"Веселий ярмарок"

Мета: викликати в учнів інтерес до творчості Бориса Грінченка, до усної народної творчості рідного краю, пробуджувати пізнавальні інтереси до історії свого народу; розвивати мовлення учнів, їхні артистичні навички, кмітливість, естетичні смаки; виховувати почуття пошани до українського народу та до людей праці, згуртовувати колектив.

Форма проведення: гра-ярмарок.

Обладнання: портрети Б.Грінченка, словники, вислови письменника, рядки з його поезій, українські рушники, музика до народних пісень, стіннівки, малюнки «Творчість Б.Грінченка очима дітей», національні костюми, «товари» для ярмарку, заохочувальні призи для гравців.

Хід дійства

1 учень: Життя – це книга, яку пише кожен увесь свій вік. Крапку в ній ставить смерть. Але буває так, що смерть безсила поставити крапку. І тоді людина живе ще довго-довго. Кажуть, що то – безсмертя.

2 учень: В людській історії безсмертні імена,

Що стали серцем, розумом народу,

Їх не затьмарить навіть давнина,

Їх не забудуть люди і в негоду.

3 учень: Невгамовний час наблизив нас до дня народження людини, що є славою й гордістю нашого краю, ім’я якої, дійсно, не затьмарить навіть давнина, бо своєю невтомною працею, своїм служінням народу він подарував себе великому грядущому. Такою постаттю є Борис Дмитрович Грінченко, що 6 років жив і працював у селі Олексіївка, нині Перевальського району поблизу Луганська.

1 учень: Борис Грінченко. 47 років життя в ім’я рідного слова й пісні. А що за ними? – Томи самобутніх художніх творів: прози, поезії, драматургії, перекладів, праць з мовознавства, літературознавства, фольклористики, педагогіки, шкільні підручники для початкових класів. А ще чотиритомний „Словник української мови” – найвидатніше досягнення української лексикографії. Сотні, тисячі записаних і виданих фольклорних творів. Його діяльність є прикладом, як любити рідний край, його звичаї. То ж про рідний край, народні звичаї й буде мова та дійства.

2 учень: Життя наших предків було нелегким і в той же час романтичним. Багато негараздів їм довелося пережити. Але сірі буденні дні змінювали свята. А часом робота і свято перепліталися. Праця поєднувалася з обрядовістю, ставала святковою, загадковою, святою. Тому й здається нам життя наших предків романтичним, ніж важким, бо час - майстер стирати погане, а лишати неповторне і вічне. Так і ярмарок. Кілька разів на рік селянин мав побувати там, та ярмарок був одним із засобів його існування. На ярмарку можна було продати результати своєї праці, придбати побутові речі, худобу.

3 учень: Ярмарок в Україні - це багатющий фольклор та цікаві традиції, які в свій час збирав Грінченко. Ярмарку, як чогось незвичайного, чекали всі: старі й малі, дорослі".

Якби мені не тиночки

Та не перелази,

Ходив би я на ярмарок

В тиждень по три рази.

"Увага! Увага! Поспішайте до нас на ярмарок! У нас музики грають, у нас пісні співають!"

Сьогодні в нашім ярмарковім краї,

Хто присутній, той співає,

Хто не співає, той танцює,

Хто не танцює, той купує,

Хто не купує, той торгує.

З вишиванками йдуть дівчата

Гляньте, ось, як їх багато.

Якщо купите у них речі,

Буде радість для малечі.

А тим часом на ярмарку…

• Почім ця тканина?
• Дуже дешево: поцілунок за метр.
• Дайте мені три метри. Бабусю, йдіть розрахуйтеся.!

• Чули, кумо?!
• Чула, як не чути! Все село говорить!
• Все село?
• Все, від старого до малого.
• А про що?
• Скажете, буду знати…

• Як тебе звати, мій хлопче?
• А так, як мого тата.
• А тата ж як?
• А так, як мене.
• Ну, то скажи, як тебе кличуть, коли час їсти?
• Тут мене кликати не треба, я першим приходжу.

• Ой кумо, зима люта буде.
• НЕВЖЕ?
• Морози страшні будуть.
• Та ну?
• Так холодно буде, що аж.
• А ти звідки знаєш?
• Бо в мене кожуха нема!

2 учень: А траплялося на ярмарку і таке… (Гуморески)

1. Дід приїхав із села, ходить по столиці,

Має гроші й не мина жодної крамниці.

Попрохав він: - Покажіть кухлик той, що скраю.

Продавщиця: - Што? Чєво? Я нє понімаю.

- Кухлик, люба, покажіть, той, що збоку смужка.

Да какой же „кухлик” здесь, єслі ето кружка!

Дід у руки кухлик взяв і насупив брови.

- На Вкраїні живете й не знаєте мови.

Продавщиця теж була гостра та бідова.

- У мєня єсть свой язик, ні к чему мнє мова.

І сказав їй мудрий дід: - Цим пишатися не слід,

Бо якраз така біда в моєї корови:

Має, бідна, язика і не знає мови.

2. Це було позаторік та на нашім ринку:

Хтів купити чоловік кабанця чи свинку.

Ламав голову Павло (Нелегке це діло)

Нешкідливе, щоб було, і щоб добре їло,

І нарешті підібрав: О! Які хороші!

Гаманець мерщій дістав, став платити гроші.

- А з якого ви села? – Та йому відповіла:

- Я з села Мельниці.

- Забирайте їх назад!- буркнув незабаром,

-Я мельницьких поросят не візьму й задаром.

Тітка ближче підійшла: - То ж назвіть причину!

- А я з вашого сіла маю вже. дружину.

1 учень: Життя – це шлях. Його дано пройти.

Мандрівка ця легкою не буває.

Ходімо, доле, вдвох: лиш я і ти,

По тій дорозі, що на нас чекає.

2 учень: Доля вибрала Борисові Дмитровичу супутницею життя Марію Миколаївну Загірню, що стала йому і дружиною, і другом, і порадником, і однодумцем, і колегою у всіх літературних, громадських, видавничих та наукових справах свого чоловіка. Разом вони займались просвітницькою роботою серед мешканців села Олексіївка, разом вчителювали в приватній школі Христини Данилівни Алчевської, адже подружжя об’єднувала любов до літератури, рідного слова, а ще, крім того, - спільні інтереси до освіти.

3 учень: І саме Борис Грінченко чи не першим в історії української літератури створив цілісний образ учителя сільської школи в Україні кінця 19-початку 20 століття. Він створив ідеал вчителя майбутнього – національного, свідомого, професійного, принципового, чесного й благородного трудівника в ім’я кращого життя народу.

УЧИТЕЛЯМ

Великії серця, великі розуми!

Я змалечку до вас мов до рідні тулився:

Ви сяєвом своїм виводили з пітьми

Мій розум, поки він, ізрісши, в силу вбився.

Навчався я від вас над все кохати світ,

Із правдою іти та з волею брататься

і в боротьбі за їх із наймолодших літ

Ані приваб-спокус, ні сили не бояться.

В храм пишної краси ви увели мене,

Щоб міг небесної утіхи зазнавати

І щоб серед клопіт, робивши тут земне,

Міг духом вільним я до неба досягати.

Безмірна дяка вам, великії творці!

У храмі вашому покірно я схиляюсь —

І вслід за вами йти, небесні посланці,

Аж поки я живу — побожно присягаюсь.

1 учень: До нашого часу з часів давніх-давен дійшло чимало прислів’їв, приказок і загадок. Борис Дмитрович теж із задоволенням займався цією роботою і був «майстром влучного слова». Хто ж у цій залі найкращий знавець цих жанрів фольклору? (гра у залі)

• Який кущ, така й калина, яка мати, така й. (дитина)
• Що робити ніколи не пізно? (вчитися)
• Що за гроші не купиш? (розум)
• Скільки голів краще? (дві)
• Чим багатий, … (тим і радий)
• Кого треба мати замість ста рублів? (одного друга)
• Що ранить душу глибше, ніж стріла? (слово)
• Що вовка годує? (ноги)
• Що очі коле? (правда)
• Без кого і вода не освятиться? (без Гриця)
• Що хлібові сестриця? (паляниця)
• Всюди добре, … (а вдома найліпше)
• Чому не треба гнатися за двома зайцями? (жодного не впіймаєш)
• Що в ліс не веде, а з лісу виводить? (наука)
• Вчення світ, а не вчення -. (тьма)
• Що треба менше робити, щоб більше знати? (спати)
• Що красить людину? (добрі діла)
• Що в першу чергу необхідне для щастя? (розум)

Відгадати фразеологізми, намальовані на картинках.

1. Язик до Києва доведе.
2. Як дві краплі води.
3. Сидіти на шиї.
4. Як баран на нові ворота.
5. Вилами по воді писано.
6. Як сніг на голову.
7. Водити за носа.
8. Тягнути за язик.
9. Дивитися крізь пальці.
10. Лити як з відра.
11. Море по коліно.
12. Ставити крапки над і.

3 учень: А який же ярмарок без співів? Адже пісня супроводжувала українців повсякчас. Так і Борис Грінченко був великим шанувальником народної пісні. У його підручнику «Рідне слово» особливо виділені слова великого Кобзаря: «Наша дума, наша пісня не вмре, не загине… От де, люде, наша слава, слава України!»

На сцені з’являється хор

Цвіте терен, цвіте терен, та й лист опадає,

Хто на ярмарок не їздив, той горя не не знає.

Доле моя, доле, що мені діяти.

Бо я тільки вмію ъсти й торгувати.

Якби мені тиночки та не перелази,

То ходив би на ярмарок в тиждень по три рази.

Розпрягайте, хлопці, коні,

Та й лягайте спочивать.

Швидко прийде неділенька –

Будем знову торгувать!

2 учень: Стежина життя. Це по ній кожен має пройти гідно, щоб потім не жалкувати.

3 учень: І якщо ти вибрав стежину і вже пішов нею, то вже не зможеш повернути назад, щоб вибрати нову і легку. Кожну хвилину треба прожити так, аби насолоджуватись життям, бо воно одне.

1 учень: Стежина життя Бориса Дмитровича Грінченка була напрочуд світлою.

2 учень: Шлях, обраний в молоді роки, він пройшов з гідністю і залишив по собі прекрасні спогади.

3 учень: Грінченко був учителем в селі,

Учив мого прапрадіда читати,

І поважали всі його – дорослі і малі,

Бо вчив дітей Вітчизну шанувати.

Його важкий життєвий шлях

Проліг також через моє село,

Летів по Україні, наче птах.

Збирав слова цілющі на крило.

Людина добра, вчитель і поет,

Він буде вічно жити з нами.

Ми прикрасим вінком його портрет

І душі будем лікувать його віршами.

Усі учасники під музику виходять на сцену і співають «Як у нас на Україні».

Література:

1. Веселий ярмарок: Гумор та сатира / Редкол.: А.А.Бортняк та ін. – К.: Рад. письменник, 1987. – 383 с., іл.
2. Єненко Ю. Промінь добра. – Луганськ, 1994.
3. Культурна спадщина Луганщини у виховній системі школи. З досвіду роботи заступників директорів шкіл з виховної роботи / За заг. ред. О.М.Рудіної. – Луганськ: Знання, 2006. – 200 с.
4. Неживий О.І. Для рідного слова. Творча спадщина Бориса Грінченка: проблеми національного виховання. – Луганськ, 1994.
5. Неживий О.І., Нежива Л.Л. Література рідного краю: Підручник-хрестоматія 10-11 клас. Видання друге. – Луганськ: Знання, 2002. – 104 с.
6. Усі крилаті вислови, прислів’я, приказки, загадки / Укладач Н.В.Курганова. – Харків: ТОРСІНГ ПЛЮС, 2008. – 320 с.