Я - Абрамова Галина Василівна. Народилася, живу і працюю вчителем біології у селі Велика Білозерка Запорізької області. Цікаво, що  мій день народження -   31 серпня -  співпав з останнім днем  літніх канікул. Це стало символом, ніби натяк на професію вчителя.

     Часто в душі учня закладається бажання прагнути до ідеалу.  Для мене ним  стала перша вчителька. Інтерес до   біології та хімії я отримала від життєвого досвіду довгої хвороби. Ці два моменти, я думаю,  вплинули на вибір професії і на моє прагнення стати  вчителем біології. «Покликання вчителя —  високе й благородне», -  на цьому базується моя система мотивацій.

      Професія вчителя вимагає не лише знань та практичних навичок. Головне, яка ти особистість. «Учитель повинен бути артистом, художником, гаряче закоханим у свою справу». Тоді кожному учню цікаво буде  на уроці і захочеться знати більше, якщо вчитель буде розумним та цікавим.

      Мій девіз у пофесійній діяльності :  «Роль педагога полягає в тому, щоб відкривати двері, а не  проштовхувати в них учня». Тому  я усвідомлюю, що найцінніше - це дитина і її розум, який ми, вчителі, повинні розвивати і вдосконалювати, адже вони особливі і неповторні.

     Кожну хвилину в школі і взагалі у житті я відчуваю  велику відповідальність перед учнями, бо нічого не переліпиш, не виправиш і не забракуєш. Адже ми, педагоги, готуємо  їх до життя,  а цих уроків не прогуляєш. Найважливіше -  ми повинні навчити учня вчитися завжди і всьому.

     Таким же є мій принцип і як  особистості. Вчитися новому, здобувати  знання, досвід, бути людиною доброю і співчутливою, старанною і відповідальною.

     Я  прагну  пізнавати щось нове та незвідане, неосвоєне. Захоплююся туризмом, в’язанням та вишивкою, шиттям та гаптуванням. Прагну  оволодіти  комп’ютерними  технологіями  та Інтернетом. Я намагаюся  відстоювати своє бачення, вмію сприймати критику та виправляти свої вади.  Хоча в сім’ї своїй я не така вже й зразкова мама, бо  спрацьовує принцип: « Педагог — людина, яка краще знає, як виховувати чужих дітей, ніж своїх».Та все ж  власних дітей прагну виховати гарними людьми і розвинути в них таланти. 

   У школі  я намагаюся бути підтримкою для  тих, хто цього потребує, не люблю конфліктів, багато читаю і вчуся, щоб не бути невігласом у різних  ситуаціях. Прагну спокою і миру як в душі, так і в емоціях. Та найголовніше: посмішка скаже більше, ніж слова, а іноді навіть вирішить усі  проблеми.

У роботі педагога  прагну такої ситуації, коли  вчитель може сказати : «Діти тепер працюють так, ніби мене там не існує»

Учитись важко, а учить ще важче.

Але не мусиш зупинятись ти.

Як учням віддаєш усе найкраще,

то й сам сягнеш нової висоти!

Віддай людині крихітку себе.

За це душа поповнюється світлом

.

Закінчила в 1997 році Мелітопольський державний педагогічний інститут за спеціальність "Біологія"