нейротизм, ригідність. Психологи це називають «психофізіологічна буря», внаслідок якої учень почуває себе невпевнено, іноді роздратовано, небезпечно, або навпаки абсолютно апатично та відсторонено. Такі емоційні та поведінкові реакції неможливо не помітити, оскільки «психофізіологічна буря» може не вщухати протягом 2-х тижнів. 
Залежно від особливостей вищої нервової діяльності, типу темпераменту та інших особистісних параметрів діти по-різному реагують на перші вересневі дні. 
Є діти, які легко і вільно вписуються в шкільну систему вимог, норм, соціальних відносин, зазвичай це – учні з холеричним та сангвінічним темпераментом, оскільки їх нервова система та психічна сфера характеризується гнучкістю, рухливістю. Разом з тим у дітей з домінуванням холеричного темпераменту можуть проявлятися імпульсивні емоційні спалахи, як ознака внутрішнього незадоволення, тривоги, адаптаційних проблем. Врівноваженість процесів збудження і гальмування, висока психічна активність і стійкість допомагають дітям-сангвінікам порівняно легко трансформувати свою життєдіяльність на процес навчання, після тривалого відпочинку.
Емоційна стійкість та врівноваженість дітей з флегматичним темпераментом в даному випадку буде служити йому механізмом психологічного захисту і допомагати на рівні емоційно-вольової адаптації, але сповільненість реакцій буде гальмувати адаптацію на інтелектуальному та соціальному рівнях.
Вразливі, чутливі, легко ранимі, з глибокими емоційними переживаннями діти з меланхолійним домінуванням більше за інших учнів схильні відчувати труднощі адаптаційного періоду. Навіть якщо ззовні вони виглядають стримано, їм більше інших потрібно уважне і тактовне ставлення з боку оточуючих, відчуття почуття психологічного комфорту і безпеки в перші дні. Отже, дуже важливо підтримати меланхоліків та флегматиків в цей період на емоційно-психологічному рівні. 
Дорослі відповідальні за психологічну готовність дитини до школи в будь-якому віці. Труднощі процесу включення у навчальний процес дитини – це помилки тих, хто виховує дитину, а саме - батьків. Кожна дитина індивідуальна та унікальна, тому кожній дитині необхідний свій комплекс прийомів і методів психологічної підготовки до навчання після тривалого відпочинку. 
Щоб полегшити дитині процес адаптації до навчання, важливо хоча б в останні 3-4-дні проявити батьківську мудрість, і спробувати тактовно (без авторитарності) домогтися виконання наступних заходів, які рекомендує психологічна наука:
• створюйте позитивне емоційне ставлення до школи, в яку ходить дитина, і підтримуйте високий статус школи і вчителя при сімейному спілкуванні;
• підпорядкуйте (максимально наблизьте) домашній режим до режиму школи, особливо дотримуйтесь часу засипання, підйому та періодів харчування;
• оскільки в цьому році в школах вводиться ранкова зарядка, а рухова активність є необхідною умовою для нормального розвитку дитини при великій перевантаженості «розумовими заняттями», розпочніть її виконувати ще вдома, покажіть дитині власний приклад;
• сформуйте у дитини позитивний функціональний стан особистості (натхнення, симпатія, інтерес до процесу оволодіння необхідними для майбутнього життя знаннями), дайте дитині позитивну перспективу її навчання;
• якщо ви помітили негативні емоційні налаштування, ознаки відторгнення та ігнорування процесу підготовки до школи, знайдіть час для спокійної та відвертої розмови, з‘ясуйте причини негативних реакцій та можливих проблем, спільними зусиллями сплануйте їх вирішення;
• разом з дитиною на позитивному тлі пригадайте, які теми з кожного предмету вони вивчали в минулому році, повторіть завдання, які потрібно було виконати вдома влітку, дайте невеличкі завдання дитині до виконання в ранковому режимі;
• у колі сім‘ї пригадайте найвизначніші здобутки та ситуації успіху дитини в минулому навчальному році: найцікавіші уроки, найвищі оцінки, найкращі усні відповіді, найвдаліше виконані письмові завдання, найцікавіші шкільні свята, успішну участь у конкурсах, олімпіадах (якщо дитині згадується негативний досвід минулого навчального року – ваше завдання замінити кожен такий спогад як мінімум трьома ситуаціями успіху);
• для дітей молодшого шкільного віку ефективним є повторення основних правил поведінки у школі (на уроці, на перерві) за допомогою бесіди, сюжетно-рольової гри за участі батьків;
• в окремих випадках доречним буде застосування аутогенного тренування: разом з дитиною складіть текст позитивного налаштування на навчання, потім займіть зручну позицію тіла (сидячи або лежачи), розслабтесь, закрийте очі, глибоко і повільно дихайте і промовляйте підготовлений текст декілька разів (наприклад «Я здорова і розумна дитина. Я дуже люблю пізнавати нове. Я люблю вчитися, я люблю свої навчальні предмети – математику, мову і літературу (перерахувати всі). Я люблю своїх вчителів (перерахувати всіх), і вони мене також люблять і справедливо. Я люблю своїх однокласників. У мене все вийде в новому навчальному році»).
• психологічну готовність дитини до навчання у школі можна перевірити у шкільного психолога за допомогою фахового інструментарію, і в разі необхідності спеціаліст допоможе виправити ситуацію (практичні психологи освітніх установ готові допомогти батькам та учням сформувати особистісну готовність дитини до навчальних навантажень);
• порадьте дитині в складних ситуаціях звертатися за порадою до шкільного психолога.
Надзвичайно важливою в перші вересневі дні є роль вчителя. Перші хвилини спілкування з учнями можуть стати вирішальними у формуванні в них позитивного ставлення до школи, до навчання, до предмету, до самого вчителя. Саме в цей період вчителю важливо створити ситуацію безпеки і комфорту (закласти або відкоригувати емоційний фундамент), застосовуючи прийоми психолого-педагогічного впливу. 
До найбільш вдалих педагогічних прийомів та впливів, для початку та успішного включення в навчальний процес, розвитку позитивної установки до навчання і бажання відвідувати школу психологи відносять:
• спонукальні, заохочувальні, схвальні прийоми: їх дія розрахована на вияв радості, вдячності, поваги, гордості, віри в свої сили, гідності та самоповаги, формування позитивної Я-концепції;
• прийом авансування, що означає надання учневі певного блага: висловлення позитивної думки про особистість, хоча він в даний момент цього ще не заслуговує;
• прийом навіювання, що означає позитивне мотивування та налаштування за допомогою вербальних (мовних) засобів особистості вчителя, які підкріплюються невербальними (мімікою, жестами);
• прийом встановлення психологічного контакту з учнями класу, що означає: контакт очима за допомогою погляду; на першому уроці звернення до кожної дитини без виключення по імені; 
• прийом тактильного контакту, що об‘єднає весь клас – вчитель пропонує всім взятися за руки (найкраще замкнути коло), відчути один одного та ту єдність, яка утворилася, і одним словом по колу визначити позитивну характеристику класної спільноти;
• прийом активного слухання, що означає дати можливість учням виговоритись, розповісти про свої емоції, враження, очікування, які кожен відчуває «тут і тепер» і які пов‘язані з початком навчального процесу.
Вчителю в перші дні навчання доцільно активізувати в учнях притаманні їм характерологічні риси старанності, уважності, відповідальності. Демократичний стиль взаємодії вчителя з учнями найоптимальніше забезпечить успішність процесу адаптації, створить найкращі умови для легкого і швидкого впрацьовування дитини.
На перших уроках будуть ефективними та доречними необтяжливі та легкі психозберігаючі технології адаптаційного навчання:
• для учнів молодших класів ігрові та розвивальні методи; 
• для учнів усіх категорій інтерактивні методи, що передбачають групову форму роботи (в парах, в малих групах, у великих групах); 
• інтегровані уроки-тренінги, які варто провести вчителю спільно з психологом школи.
Ефективність процесу шкільної адаптації значною мірою визначає успішність навчальної діяльності, збереження фізичного і психічного здоров‘я дитини протягом усього навчального року.
Найважливішим інструментом впливу дорослого, в освітньому середовищі, на дитину було, є і буде слово вчителя. В.О.Сухомлинський зазначав, що слово в руках вчителя, вихователя – такий же могутній засіб, як музичний інструмент в руках музиканта, як фарби в руках живописця, як різець і мармур у руках скульптора. Тому, шановні вчителі, подаруйте кожній дитині в перший навчальний день слово – слово, яке відкриє серце дитини і наповнить його любов‘ю, радістю! 
З радістю до школи!!!