Адаптація першокласників до навчання у школі

Адаптація учнів 1 класу до навчання в школі

Коли дитина вперше приходить до школи, перед нею відкривається новий світ. Кожен день — це прилучення до відкриття, збагачення розуму, почуттів, виховання харак­теру. З перших днів дитини в школі вчителями, психоло­гом, лікарем відстежується динаміка її розвитку, стан три­вожності, рівень адаптації.

Результати фіксуються в портфоліо здоров'я учня за та­кими напрямами: медичний, педагогічний, психо­логічний, соціальний аспекти.

Вивчаючи рівень соціально-психологічної адаптації першокласників, дійшла висновку, що це питання потре­бує глибшого осмислення. Серед різних моментів шкіль­ної адаптації є такі, що проводяться за принципом успад­ковування, передачі. Якщо дитина відвідувала підготовчі заняття, то початок навчання у першому класі не був та­ким несподіваним і приголомшливим для неї.

У випадках відсутності зв'язку початкової школи з дитя­чим садком адаптаційний період ускладнюється не лише зміною соціального статусу дитини та особливостями мо­лодшого шкільного віку, а й зовсім несподіваними новими умовами навчання і вимогами до навчання та дисципліни. Крім того, утворюється новий колектив, змінюється статус (був малюком, а став школярем) дитини.

Якщо розглянути передадаптаційний період, то його спе­цифіка полягає в тому, що 6-7-річні діти успішно адапту­ються. В цьому віці відіграє визначну роль авторитет вчи­теля, відтак кого хвалить і високо оцінює вчитель, того люблять і поважають однокласники. Ситуація така, що в період адаптації діти не зовсім усвідомлюють, що в ново­му колективі потрібно починати «заробляти» собі автори­тет. Це часто викликає конфліктні ситуації й має небажа­ний вплив на адаптацію на даному етапі особистісного розвитку дітей.

Досліджуючи особливості адаптації дітей шестирічного та семирічного віку, враховуємо такі чинники впливу на адаптаційний процес:

• Рівень шкільної мотивації.

• Рівень вольової регуляції.

• Індивідуальні психофізичні особливості дитини, які
  впливають на рівень стомлюваності.

• Наявність умов навчання при провідній ігровій діяль­
  ності.

« Дотримання санітарно-гігієнічних норм навчання шестирічок.

• Змішані класи (разом навчаються діти 6— 7-річного віку,
  трапляється різниця у віці між однокласниками у 2 роки).

• Розуміння і врахування батьками та вчителями віко­
  вих особливостей шестирічок.

Як показали дослідження, у групах дошкільників взаємини між дітьми кращі, хоча в статусній структурі старших груп садка і перших класів суттєвих змін не відбувається. Ігрова колективна діяльність більшою мірою сприяє розвитку спілкування та доброзичливих взаємин між дітьми порівняно з навчальною. Для першо­класників, порівняно з дошкільниками, характерною є нижча адекватність в усвідомленні свого становища в ко­лективі. Деяка дезорієнтація дитини в нових умовах, роз­губленість у критеріях оцінювання є також причиною зниження адекватності в усвідомленні свого статусу.

Навіть за позитивного ставлення до дитини вчитель часто застосовує більш жорсткі, авторитарні форми педа­гогічного впливу, порівняно з тими, до яких діти звикли в дитсадку. Ці впливи часто сприймаються дитиною як про­яв особистої неприязні, що й приводить до очікування нею нижчої оцінки, хоча в садочку і на початок першого класу в дітей очікування вищі, ніж їх оцінюють насправді.

Школа з перших днів ставить перед дитиною цілу низку завдань, не пов'язаних безпосередньо з попе­реднім досвідом, але таких, що вимагають максималь­ної мобілізації інтелектуальних і фізичних сил. Важко все: навіть сам режим навчання з перервами не тоді, «коли хочеться», а через цілих 35 хвилин (типове вра­ження від перших днів дитини в школі: « А чому уроки такі довгі, а перерви такі короткі?»). Крім того, дитина отримує багато нових вражень, якими відразу хочеться з кимось поділитися, але цього не можна робити; бага­то емоцій, які потрібно стримувати. Важко не відволікатись і стежити за думкою вчительки, важко довго сидіти в одній позі. Всі ці нові явища в житті ди­тини за певних умов, які розглядались вище, приводять до виникнення шкільної дезадаптації — утворення не­адекватних механізмів пристосування дитини до школи у формі порушень навчання та поведінки, конфліктних відносин, психогенних захворювань і реакцій, підви­щеного рівня тривожності, викривлень в особистісному розвитку. Нерідко симптоми дезадаптації зовні не прояв­ляються, але дитина досить боляче переживає всі шкільні проблеми, що супроводжується тривогою, відсутністю апетиту та розладом сну, тобто в неї спостерігаються ре­акції як активного, так і пасивного протесту. Це може ви­явитися у настороженості, невпевненості, плаксивості без видимих причин.