Час Психолога "Уважение"

Година психолога

з підлітками

«Я поважаю себе - я поважаю інших»

Підготувала:

психолог НВК № 16

Мороз Ю.С.

2013 р.

Мета: формувати в учнів почуття власної гідності та поваги до інших людей, навчати безконфліктної поведінки.

Вправа «Я тобі пробачаю»

Учасники групи стають у коло, п о черзі пригадують образи, які будь-коли і будь-хто їм завдав (якщо таких немає, то вони їх придумують). Тренер вказує на одного з учасників групи і дає йому завдання: підійти по черзі до будь-яких трьох членів групи і пробачити їм за образи, почуті у групі (не можна, щоб учасник пробачав за образи, висловлені тим учасником, до кого він підійшов). Наступним гравцем стає останній, до кого підійшов попередній гравець.

Тренер наголошує, що учасник групи мають запам`ятати висловлені у групі образи і вибачити, не задумуючись, чи стосуються вони учасників групи.

Вправа «Уподобання»

Будь ласка, почніть ходити по кімнаті. Коли я скажу «Стоп!», встаньте перед тією людиною, яка стоїть ближче до вас. Я запитаю ким би ви хотіли стати та назву 4 речі на вибір. Ви повинні швидко прийняти рішення та сказати про нього своєму партнеру. Зрозуміло? Тоді почнемо. Ходіть по кімнаті (10 сек.)

Стоп! Чим би ви хотіли зараз бути найбільше за все: морем, водоспадом, річкою, океаном? Швидко зробіть свій вибір та скажіть про нього партнеру. Партнер може задати кілька невеликих питань про це (1 хвилина).

• Жираф, собака, кішка, чайка;

• Стакан, ківш, коробка, чашка;

• Рим, Нью-Йорк, Лондон, Париж;

• Тропа, швидкісна траса, проїзна дорога, гірська тропа;

• Стілець, диван, стіл, шафа;

• Ніж, виделка, ложка, підставка;

• Рука, нога, вухо, око;

• Зелений колір, коричневий, червоний, голубий.

Вправа «Історія з продовженням»

Мета: в ходу цієї вправи можуть відпрацьовуватися спонтанне співробітництво у межах всього класу.

Інструкція: Сядьте, будь ласка, в одне коло. Я можу запропонувати вам гру, в якій одночасно можуть прийняти участь увесь клас. Вам потрібно буде вигадати власну історію.

Я сама розпочну історію та через деякий час зупиню розповідь. Після цього будь-який учень може продовжити розповідь. Коли цей учень зупиниться, історію буде продовжувати інший, і так, доки всі не внесуть щось у загальну розповідь. Всім зрозуміло як гратися?

Отже:

Жили-були маленька дівчинка та маленький хлопчик. Дома, в яких вони жили, стояли так близько один до одного що вони могли кожен день грати один з одним. С часом вони стали кращими друзями. Та ось, одного разу вони вирішили піти далеко-далеко щоб дорослі більше не керували ними з ранку до вечора. Вони взяли з собою трохи їжі та склали у два невеличких рюкзаки. Коли дорослі були зайняті своїми справами вони тихенько втекли з дому. Дорога, якою вони йшли привела їх через деякий час до великого та дикого лісу. «Дивно», - сказали вони, - «що такий чудовий ліс знаходиться так близько до лісу». Дітям стало цікаво та вони спрямували до цього лісу. Спочатку повітря було теплим, а сонце пробивалось крізь листя дерев. Іноді вони чули чудові голоси птиць. Але ліс ставав все темніше, повітря все холодніше, а всюди почали чутися різні химерні звуки.

Тоді дітям захотілося вибратися з лісу. Але коли вони поглянули назад, то не побачили там ніякої дороги, по які вони прийшли. Замість цього вони побачили тільки скали та густий ліс. Як тільки вони робили крок вперед по дорозі, вона тимчасово зникала за їх спинами, тому що була зачаклована. Вони йшли вперед і вперед, продиралися крізь кущі та дерева, збиралися по великим каменям. Раптом, вони почули попереду дивні звуки. Вони не бачили, що це було, але змогли розчути кроки, які наближалися до них. Діти зупинилися, взялися за руки, стиснули їх. Раптом вони побачили……..

Закінчення: Раптом маленька дівчинка дуже втомилася та лягла на землю. Вони заснула, дуже міцно. Коли вона прокинулася, хтось штовхав її в плече. «Ні-ні» - думала вона через сон, «залиште мене у спокої!» Тоді вона відчинила очі та побачила що це мама її будила. «Тобі час до школи!»

Гра «Настрій»

Мета: профілактика втомлюваності.

Почніть ходити по кімнаті, при цьому відчуйте своє тіло, свої ноги, руки, все своє тіло… Зверніть увагу які частини тіла ви відчуваєте як активні, а які як пасивні. А тепер поміркуйте про настрій з яким ви почали вправу та покажіть свій настрій своєю ходьбою. Будь ласка, при цьому не розмовляйте та не звертайте уваги на інших.

А тепер ви повинні за допомогою ходьби показати інший настрій. Уявіть, що у вас зовсім немає сил. Йдіть деякий час як людина, яка дуже втомилася.

А тепер йдіть як зовсім щаслива людина, яка отримала чудову звістку.

Тепер – як людина, яка дуже всього боїться.

Далі, йдіть як лунатик який ходить у сні.

А тепер, йдіть як геній – ви тільки отримали Нобелевську премію.

А тепер йдіть яка людина, яка ходить по канату.

Тепер ви можете самі придумати що вам хотілося виразити своєю ходьбою.