Автопортрет " Я - педагог і особистість"

Добрим учителем є той, хто намагається не тільки вважатися, а й бути таким.

Я.А. Коменський

В житті кожної людини настає такий момент або навіть період, коли вона починає переосмислювати певні цінності, змінювати ставлення до речей чи кардинально перенаправляти пріоритети діяльності. Проте може бути і так, що з часом, набуваючи життєвого досвіду, знань і мудрості, навпаки переконуєшся у тому, що вибраний шлях у правильному напрямку. І на цьому шляху ще багато таємниць, непройдених стежин і перешкод, які не дають зупинитися, примушують рухатися вперед і долати їх; безліч труднощів і непередбачених справ, маленькі радощі і великі розчарування, спокійні розмірені будні і швидкоплинні радісні події. Тому в бурхливому русі змін треба вміти втриматися на хвилі; не плисти за течією, а обирати потрібний напрямок, ставити мету і прикладати зусиль, аби досягати її.

Вчитель перестає бути вчителем, якщо він припиняє вчитися. А у своїх вихованців завжди можна навчитися чомусь новому, з іншого боку побачити навіть прості й вивчені, як нам здається, речі. Змінюється час, змінюються діти і батьки, які приходять до школи, але незмінною залишається наше завдання : навчити і виховати людину, особистість.

А для цього в першу чергу самому вчителю потрібно бути особистістю. Не створювати ідеал, не намагатися бути кращим, ніж є насправді, а просто залишатися людиною. Небайдужою, толерантною, освіченою, відданою своїй справі.

Важливо не те, як багато ми даємо, а як багато любові ми в це вкладаємо.

Я вважаю, що, якщо починаєш будь-яку справу, треба до неї братися з натхненням і відповідним настроєм. А якщо починаєш роботу з учнями, то завжди мусиш бути другом, помічником і порадником; навчити, виховувати добру і людяності, поділитися всім тим, що знаєш і вмієш, - все це об’єднує у собі слово педагог.

Кажуть, що у творчого вчителя – творчі учні. Тому я намагаюся не спинятися на досягнутому, завжди перебуваю у пошуку. Адже професійна майстерність учителя полягає у вмінні розвивати пізнавальну активність учнів, здатність сформувати інтерес до мистецтва, вмотивувати потребу до творчої діяльності. Важливо прилучатися до емоційного життя дитини, відчувати її внутрішній стан, як свій особистий, співчувати, створювати атмосферу довіри і доброзичливості.

На власному прикладі показую своїм вихованцям, як можна сприймати навколишній світ через призму почуттів, бачити прекрасне у буденному, знаходити естетичне задоволення у своїй діяльності, вчитися радіти найменшому успіхові. Це дозволяє учням відчувати себе значимими учасниками навчально-виховного процесу, дає можливість розкритися, взаємодіяти і досягати поставленої мети.

В.О. Сухомлинський вважав, що дітей скоряє закоханість учителя в знання. «Якщо ви хочете, щоб вас шанували, будьте провідником дітей на стежці подиву, зачудування істиною, яку ви відкриваєте разом з дітьми, а дітям здається, що відкривачі — вони, ви тільки їх помічник, без якого вони не можуть обійтися. Найтонше діти пізнають вашу працю тоді, коли з вашою допомогою вони мислять, відкривають істину, зачудовуються і дивуються.»