Допоміжний матеріал до підготовки інтегрованих уроків
Калина
1.Чистомовка
Ущ – ущ – ущ – зеленіє кущ
Сні – сні – сні –в білім цвіті навесні
Ала – ала – ала – осінь настала
Ли – ли – ли – холода прийшли
Ів – ів – ів – кущ почервонів
Ду – ду – ду- це ж калина у саду
2. Скоромовка
Де родина – там калина
У садочку під вікном.
Хай живе моя Вкраїна,
Щастям повниться, добром.
3. Загадки
За хатиною в садочку
У зеленому віночку
Та в червоних намистах
Стала, наче молода.
І збігаються всі діти,
Щоб на неї поглядіти:
За намисто кожен – смик
Тай укине на язик.
Зветься ж ця рослина –
Червона …(калина)
***
Що за кущ біля хатини
Розростається щоднини,
І на ньому ягідки
Не солодкі й не гіркі?
Як намистечко червоні
І цілющим соком повні,
Повновиді й невеликі
І від кашлю добрі ліки…
Як же звуться ці ягідки?
Певно, знають малюки.
4. Розповідь вчителя
Калина – це невисокий, але пишний кущ. Росте він у лісі, у лузі, поблизу річок. Люди садять калину біля хати. Навесні вона зацвітає рясним запашним білим цвітом. Кожна квіточка, ніби дівчина у віночку.
Восени важкі грона калини червоніють, ягоди наливаються цілющим соком.
Взимку кущ калини особливо гарний. Кругом біліє сніг, а червоні кетяги калини палахкотять, як ліхтарики.
Калину люди здавна шанують за її красу і лікувальні властивості.
* * *
Калина – символ рідної землі, отчого дому, батькової хати, а ще – краси дівочої. «Без верби і калини нема України, - каже народне слово. Росте калина по тінистих лісах, на схилах. Садять її біля хат і криниць. На зиму червоні кетяги калини вставляють поміж віконних рам. Їхнє світло зігріває серце, радує душу. Не злічити пісень про калину, її ніжний, яскравий образ цвіте в багатьох поетичних рядках.
Ой летіла зозуленька,
Сіла на калину.
Щастя – долі не принесла
Молодій дівчині.
(українська народна пісня)
* * *
Кущ калини біля батьківської хати. Це не тільки окраса подвір’я, а й глибокий символ, духовна спадщина. І якщо троянди й виноград, за влучним висловом Максима Рильського, - красиве і корисне, то калина ввібрала в себе обидві ознаки, вона – духовний потяг до своєї рідної землі, до свого оберегу, до своїх традицій.
Посадіть калину…
В чистім полі!
Хай вона освятить час!
Рід наш любить дуже волю
Хай же й воля любить нас!
А щоб цвіт її не стерся,
Не зів’янув в спориші,
Посадіть калину коло серця,
Щоб цвіла вона в душі.
5. Поетична хвилинка
На калині мене мати колихала,
Щастя – долі в чистім полі виглядала.
Ой, калинонько червона, не журися,
Від землі ти сили й соку наберися,
Ті літа давно минули, відлунали,
Як мене гілля високе колихало,
А калина біля млина розцвітає,
Мого рідного синочка колихає.
Виростай же, мій синочку, мій соколе!
Тобі щастям усміхнеться рідне поле.
Полягла тобі на зорі путь орлина,
І в дорогу проводжає цвіт – калини.
* * *
Калинонька
Калинонька ти з маминої пісні,
Із цвіту у колисці на вінку,
З легенд, казок, сопілок благовісних,
Із болю на могильному горбку.
Мені життя твоїм вернули гроном,
В якому запеклась козацька кров.
Ти душу українця в нас борониш,
А в нас для тебе – ласка і любов.
Червоні грона святим як і воду,
На зиму їх кладем за образи…
Люблю плекати твою чисту вроду,
Ти – Боже дерево, з роси й сльози.
(Василь Симоненко)
6. Хвилинка – цікавинка
На нашій планеті росте понад 200 видів калини. Але найбільше полюбила калина українську землю, на якій вона дуже гарно росте, а народ шанує її за пишну вроду і цілющі властивості. Немає такого села, де б за тином чи біля криниці, у лузі чи на березі водойми не росла, не квітла рясним білим цвітом навесні, не рум’яніла б червоними ягідками аж до весни калина. Тим і пояснюється, що в Україні є понад 100 населених пунктів з назвами Калинове, Калинівка.
Скрізь живе калина – символ України. Народжувалася донька – садив татусь калиноньку, хай росте – пишна, красна, щоб була її доленька щасна. На весільному короваї, у віночках дівочих, на сорочках, на рушничках, вишиванках, в імені Калини – скрізь живе калина.
* * *
Лише назву Калинівка носить 70 поселень. Є і Калина, Калиновий міст, Калинка, Калинова балка.
До 400 разів у своїх творах згадує Т.Шевченко калину.
7. Синоніми
Гроно – кетяг, китиця
Кетяг – це пучок ягід або квітів на одній гілці, стеблині.
8. Хвилинка міркувань
(скласти порівняння)
Пишна та красива як кетяги калинові
Вбралася в біле плаття як калина
Щічки червоні як над ставом калинонька
Молода дівчина така гарна як калина в білий цвіт
Стоїть у дворі дівонька як червона калина
9. Доповни словосполучення
(налетіла хмара і закрила слова)
Калинова…
Калиновий…
Калинове…
Калинові…
(сопілка, вінок, гроно, листочки)
10 Асоціативний кущ
Кущ Гілочки
(густий, пишний, розлогий) (тоненькі, рівненькі,гладенькі)
Калина
Кетяги Листя
(важкі, розкішні, червоні) (темно – зелене, багряне)
Ягоди Квіти
(червоні, соковиті, кислувато-гіркі (духмяні, запашні, сніжно-білі)
круглі)
11. «Мікрофон»
Продовжи думку «Я торкаюся калини і відчуваю в серці…»
12. Легенда
Було це дуже давно, на Україну напали монголо – татари. В одному селі було весілля. Дівчата – красуні веселились. І раптом напали на село вороги. Вони хотіли викрасти дівчат, але ті почали тікати в болото. Вороги побігли за ними. Так ї загинули дівчата – красуні й вороги в болоті. Де загинула красуня – там кущ калини, де загинув ворог – там купа гнилі.
13. Калина в художніх творах
Калина (Б.Харчук)
Бабуня Настя нічого так не любила, як садити дерево. Вона каже:
Завжди знайдеться місце, де його посадити. А хто про це не дбає, той або байдужий,або сліпий до краси.
Коло бабусиної хати ростуть вишні. За порогом повно квітів. Біля хвіртки – кучерявий бузок. А від вулиці – явори.
Позаторік бабуня принесла з лісу й посадила під вікном тонке деревце. Доглядала його, поливала. Воно прийнялося. Але першої весни не цвіло. Тільки зеленіло.
Другої весни викинуло білі китиці. Усі побачили, що це – калина.
Минається зима, настало тепло – і хати бабусиної не видно. Цвітуть білі вишні, пахне лісовий бузок, гіацинти, нарциси. Згодом жоржини тягнуться до порога. А явори шумлять.
Та найбуйніше квітує калина. Соловейко звив на ній гніздо Він тьохкає, а калина цвіте й заглядає у вікно. Соловейко тьохкає, поки калина не перецвіте. Кінчається літо.
З кожної гілочки калини звисають важкі червоні грона. Сюди прилітають журавлі. Вони збираються у вирій. Сідають на калину, дзьобають калинові ягідки. Бабуня Настя дивиться на них і наказує:
А серед зими з’являться поласувати калиною снігурі. Отак і живе бабуня Настя – з деревами, квітами і пташками.
9