Здається, що все це почалося не так давно: закінчення школи, вибір наступного навчального закладу, вибір професії. І вийшло так, що моя професійна доля пов’язана з долею моїх рідних. Моя мама – учитель початкових класів, її старша сестра, теж учитель початкових класів, а молодша – учитель англійської мови. Тож не дивно, що вибираючи свою подальшу професію, я врешті-решт теж вибрала долю учителя. Мені пощастило, поряд завжди були люди, у яких хотілося вчитися – спочатку в школі, потім в університеті. Богун Марія Михайлівна, Якименко Людмила Іванівна, Середа Любов Іванівна, Кіщенко Юлія Володимирівна – вчителі на яких я хотіла бути схожа, з яких хотіла брати приклад.

    Моє педагогічне кредо «Пізнай самого себе і допоможи в цьому своїм учням». Уже 21 рік іду дорогою до школи але не як учениця, а як учитель англійської мови та зарубіжної літератури,  11 з яких працюю в Таврійській ЗОШ І-ІІІ ступенів Голопристанського району. Дуже закохана в свою справу. Зацікавлені очі учнів та їх знання, результати, які вони показують на предметних олімпіадах та у різноманітних конкурсах – це те, заради чого я ходжу до своєї школи. І що може бути кращим, коли твої випускники продовжують твою справу і стають вчителями.

Душею приростаю до дітей

Своїх випускників завжди чекаю

Роки, що в школі з ними провела

Я згадую і завжди пам’ятаю.

Навчати – це покликання моє,

Я – класний керівник – це теж життя моє,

Щоденне спілкування з учнями моїми.

     Працю свою оцінити дуже важко, адже ми не бачимо результатів одразу, вони можуть з’явитися через багато років, але дуже приємно, коли твої випускники закінчивши школу, кожного року приходять до тебе, дзвонять, щоб порадитися, поділитися своїми проблемами, новинами, досягненнями. Пишаюся, що кожен з них став справжньою Людиною.

      Пам’ятаю, з яким хвилюванням і радістю готувалася до свого першого уроку. Пам’ятаю обличчя своїх перших учнів. Звичайно, спочатку було невдачі і розчарування, а в кого їх не буває. Мої бажання і прагнення часто не збігалися з результатами моїх педагогічних зусиль. Але ніколи я не шкодувала про те, що стала вчителем. Зараз я себе відчуваю реалізованою людиною, бо займаюся найулюбленішою справою. За роки роботи в Таврійській школі я виросла професійно: в 2007 році отримала перемогу в конкурсі «Класний керівник - 2007», в 2014 році перемогла в конкурсі «Учитель року - 2014», номінація «Світова література», та стала учасником обласного туру. Мені подобається проводити уроки, складати сценарії, готувати свята та конкурси. Я намагаюся творчо підходити до завдань. Переконана, що мої найкращі уроки ще попереду. І продовжувати їх буде саме життя.

Знову народився новий день

Дорога стелиться, учительська дорога

По ній ступа Аліна на поріг

До школи, де працює 10 років.

Стежиночки збігаються в одну

Це учні знову сходяться до класу

І поряд з нею цілий день живуть

Крокують по уроках разом.

Їх радість відчуває і жалі

Допомагає жити і творити

Любові повні очі дітвори

І їй слова найкращі в світі

(автор вірша Т.М.Харченко)

Херсонський державний університет, "ПМСО. Англійська мова та література", 2003 рік випуску.