Професія "Фізик-атомник"

Історія професії Ядерна (атомна) фізика – розділ фізики, який вивчає структуру і властивості атомних ядер і їхні перетворення – радіоактивний розпад, розподіл ядер, ядерні реакції. Вже у 1896 році А. Беккерель відкрив явище радіоактивності. А у період з 1911 по 1932 рік було встановлено таке: – у центрі атома розташоване важке позитивно заряджене ядро малого порівняно з атомом розміру, у якому зосереджена майже вся маса атома; – атомне ядро складається з протонів і нейтронів. У 1935 році запропонована ідея ядерних сил, що утримують ці частки у ядрі. Надалі в ядерній фізиці визначилося кілька напрямків: фізика ядерних реакцій, нейтронна фізика, ядерна спектроскопія тощо; у самостійні розділи виділилися фізика елементарних часток, фізика і техніка прискорювачів заряджених часток. Вивчення розподілу ядер у 1940-1950-х роках призвело до відкриття ланцюгових реакцій розподілу ядер урану, створення ядерних реакторів (Е. Ферми. 1942), ядерної енергетики і ядерної зброї. Було відкрито також термоядерний синтез легких ядер у зорях, створена термоядерна зброя, почалися роботи зі здійснення керованого термоядерного синтезу. Результати і методи дослідження ядерної фізики набули застосування як в інших галузях фізики, так і в хімії, біології, геології, техніці, медицині тощо. Розвиток ядерної фізики призвів до необхідності вирішення проблем, пов’язаних із впливом радіації на природне середовище і людину, похованням ядерних відходів тощо, що стимулювало розвиток різних професій, у тому числі і тієї, котра отримала назву “фізик-ядерник”. Домінуючі види діяльності: – обслуговування реакторних залів; – зняття показів приладів, розташованих на реакторах; – на основі отриманих даних винесення висновків про стан атомного реактора; – у разі потреби запуск і перезавантаження атомного реактора. Риси, що забезпечують успішність виконання професійної діяльності: Здібності: – аналітичні здібності (уміння отримувати й обробляти потрібну інформацію, оцінювати, порівнювати і засвоювати її); – схильність до раціонального, логічного аналізу; – математичні здібності; – аналітичні здібності; – гарний розвиток мнемонічних здібностей (довгострокова і короткочасна пам’ять); – високий рівень концентрації уваги (здатність зосереджуватися на одному предметі чи виді діяльності протягом тривалого часу). Особистісні риси, інтереси і схильності: – схильність до науково-дослідної діяльності; – самоорганізованість; – допитливість; – відповідальність, – самостійність; – емоційна стійкість; – схильність до аналізу; – прагнення до подолання помилок; – уміння зберігати таємницю; – розвита інтуїція (уміння робити правильні висновки з недостатньої кількості даних). Риси, що перешкоджають ефективності професійної діяльності: – нерозвиненість аналітичного мислення і математичних здібностей; – неорганізованість, невміння сконцентруватися на розв’язуваній задачі; – нераціональність, необережність, необачність; – емоційна нестійкість; – невміння зберігати таємницю. Сфера застосування професійних знань: – наукомісткі виробництва (атомні електростанції); – лабораторії при науково-дослідних інститутах і академіях наук; – освітні установи (вузи).

Матеріал із сайту http://www.robota.lviv.ua