Професіограма

Професіограма – це документ, в якому зафіксовані вимоги до професійної діяльності та до особистості спеціаліста, необхідні для досягнення людиною суспільно заданого результату, соціально прийнятної якості продукту праці. У професіоналізмі розкриваються необхідні професійні завдання, засоби, прийоми та технології, результат праці, а також бажані якості особистості робітника.

Професійні досягнення, що проявляються у професійній майстерності та творчості, зручно аналізувати та оцінювати за допомогою професіограми, а професійні досягнення, що означають творчість людини по відношенню до самої себе – за допомогою акмеограми.

У професіограмі відображається перелік соціально схвалюваних професійних завдань, професійних прийомів та технологій, а також перелік бажаних для даної професії якостей особистості спеціаліста. Акмеограма педагога виявляє шляхи просунення педагога до більш високих рівнів професіоналізму. Тому акмеограма може включати в свою структуру завдання професійної досконалості педагога (наприклад, оволодіння новими методами навчання, вироблення свого індивідуального стилю тощо), способи та прийоми оволодіння цим новим рівнем професіоналізму (наприклад, відвідування та аналіз уроків своїх колег, аналіз своїх педагогічних прийомів та результатів навченості учнів та ін.), строки досягнення нових, більш високих результатів.

Досягнення більш високих рівнів професіоналізму планується в акмеограмі через оволодіння певними видами педагогічної діяльності та розвиток нових професійно важливих якостей:

– створення особистісно-гармонійного професійного іміджу та «Я-концепції», тобто активізація професійно-особистісних якостей, які сприяють самоствердженню, відокремлення власних поведінкових моделей, ціннісних установок, оволодіння системою засобів, методів, механізмів саморегуляції, що сприятимуть самовдосконаленню та самореалізації себе як особистості;

– організація особливого акмеологічного середовища, у якому розвиток професіоналізму педагога є цінністю, традицією, вимогою, реальністю та ідеалом;

– утвердження власної акмеологічної позиції, тобто орієнтація на досягнення високих результатів у власній професійній діяльності за умови дотримання морально-правових норм поведінки й духовно-моральних цінностей;

– розвиток інноваційного творчого потенціалу педагога як у курсовий, так і в міжкурсовий період, готовність започатковувати нові технології і підходи до вирішення педагогічних завдань, створювати авторські науково-методичні розробки, узагальнювати та розповсюджувати передовий педагогічний досвід;

– самоосвітня діяльність педагога як важливий показник якості освіти, готовності до самонавчання та самооцінки, важливий критерій життєтворчості;

– складання плану самовдосконалення: вивчення передового досвіду колег, проведення відкритих уроків, самоаналіз уроків, обговорення відвіданих уроків, участь у конкурсах тощо;

– самореалізація власного творчого потенціалу, яка відображає можливості педагога в повній мірі презентувати свої можливості та застосовувати їх у процесі продуктивної діяльності;

– поповнення власного професійно-педагогічного арсеналу інтерактивними формами та методами навчання, як-от: урок-тренінг, урок-дослідження, урок-фантазія, урок-пошук, урок-мандрівка, урок-майстерня, урок-діалог та ін.;

– розвиток корпоративної культури, тобто участь у колективних та групових інноваційних формах роботи, як-то: співпраця у творчих групах, науково-дослідній діяльності, організація консультативно-методичних груп, педагогічні чи психологічні тренінги, участь у форумах щодо розробки актуальних проблем, методичних фестивалях, панорамах, презентаціях, у діяльності Шкіл (Школа молодого вчителя, Школа передового педагогічного досвіду, Школа професійної майстерності, Школа молодого методиста), методичних дискусіях, методичних аукціонах, методичних діалогах, проблемних столах, педагогічних консиліумах тощо;

– складання плану-проспекту самовиховання, удосконалення методів, прийомів і форм навчально-виховної взаємодії з учнями; вироблення індивідуально-творчого стилю роботи;

– розробка власної самопрезентації, укладання творчого портфоліо вчителя – колекція власної бази кращих сценарію уроків, цікавих прийомів, знахідок, засобів наочності, дидактичних матеріалів, продуктивних педагогічних технологій, що відображають зусилля вчителя, успіхи або досягнення з тієї чи іншої проблеми, індивідуальної творчої теми;

– підвищення загальноосвітнього й культурного рівнів: відвідування кінотеатрів, театрів, музеїв, виставок, читання літератури, преси; знайомство й спілкування з цікавими людьми, творчими особистостями, колегами-однодумцями; наявність хобі тощо [10].

Складання акмеограми дозволяє педагогу, досягнувши стану осмислення, почати рух до стану усвідомленості, тобто накопиченню конкретних знань та осягненню в професії, а в фіналі здійснити перехід у стан умілості, здійсненності того, що усвідомлено.