Маланка (в діях)

Парубки та дівчата водять Маланку з козою, з ними ходять орач з чепігами, сівач із синею, дід з батогом, циган, циганка і чорт. Зібравши ватагою, щедрувальники йдуть селом, заходять до хат, розігруючи таку містерію: підходячи до чиєїсь хати, голосно запитують: — Чи дома пан господар? — Вдома,— озивається господар,— заходьте до хати. Ватага із щедрівкою на господаря заходить до хати — Дозвольте пощедрувати. — Щедруйте, будь ласка. — На кого? Господар називає господиню, сина, дочку, щедрувальники співають на кожного щедрівку, за що всі пригощають ласощами, дають різні подарунки. Потім настає черга Маланки, яку грає хлопець у дівчачому вбранні. Щедрувальники співають «Маланку», а та в цей час ходить по хаті, підмітає, витирав посуд ганчірками, бризкає водою на господарів. Все це виконується з різноманітними жартами, пародіюванням, за це Маланка теж одержує щедрі подарунки. Наступний епізод містерії — смерть та оживленні кози. Його ми опишемо детальніше, оскільки інколи цей момент є головним у новорічному дійстві. Щедрувальники заходять до хати і відразу починають театралізовану розповідь: Ого-го, коза, Ого-го, сіра. Недавно з Москви З довгими кісьми Ти пішла б у лісок Та нажала б нам сіна снопок, Погодувала б малих діточок. Ой не йди, не йди, бо в тому лісі стрільці Поховалися, розховалися, Хочуть козу вбить, шкуру облупить, М'ясо порубать, собакам віддать. А я тих стрільців не боюся Тільки боюся старого діда, Що в того діда сива борода. Коза у цей час, а це малий хлопець у вивернутому кожусі, відтворює розповідь відповідними рухами. Аж ось з'являється дід, хор співає: Вдарив дід козу По сірому боку. Тут коза впала. Нежива стала. Далі розігруються своєрідні діалоги між дідом і циганом, який торгує шкуру померлої кози, діда з циганкою, яка намагається видурити козу у діда, та діда з бабою, яка наполягає на тому, щоб лікар оживив козу, хор співає: У вашім домі, вашім хоромі приключилась нашій кізоньці біда. Чи нема тут лікаря коновала, Щоб наша кізонька на ноги стала? З'являється лікар у східному вбранні, він стає навколішки перед козою, щось шепоче і намагається магічними рухами оживити її, нарешті коза встає під спів хору: Го-го-го, коза! Го-го-го, сіра! Го-го-го, біла! Де коза ходить, там жито родить! Де не буває, там вилягає. Де коза ногою, там жито — копою! Де коза рогом, там жито стогом! Ожила коза, всіляко веселиться і зачіпає глядачів, потім орач заорює, сівач засіває у хаті, бажаючи у новому році достатку, щастя і врожаю. Щедрувальників обдаровують різноманітними подарунками, і вони продовжують обхід села.