Методи і прийоми ейдотехніки

1. Метод Цицерона, або метод місць.Доведено, що пригадування інформації пов’язується з місцем її виникнення. Жоден з давніх ораторів і філософів не промовляв із конспектом у руках, бо вони знали і постійно вдосконалювали техніку запам’ятовування. Цицерон для запам’ятовування використовував власний будинок. На стінах, стелі, дверях своєї оселі він розвішував тези промов.

Метод місць базується на зорових асоціаціях: потрібно ясно уявити собі предмет, який необхідно запам’ятати, і поєднати його образ з образом певного місця, який легко «виймається» з пам’яті. Записування вчителем матеріалу на дошці, вивішування плакатів і схем на стінах класного кабінету допомагають учням легко пригадати інформацію уроку, тим більше, якщо вона була незвичайна, фантазійна, казкова.

2. Метод Аткінсона.Це метод запам’ятовування іншомовних слів, заснований на використанні ключових слів або фонетичних асоціацій. Засвоюючи іноземні слова, учні уявляють у зв’язку з їхнім звучанням щось смішне, цікаве, незвичайне. Тому одразу відпадає необхідність у зазубрюванні.

3. Метод запам’ятовування цифр та чисел.Цифри та числа треба розфарбувати уявою. Кожну цифру учень перетворює в образ, який вона йому нагадує. Є.В.Антощук пропонує наступні асоціації:

1 – Буратіно (і будь-який казковий герой);

2 – лебідь (та будь-який птах);

3 – двогорбий верблюд (і всі екзотичні тварини);

4 – стілець догори ногами (і всі меблі);

5 – яблуко (фрукти);

6 – комп’ютерна мишка (і будь-яка техніка або посуд);

7 – прапорець (різного кольору);

8 – велосипед (і все, що з колесами);

9 – барабан (і будь-який музичний інструмент, або будь-яка риба);

0 – м’яч, бублик.

Малюємо в уяві лебедя, що грає на саксафоні – і отримуємо рік народження постмодерніста М. Павича (29).

Уявляємо Ф.М. Достоєвського, який наливає собі в чашку з чайника бублики – і маємо кількість років, прожитих письменником (60).

Головне при запам’ятовуванні чисел уявляти усіх дійових осіб живими і змушувати їх у незвичайний спосіб спілкуватися між собою.

4. Ланцюговий метод будується на асоціативних зв’язках. Виклик у свідомості одного уявлення веде за собою цілий ланцюг асоціативних вражень.

Запамятовуючи які-небудь речі за допомогою свідомо підібраних асоціацій, можна прискорити процес їх пригадування у потрібний момент.

Вивчаючи збірку поезій Ш. Бодлера «Квіти зла», можна попросити учнів викликати в уяві асоціації до іменників «квіти» і «зло», потім спробувати скласти різноманітні словосполучення, поєднуючи слова з першої колонки зі словами другої колонки. А вже потім від цих асоціацій перейти до аналізу головних тем і символіки назви твору.

квіти зло

радість війна

краса страх

життя смерть

енергія чорне

аромат образа

5. Метод поєднання вербального апарату з роботою уяви. Необхідно за 60 секунд назвати 60-100 будь-яких іменників. Потрібно називати ті предмети, що з’являються в уяві; деталізувати їх, розглядаючи; не поспішати, бо це викликає емоційне напруження.

6. Метод узгодження фантазії та уяви з умінням чітко висловлювати, промовляти власні думки.Потрібно навчитись, не зупиняючись, говорити на будь-яку тему упродовж 5 хвилин. Для цього знадобиться уся фантазія, яскрава уява та вигадка.

7. Метод парадоксальних перетворень. Потрібно написати список будь-яких предметів (близько 30) і до кожного слова вигадати, уявити і записати якість, якої не може бути. Вигадка обов’язково повинна бути веселою, яскравою, анекдотичною. Наприклад:

Кішка – з рюкзаком. Папір – шоколадний.

Корова – з хоботом. Капелюх – хлібний.

8. Акровербальний метод («акро» – край, «вербо» – слово). Складання віршиків, жартівливих фраз, в яких зашифрована яка-небудь інформація.

Цей метод заснований на креативному перетворенні «сухої» інформації на «живі» тексти. Це може бути, наприклад, «шифрування» навчального матеріалу у вірші, пісні або анекдоти.

9. «Зрощення мотивів». Створення взаємодії між індивідуальною свідомістю та основною ідеєю твору.

Художній твір, як і музична симфонія, складається із багатьох мотивів (від іт. motive – основа, рухаючи сила), що вростають один у другий. Але завжди є основний мотив, який напряму пов’язаний із головною ідеєю і причиною створення явища в мистецтві.

Виділяючи основний мотив, учитель шукає у свідомості учня пов’язаний з ним архетип, який поєднує індивідуальну свідомість і художню систему на основі активізації відновлюючої уяви. Такі точки зіткнення є завжди. Треба лише віднайти цю спільність, емоційно породнити учнів з книгою.

Вивчення «Вишневого саду» А.П.Чехова пробуджує у свідомості учнів образу «свого саду», особистого зв’язку з природою і прекрасним. Старшокласники уже знайомі з почуттям самотності; нехай це почуття буде осмислено ними на початку вивчення роману Г.Г.Маркеса «Сто років самотності».

10. «Авторське напуття». Робота з авторським вступом: заголовком як «ім’ям» і «знаком» твору, передмовою, епіграфом, списком діючих осіб у п’єсі, авторськими ремарками, навіть першими абзацами тексту.

Відомо, як ревно і уважно відносяться художники слова до заголовку твору, до імен головних героїв. Свідомо або несвідомо, ці орієнтири ніколи не даються автором випадково, вони завжди несуть у собі певний смисл, пов’язаний з основною ідеєю. Письменник немовби вказує нам шлях подальшого слідування за його «образним полем».

Так, вивчаючи роман Ф.М.Достоєвського «Злочин і кара», можна запропонувати учням подумати, від якого російського слова утворено прізвище головного героя: від «раскол» – розлад у душі персонажа; чи «раскольник» – релігійна секта в Росії ХІХ століття, послідовники якої були фанатично віддані своїй ідеї.

Багато героїнь російської літератури носять ім’я Катя, але форма використання цього імені у кожному творі особлива: Кіті («Анна Кареніна» Л.Толстого), Катерина («Гроза» О.Островського), Котік («Іонич» А.Чехова), Катюша («Воскресіння» Л.Толстого). Це різні, несхожі характери.

За прізвищами головних героїв можна вгадати їхній соціальний статус, приблизний вік, навіть характер. Спробуйте: Міловзоров, Мордохвостов, Анафемський, Разуміхін…

11. «Пошук смислу». Пошук смислу ситуації за даним образом, виводиться абстрактний смисл образної системи. Наприклад стук сокири, що завершує чеховський «Вишневий сад».

12. «Ефект присутності». Створення у свідомості учнів образних картин, пов’язаних із актуалізацією різноманітних рецепторів (зорового, слухового, тактильного тощо).

Учитель може принести на урок за оповіданням І.Буніна «Антонівські яблука» справжні пахучі яблука цього сорту, розклавши їх на учнівських партах, а також прикрасити класне приміщення жовтим осіннім листям й гілками з червоними ягодами горобини. Запах, колір, смак яблук допоможуть учням яскравіше відчути дихання пізньої осені та той смуток за старовинними російськими маєтками, який охоплює письменника в оповіданні.

13. «Доповнення образу». Пізнання логіки образу. Відомо, що письменник вносить у текст твору далеко не все, що він знає про образ. Образи мистецтва живуть у його свідомості самостійним життям і, як правило, сприймаються художником як об’єктивні, незалежні від його свідомості явища. Відомий приклад – лист О.Пушкіна до свого приятеля, у якому поет пише: «Уявляєш, що утнула моя Тетяна? Заміж вискочила!» Пізнаючи логіку персонажів, учні доповнюють пропущені автором сторінки з їхнього життя, «дописують» за допомогою уяви відкриті фінали творів.

14. «Бачення-символ». Формування у свідомості учнів узагальненого, осмисленого образу, тотожного індивідуальній інтерпретації художнього твору (ілюстрація, вірш, міні-твір). Це дає можливість учням побачити множинність індивідуальних інтерпретацій одного і того ж твору. Символічний образ створює в них відчуття невичерпності, багатогранності мистецтва слова.

15. «Діалог з мистецтвом». Ознайомлення учнів з різноманітними тлумаченнями, даними художниками, скульпторами, композиторами та ін. Таким чином, відбувається, з одного боку – здійснення міжпредметних зв’язків, з іншого – продовження розуміння художнього твору на наочно-чуттєвому рівні.

Все більшого поширення на уроках літератури набуває така цікава творча форма роботи, як складання ейдос-конспекту.

Як відомо, у кожної людини працюють в різній мірі три механізми пам’яті: слухова, зорова, рухова. І якщо в процесі навчання всі вони цілеспрямовано використовуються, то рівень засвоєння нового матеріалу підвищується.

Ейдос-конспект (ЕК) – це роздуми, породжені образністю тексту, що супроводжуються створенням власних образів на основі цитат твору.

Поєднуючи в собі опорний конспект (теоретичні знання) та ілюстрації до твору, ейдос-конспект задіює логічне і образне мислення.

ЕК являє собою складне ціле:

- образний малюнок (можливо, графік), що складається з фігур, кольорів, картин, які виявляються асоціативно у свідомості читача в процесі інтерпретації;

- чітке обґрунтування кожного елементу висловлюванням з тексту;

- формулювання назви конспекту як головної думки, сприйнятої та сформульованої читачем;

- формулювання висновку, повязаного з назвою; твір-інтерпретація тексту (роздум на основі даного) [4].