До кого приходить успіх?

Сьогодні, на порозі ХХІ століття, вже інакше сприймається школа, вчитель. Я - Вчитель, і це визначає все моє життя. Це зовсім інший вимір часу – навчальними роками, семестрами, уроками, перервами, - і так уже більше двадцяти років. Це час, наповнений щоденною кропіткою працею, бо ти торкаєшся найціннішого – дитячих душ. Вчитель допомагає навчитися тому, хто прийшов до храму Науки. Своєю працею ти запалюєш вогники інтересу і бажання пізнати щось нове.

Школа – найчарівніша країна, де кожен день не схожий на попередній, де кожна мить – це пошук чогось нового, цікавого, де немає часу нудьгувати, сваритися, де кожен учень – це будівельник майбутнього, а значить усі мешканці цієї країни відповідають за майбутнє. У школі весь час треба квапитися стати цікавим для людей, що оточують тебе, залишатися цікавим завжди, дарувати їм свою енергію, знання, уміння, квапитися дізнатися про нове, квапитися не запізнитися. Тому в цій країні уживаються лише найстійкіші, найтерплячіші, наймужніші, найщиріші, найвідповідальніші, найцікавіші, найдобріші і найдивніші люди. І називають їх Учителями. Але щоб запалити, треба горіти самому: запалюючись, захоплювати, запалювати і водночас самому сяяти. Існує проста істина: щоб бути справжнім учителем, потрібно любити те,чого навчаєш и тих,кого навчаєш, Берегти "собори дитячих душ".