Вірші про себе...

Як дати відповідь на запитання, Що турбувало і мене саму не раз? У кожного, напевно, є бажання Знайти себе серед безмежних мас. Отож, хто я? І долю вибрала яку? Для вас я відповідь дам ось таку… Розкидані машинки по кімнаті, Шум, крик, спочатку сміх, і раптом – плач. І вже зриваєшся кричати, Та глянуть оченята: «Матусенько, пробач!» Обнімуть шию ніжні рученята, І серце тьохне з радості: я – мати! Конспекти, книги, зошити, журнали… І ночі недоспані, й ранки в біготні. Все, що цікавого дізналась, прочитала, Повідать дітям хочеться мені. І хоч в своїй професії не майстер ще, скоріш – любитель, Та горда вже від того, що я – вчитель! В душі весна, тепло, надія і любов. Добро у серці, іскорки в очах. Холодний розум і гаряча кров – Весь світ у наших ніжних і слабких руках. Для мене нерозривні ці два поняття: Я – жінка, значить я – життя!