Видимо-невидимо

Завдання є социо-ігровим варіантом, наприклад, словарної роботи (або термінологічної) на уроці.  Поки учні по жеребкуванню об'єднуються в декілька команд по 5-6 чоловік, вчитель вивішує на дошці заздалегідь приготований плакат, на якому різними кольорами, крупним і дрібним (але помітним здалеку) шрифтом «вздовж і поперек» написано п'ятнадцять-двадцять слів. Після закінчення заздалегідь обумовленого часу (хвилини або дві) плакат знімається (або закривається), а команди записують всі слова, що запам’яталися.

Потім компанії учнів обмінюються своїми записами для перевірки. Командам бажано домовитися вносити виправлення в чужих записах ручкою іншого кольору. Перевіряючі виправляють помилки, описки і вписують «не побачені» іншою командою слова, після чого кожен учень перевіряючої команди ставить свій підпис.  Перевірені  листочки повертаються колишній компанії для «перевірки перевіряючих».

Виправлення звіряються з плакатом, вивішеним вже для перевірки і з'ясувань можливих непорозумінь. Після чого визначаються переможці. Виграють ті команди, в чиїх записах виявилося менше всього помилок і пропущених слів.  Плакати для завдання «видимо-невидимо» можуть виготовлятися і самими учнями під час уроку. Для цього кожна команда посилає людину тягнути  жеребок — квиток з вказівкою тієї або іншої теми.

Кожна команда протягом встановлених 5-8 хвилин готує свій плакат, відшукуючи потрібні слова в підручниках і словниках. Коли все готове, команди покидають свої місця, залишаючи там виготовлений плакат, і на одну-дві хвилини оточують плакат чужою, запам'ятовуючи все, що на нім написане. А повернувшись після сигналу на своє місце, записують побачене, допомагаючи один одному внутрішньокомандними розмовами і з'ясуваннями. Потім слідує перевірка записів, яка може проводитися так само, як у вже описаному варіанті завдання

Цей прийом я використала на завершальному етапі уроку у 4 класі по темі «Пейзаж» для закріплення знань про художників-пейзажистів я вирішила використати прийом «Видимо-невидимо». Хотілося, щоб учні запам'ятали прізвища найвідоміших митців.  На дошку було спроектовано 15 прізвищ художників, записаних у хаотичному порядку. На запам’ятовування було дано 1 хвилину, потім прізвища закрила. На відтворення  надано 2 хвилини.

Пісочний годинник став відлічувати час, в групах закипіла робота.  При перевірці роботи з’ясувалося, що діти запам’ятали від 5 до 7 прізвищ художників. Я знову відкрила записи і команди, помінявшись листками, звіряли орфографію, шукали помилки і виправляли їх. Потім кожна команда зачитала хором свій список (перевірений сусідами). Виявилось, що 4 прізвища записали всі команди: Полєнов, Шишкін, Айвазовський, Левітан.

 Мої висновки. Можливо, щось вийшло не дуже гладко, але очевидно, що учні запам'ятали  прізвища російських художників, їх правильне написання і вимову. А ще учні зрозуміли: перемога за тими, хто правильно уміє розподілити роботу і поважає думку  кожного.