Контрольні роботи. Літературне читання. 4 клас. І семестр

Розробила вчитель початкових класів

Фурманець Алла Євгеніївна

Контрольна робота № 1

Аудіювання

ВЕДМІДЬ І ПАВУЧОК

Одного разу після прогулянки ведмідь заліз у барліг і заснув. А коли прокинувся, то побачив, що по його лапі повзе павучок. 

— Що це ти собі надумав? По мені, ведмедеві, лазити?! — роздратовано пробурмотів ведмідь. Розсердився на павучка і хотів його вбити. 

Що міг вдіяти маленький павучок проти такого велетня? 

— Даруйте, дядьку, я більше не буду,— благав павучок ведмедя. Відпустіть мене, я вам ще в пригоді стану. 

— Чим же ти, дрібнота, можеш мені послужити? — здивувався старий ведмідь.— Яка може бути з тебе поміч? 

Але пожалів маленького і відпустив. 

Через деякий час у ліс прийшли мисливці. Ходять по лісу, то в один бік, то в другий, а дичини нема. Хотіли вже додому повертатися, несподівано натрапили на сліди ведмедя і почали за ним ганятися. Бідний ведмідь не знав куди подітися, щоб урятуватися від мисливців. Ось-ось виб’ється із сил, як раптом угледів під величезною скелею яму і скочив туди. 

Павучок це бачив і одразу про все здогадався. Поліз до тієї ями і швидко обснував її павутиною. Потім став чекати, що буде далі. Посидів, аж тут біжать мисливці. Прибігли й стали неподалік від скелі. 

— А може наш бурмило* сидить у тій ямі, що під скелею? — сказав один мисливець. 

— Туди він не міг залізти,— озвався другий .— Хіба ти не бачиш — там повно павутиння. Якби ведмідь заліз туди, то павутиння порвав би.

— Це правда! — підтвердили інші мисливці. 

Постояли, покрутилися та й пішли далі. 

А старий бурмило сидить собі у ямі, від страху ані живий, ані мертвий. Так злякався, що не смів навіть поворухнутися. І сидів там довго. А врешті вирішив подивитись, чи нема якоїсь небезпеки. 

Лізе ведмідь з ями й очам своїм не вірить — яма поснована густим павутинням, а павучок гойдається на ньому і сміється. 

— Бачите, дядьку,— озвався він до ведмедя,— якби не моє павутиння, то вас давно убили. Ви мене тоді пожаліли, то і я вас пожалів. Як кажуть: «Старе добро не забувається». 

— Щиро дякую, павуче, що ти врятував мене від смерті,— відповів ведмідь. 

Відтоді ведмідь ставився до павучка з великою повагою і вдячністю. 

* Бурмило — жартівлива назва ведмедя. 

_______________________________________________ 

ЗАВДАННЯ

1. Назви дійових осіб. 

а) Павучок і ведмідь; 

б) мисливці, павучок, ведмідь; 

в) мисливці, ведмідь. 

2. Чому ведмідь відпустив павучка? 

а) Бо він не їсть павуків; 

б) бо павук дуже благав ведмедя; 

в) бо ведмідь був добрий. 

3. Яка біда трапилася з ведмедем? 

а) Він потрапив у пастку; 

б) на нього напали мисливці; 

в) на нього напали бджоли. 

4. Хто допоміг ведмедеві врятуватися? 

а) Вдача; 

б) павучок; 

в) інші ведмеді. 

5. Павучок допоміг ведмедю врятуватися, бо

-------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

6. Встанови послідовність подій

Павучок поліз скоренько до тієї ями і швидко обснував її густою

павутиною.

Постояли, покрутилися та й пішли далі. 

Ведмідь все-таки пожалів маленького і відпустив. 

Одного разу після довгої мандрівки лісом ведмідь заліз у свій

барліг і глибоко заснув.

Через деякий час у ліс прийшли мисливці.

Відтоді ведмідь ставився до павучка з великою повагою і вдячністю. 

7. Як по іншому автор називав ведмедя. Запиши. ___________________________________________________________________________________________________________________________________

8. Визнач і запиши головну думку твору. _______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Зразок 1

Комбінована контрольна робота № 2

з перевірки сформованості навички читання мовчки та завдань до тексту для перевірки розуміння змісту прочитаного, уміння працювати з текстом, творчого на побудову висловлювання власної думки за змістом прочитаного

1. Уважно прочитай текст

ПРОЩАННЯ З ВЕРБОЮ

Пізньої осені господар задумався в саду.

—  З горіха я маю мішок горішків, яблуня дала три ящики яблук, зі слив і вишень наварили варення,— розмірковував він.— Тільки з верби нема нічого. Треба її зрубати.

—  Ой ні,— зашуміла верба.— Візьми моє пруття. Буде на плоти (огорожі)!

—  Постарілася ти, вербо. То мій дід плоти городив. Нині в мене заводські огорожі.

—  То візьми моє пруття на розпал. 

— Знов немудре кажеш! — засміявся господар.— Мій батько пруттям розпалював, а в мене в хаті газ.

—  Чи ти й кошиків не плестимеш, ложок не різьбитимеш?

—  Ба ні, не буду.

Зітхнула верба, зронила срібен лист.

—  Бачу, справді, я зайвою стала. Зрубай мене. Але, коли твоя ласка, не тепер, а весною.

  Відгуляли вітри, відбіліли сніги — знову вийшов господар у сад.

—  Пора тебе, вербо , рубати!

—  Пора,— каже верба.— Хай-но востаннє з весною землю розбуджу. Закивала верба високими гілками, і злетілися до неї синиці, вівсянки, дрозди, коноплянки, славки і плиски, чижі й горихвістки, і чубатий одуд, і дзьобатий дятел, ще й сорока-скрегока всілася на самісінькім верху. Заспівали, защебетали, закричали на сто голосів:

—  Весно красна, ходи до нас!

   Почуло їх сонце, відчинило своє блакитне вікно й обсипало вербу цілою зливою проміння. Тої ж миті розкрилися вербові бруньки й випустили золотаво-зелені сережки. І такі прозоро-чисті, такі ніжні гіркуваті пахощі полинули садом! Враз постала дівчина, юна та свіжа, взяла в руки вербову гілочку в цвіту і ну торкати нею все навколо. Торкнула дерева — зацвіли дерева, торкнула землю — хрещатий барвінок спалахнув блакитними зірками, торкнула хмару — і та розквітла, веселкою замаїлася! А дівчина з гілкою — від дерева до дерева, від саду до поля:

—  Не я б'ю, верба б'є. За тиждень Великдень!

Почув господар знайомий шелест.

—  Ще я тобі гарне літо наворожу. Кинула верба гілку на грядки — і виросли огірки, як мальовані.

—  Тепер, господарю, можеш мене й рубати! 

   Стрепенувся господар. Чи це сон був?

  Озирнувся навколо: стоїть верба в пухнастих сережках, у ногах в нього лежить сокира, а в серці краса і сум. Підняв господар сокиру. 

—  Ні, вербо! — каже, — З горіха я матиму горішки, з яблуні яблука, з вишень і слив наваримо варення. А з тобою в саду буде казка.

(343 слова).  (За Зіркою Мензатюк).

2. Чому господар вирішив зрубати вербу? 

А бо нічого з верби не мав 

Б бо верба засохла 

В бо хотів посадити інше дерево

3. Навіщо раніше була потрібна верба? 

А для виготовлення меблів 

Б для виготовлення огорожі, кошиків, ложок 

В для використання в будівництві

4. Чому верба попросила господаря почекати до весни? 

А хотіла попрощатися із пташками та рослинами 

Б хотіла востаннє з весною землю розбудити 

В хотіла дочекатися літа

5. Допиши речення.

Господар не зрубав вербу, бо ____________________________________________________________________________________________________________________________________________

 

6. Які пташки злетілися до верби? Знайди це в тексті й запиши.

_______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________  7. Як ходила весна по саду? Знайди та підкресли речення в тексті .

 

8. Чи погоджуєшся ти з думкою господаря, що з вербою «в саду буде казка» . Напиши про це 4-5 речень.

____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Зразок 2

Комбінована контрольна робота № 2

з перевірки сформованості навички читання мовчки та завдань до тексту для перевірки розуміння змісту прочитаного, уміння працювати з текстом, творчого на побудову висловлювання власної думки за змістом прочитаного

1. Уважно прочитай текст

ХИТРА ЛИСИЦЯ.

  Блукали ми якось із лісником і Павликом по берегу озера й натрапили на лисячий слід. Його було видно на піску.

— Мабуть, лиска приходила воду пити, — сказав Павлик.

— Ні, не воду вона приходила пити, — заперечив лісник. — Ти придивись пильніше: занадто обережно ступала вона ось тут, при самій воді. Лисиця рибалити сюди приходить, коли не вполює собі здобичі в лісі.

— Як же вона ловить рибу? — спитав здивований Павлик.

Лісник пообіцяв показати.

  І ось одного разу, натрапивши на свіжі сліди, що вели до озера, ми підкралися до прибережних кущів.

   Того дня лисиці не таланило на полюванні, от вона вирішила спробувати щастя в риболовлі. Підійшла до озера, постояла. Потім забрела у воду і завмерла. Та вже наступної миті вдарила лапою і вихопила з води сріблясту рибку. Проковтнувши здобич, руда хитрунка знову завмерла.

   Довго спостерігали ми за лисицею. А вона так захопилася риболовлею, що забула про все на світі.

   Тим часом на небокраї з'явилися темні хмари. По воді побігли брижі¹, заважаючи риболовлі. Лисиця, петляючи, аби заплутати свої сліди, побігла до лісу.

  Ми вирішили поглянути, де її лігво, і подалися слідом.

  Ось вона піднялася на вершину пагорбка, шугнула в глибоку балку.

  Ми теж спустилися вниз, обнишпорили всі кущі, та лисячої нори не знайшли.

  Руда ніби крізь землю провалилася.

  Через кілька днів ми втрьох знову навідалися на те саме місце. І знов побачили лисицю. Та як не намагалися простежити, куди вона сховається, лисиця й цього разу зникла безслідно.

— Це нам, видно, найхитріша попалася, — пожартував лісник.

   Та ось випав перший сніжок. Ми йшли понад озером і натрапили там на заплутані лисячі сліди. Тихенько прокралися на берег: лисиця стояла у воді — рибалила.

   Руда зразу ж помітила нас і чимдуж кинулася до балки. Еге, тепер на снігу вже так просто від нас не сховаєшся!

   Сліди обривалися коло двох ялин, що стояли на схилі балки. Восени ми багато разів проходили повз них, та лисячої нори не бачили.

   Геть здивовані, ми зупинилися: сліди кінчаються, а нори не видно. Де ж руда?

Навшпиньки обійшли ялини. Я — одну, лісник із Павликом — другу.

   І раптом лісник поманив мене пальцем і кивнув на нижні віти похиленої ялини. На снігу, що густо припушив віти, виднілися лисячі сліди.

  Ми разом підвели голови і так стояли довгенько, приголомшені: на зламаній верхівці ялини чорніло велике старе лелече гніздо, а з нього визирав кінчик рудого хвоста!..

   Хто знає, скільки б вона нас дурила, коли б не випав перший сніг.  

(За Гнатом Майстренком).

1. Брижі — дрібні хвильки.

2. У якому розділі книжки можна помістити прочитаний твір?

А «Зачарувала все зима» 

Б «Цікаві розповіді про братів наших менших» 

В «Світ пригод і захоплень твоїх ровесників»

 

3. Що дуже здивувало Павлика?

А що лисиця вміє ловити рибу 

Б що лисиця приходила до озера воду пити 

В що лісник уміє розпізнавати сліди тварин

 

4.Запиши, що допомогло героям твору знайти лігво лисиці

Випиши з тексту речення, яке підтвердить твою відповідь.

__________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

5.  Віднови послідовність подій у творі. Простав цифри в порожні клітинки.

  Ось випав перший сніжок.

Лисиця рибалить. 

 Прогулянка по берегу озера. 

  Спроби знайти лігво лисиці. 

.  Лисиця сховалась у старе лелече гніздо.

Розповідь та обіцянка лісника.

 

6. Поміркуй і запиши, чому автор назвав свій твір «Хитра лисиця».

    

________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Зразок 2

1. Уважно прочитай текст

МУХОЛОВКИ

   Після перших заморозків повернулися теплі, погожі дні. Осики, берези, липи вже скинули літнє вбрання, а на узліссі ще вихваляється золотистими листочками груша-дичка. А якою вродливою стала брусниця! Не хоче прощатися зі своїм зеленим листям. А хіба можна пройти повз кущики ожини, на яких синіють соковиті ягоди? Візьмеш у рот, а вони солодкі, запашні. І грушу-дичку не обминеш: ще місяць тому язик терпнув від кислючого соку її плодів, а тепер груші м'які, кислуваті, медові.

   Ідеш осіннім лісом і милуєшся його красою. Тихо довкола. Зовсім не чути пташиних голосів. Поволі осідає густий туман на дерева, зволожує опале листя, і воно не шелестить під ногами. Пахне грибами, ягодами, корою дерев, відсирілою землею.

   Петляє в'юнка стежка. Ось і зарості терну. Звіддаля бачу, що верхівки чагарників аж сині від рясних плодів. Після морозу вони пом'якшали, стали приємні на смак.

   Подобається мені збирати терен у тиху погоду. Чагарник густий, посередині його виросли навіть дерева. Знизу плодів обмаль, найбільше їх на верхівках. Отож доводиться пригинати гілку, тримати її однією рукою, а другою зривати ягоди.

    Гадав, що довкола немає жодної живої душі. Але помилився. Збоку щось тихенько пискнуло. Обернувся — і побачив двох маленьких пташок. Спинки сірі, вола сірувато-рожеві, меткі очиці, крихітні дзьобики. А хвостики крутяться, як заведені.

   Мухоловки! Попискуючи, перната пара присіла так близько, що можна рукою дістати. Я причаївся, щоб, бува, не сполохати маленьких сусідів. Але мухоловки чомусь пурхнули далі. Заходився знову рвати ягоди — вони знов біля самої голови. Зовсім не бояться! Пташки не звертали на мене ніякої уваги навіть тоді, коли я пригинав або відпускав з посвистом гілку.

   Чим же зацікавила моя особа мухоловок?

   Ага, он у чому справа: у густому гіллі знайшли притулок дрібненькі комарики, мушки. На сірій корі їх не видно, а коли я пригинаю гілля, комашня злітає і стає легкою здобиччю мухоловок. Птахам байдуже, хто вовтузиться в чагарнику, аби виганяв комах. Ось чому вони летіли мені мало не в руки і віддалялися, коли я стояв непорушно.

   Так, допомагаючи одне одному, ми й провели в осінньому лісі кілька годин. З моєю допомогою мухоловки смачно пообідали. А я спокійно збирав терен, бо легкокрилі сусідки виловлювали мушок, які мені заважали: сідали на обличчя, лізли в очі.

   Назбиравши торбинку терну, я теж пообідав. Ситі мухоловки дружною парочкою сиділи неподалік на тоненькій гілочці. Через день-два вони полетять далі на південь. А зараз відпочивають перед далекою дорогою, сил набираються. І стало мені хороше на серці від того, що і я допоміг двом крихітним пташкам-мандрівницям.      

  (За Степаном Мацюцьким)

2. Де відбувалися події, про які розповідає автор у творі?

А у лісі

Б у березовому гаю 

В у саду

  

3. Які ягоди збирав оповідач у чагарнику?

А ожину 

Б терен 

В брусницю

 

 

4. Випиши з твору слова, словосполучення, якими автор описує:

ягоди ожини — _______________________________________________________

_____________________________________________________________________

плоди груші-дички — _________________________________________________

_____________________________________________________________________

пташок — ___________________________________________________________

_____________________________________________________________________

 

5. Віднови послідовність пунктів плану відповідно до змісту твору. Простав цифри в порожні клітинки.

Збирання терну. 

 Перші заморозки. 

 Зустріч із пернатою парою. 

 Прив'яла краса осіннього лісу. 

  Відпочинок перед далекою дорогою. 

  Мухоловки смачно пообідали.

6. Поміркуй і запиши, чому автор назвав свій твір «Мухоловки»

 _____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Контрольна робота № 3

Усний переказ прочитанного твору (усно)

Совеня

Неподалік від невеличкого будинку лісника у великому дуплі старої берези було гніздо сови. Під березою у траві Дем'янко і Миколка знайшли пухнасте сіре совеня з пошкодженим крилом. Воно безпорадно тріпотіло одним крильцем і тужливо пищало, бо не могло злетіти.

Діти забрали маленького птаха. Дома вони перев'язали совеняті поранене крильце і посадили пташку в клітку. У клітці вимостили пір'ям м'якеньке кубельце. Дмитрик виніс велику клітку на ґанок. Кожного вечора біля ґанку з'являлась сова й перегукувалася зі своїм малям. Совеня відповідало їй протяжним писком.

Незабаром крильце у пташеняти зажило. Діти віднесли совеня на волю, до рідного гнізда. (95 cлів)

План

1. Знахідка в лісі.

2. Допомога совеняті.

3. Перегукування сови з малям.

4. На волі.

Переконання ділом

Якось мама послала мене в магазин. Вийшла я - і не впізнала свого підʹ їзду. Світло-голубі стіни були розмальовані крейдою.

Я зрозуміла, що це пустують малюки. Хотіла піти до них, присоромити, але передумала. Слова ж не завжди допомагають. Взяла відро з водою, ганчірку і вимила стіни.

Через кілька днів усе повторилося. Втретє малюки прийшли подивитися на мою роботу. Соромно їм стало, і вони взялися допомагати.

Відтоді я подружилася з малюками. І дорослі нас уже поважають, і підʹїзд став чистим. ( 76 сл.)

План

1. Пустощі малечі.

2. Слова не завжди допомагають.

3. Переконання ділом.

4. Дружба

Вірний друг

Зима. Сніжок запорошив річку, вкриту тонкою кригою.

Сергійко з санчатами подався до крутого берега. За ним побіг його вірний собака Дружок.

Сергійко сів у санки і вирішив зʹ їхати до річки. Але що це з Дружком? Він голосно загавкав і перепинив шлях хлопчикові. Сергійко штовхнув його. Тоді собака кинувся до річки. Під його вагою тріснула слабка крига. Дружок обережно відступив назад.

Хлопчик зрозумів, яка небезпека його підстерігала.

Тонкий лід не витримав би ваги людини. Ковзатися можна лише тоді, коли товщина криги досягне не менше 10 – 12 сантиметрів. ( 85 сл.)

План

1. Зима.

2. Сергійко вирішив зʹ їхати на санчатах до річки.

3. Попередження Дружка про небезпеку.

4. Собака врятував життя Сергійка.

Сад

Добре прийнялися дерева у шкільному саду. Стоять стрункі кучеряві яблуньки, вкриті ніжними листочками. Вони тихенько шелестять, ніби дякують за турботу.

Колись тут був пустир, що заріс бур ʹяном. Але школярі оголосили війну бур ʹянам.

В один із вихідних днів дітвора зібралася на шкільному подвірʹ ї.

З лопатами і граблями діти рушили в бій. І хоч будяки боляче кололи ноги, дряпали руки, чіплялися за одяг, вони їх перемогли. Вирвали з корінням, вирубали і спалили. Потім перекопали весь пустир і посадили молоді деревця.

Дбайливо доглядали їх , поливали, нищили шкідників. І ось зараз шумлять молоді яблуньки великого саду. ( 92 сл.)

План

1. Шкільний сад.

2. Колись тут був пустир.

3. Ми посадили сад.

4. Шумлять яблуньки.

Татарське зілля

Жили колись в одному селі брат і сестра. Батьки їх повмирали, і діти самі хазяйнували та нікому нічого поганого не робили.

Одного разу, як брат орав у полі, на село напали татари. Село пограбували, а людей погнали в полон.

Приїхав брат додому і не застав сестри. Кинувся він доганяти ворогів, щоб відбити сестру, та сам потрапив у полон. Спочатку вороги хотіли його вбити, але вирішили посміятися з бідного хлопця. Йому і його сестрі пообіцяли волю, якщо він переможе їхнього силача.

І вирішив хлопець битися. Зразу татарин ніби перемагав. Але брат і сестра так стояли одне за одним, що не можна було парубкові не перемогти. І таки він убив татарина. Тоді хан відпустив сестру і брата, як обіцяв.

А на тому місці, де був убитий татарин, виросло зілля, яке назвали татарським. (126 сл.)

План

1. Життя сиріт.

2. Напад ворогів.

3. На допомогу.

4. Поєдинок.

Петрусева пшениця

Задумав Петрусь великий колосок пшениці виростити. Він поклав у землю зернину й водичкою поливав.

Виросла пшениця вища за хлопчика. Колосок був великий і важкий. Щодня бігає Петрик дивитися, чи не дозріла пшениця. Татові хвалиться, що його колосок найбільший у світі.

Одного разу Петрусь навідався до пшениці. Хлопчик мало не заплакав. Вітер зламав стебло. Тато заспокоїв сина. Він повів Петруся в поле й показав широкий океан пшениці. Вітер котив нивою золоті хвилі.

Хлопчик дізнався від тата, що одна стеблина – беззахисна. Коли їх багато, вони одна одну підтримують.

І вирішив посіяти Петрик цілу жменю зернин. (95 слів).

План.

1. Петрусь задумав виростити пшеницю.

2. Вітер зламав стебло.

3. Один колос – беззахисний.

4. Вирішив хлопчик посіяти жменю зерна.

РОМАШКИ

Навесні Ліда й Оля вирішили у дворі розбити клумбу. Сестри скопали грядку і засіяли її насінням ромашки. Дівчата старанно доглядали квітник: пололи бур’ян, у спеку поливали. 

Якось уранці Оля і Ліда зупинилися біля розквітлих квіток і побачили, що ромашки дуже ніжні. Голівки їх, неначе маленькі жовті сонечка з білосніжними промінчиками. Листя — ніби прозоре зелене мереживо. У кожній квіточці — крапелька роси, а в ній блакитне небо і пухнасті хмарки пливуть. Над ними весело кружляли бджілки. 

Сестрички спочатку захотіли нарвати ромашок у букет, але подумали, що зірвані квіти швидко зів’януть. Тоді не почують вони співу пташок, не побачать сонечка, бджілок і навіть їх. 

Дівчата вирішили, що ромашки — чудові квіти, нехай собі ростуть. (98 слів) 

План

1. Що навесні зробили Оля і Ліда? 

2. Як дівчата доглядали клумбу? 

3. Які квіти побачили вранці сестри? 

4. Хто літав над ромашками? 

5. Що захотіли зробити дівчатка? 

6. Яке рішення ухвалили сестри? 

Про що ж тепер щебечуть лaстівки?

Під вікном у нaс живуть лaстівки. Коли вони помостили гніздо, я й не знaю. Мaмa кaже, дуже дaвно.

Минуло літо. Вивели лaстівки діток. Вилетіли мaленькі птaшенята з гніздa тa й полетіли собі. А стaрі зaлишилися. Тільки тепер вони не ховaються в гнізді. А біля гніздa посідaють тa й щебечуть. Я вслухaюся в їхнє щебетaння. Весною воно було рaдісно – тривожне. А тепер тривожно – сумне.

Про що ж тепер щебечуть лaстівки?.. ( 69 слів )

План

1. Хто помостив гніздо під вікном?

2. Які птaхи залишилися біля гнізда?

3. Як щебечуть птaшки восени?

Рaнковий вітерець

Булa тихa літня ніч. Усе спaло. І вітерець зaснув, прилігши під кущем верболозу. Тa ось зaпaлaлa рaнковa зірниця. Прокинувся вітерець, вибіг із-зa кущa. Побіг берегом стaвка. Збудив очеретину. Зaшелестілa очеретинa, зaгойдaлaсь. А нa очеретині спaв метелик. Прокинувся й метелик. Полетів до селa. Уже й нa рaнкову зорю зaймaється. Ось уже й сонечко скоро зійде. Прилетів метелик до троянди. Сів нa квітку, прокинулaсь квіткa. Поглянулa нaвколо себе, a вже сонечко світить. ( 70 слів)

План

1. Коли відбувaються події описaні в оповідaнні?

2. Як прокинувся вітерець?

3. Хто спaв нa очеретині?

4. Куди прилетів метелик?

Петрик, собака й кошеня

Пeтрик iшoв стeжкою чeрез сад. Бачить, назустрiч бiжить чoрний кудла-тий сoбака.

Пeтрик злякався, хoтiв тiкати. Та oсь до йoго нiг притулилoся малeньке кoшeня. Вoно втeкло вiд сoбаки й нiби прoсило Пeтрика: «Захисти мeне, хлoп-чику, вiд цьoго страшнoго звiра».

Стоїть Петрик, дивиться на кoшeня, а вoно пiдняло гoлiвку до ньoго й жа-лiбно нявчить.

Пeтрикoвi сорoмно стало перед кошeням. Узяв вiн йoго на руки, рoзгнiвався на сoбаку й пiшов тому назустрiч.

Сoбака зупинився, зляканo пoдивився на Пeтрика й схoвався у кущах. (79 слів)

План

1. Зустріч на стежці.

2. Петрик злякався.

3. Кошеня просить захисту.

4. Рішучість хлопчика.

5. Перемога.

Контрольна робота №4 (усно)

Тексти для перевірки сформованості навички читання вголос

ОСІННІЙ КЛОПІТ

   Осінні місяці — це місяці, коли більшість наших птахів стає мандрівниками. Вони летять у теплі краї — вирій. Летять, звісно, без компаса, але ніколи не зіб'ються зі свого маршруту. Ці перельоти тривають уже тисячі років, і кожен птах мандрує своїм шляхом.

   Голоду бояться пташки, тому й покидають нас. Багато з них спокійнісінько й пережили б холодну зиму, та їм нема чого їсти. Зникають різні комахи, зелені стеблинки рослин. Сніг заносить смачне насіння.

   Чи звертав ти увагу на те, що пташки, які прилітають до нас першими, відлітають від нас останніми?

   Зозуля, соловейко, іволга, а також ластівка зникають, ледве відчувши першу прохолоду осінніх ночей.

   А жайворонки, перепілки, зяблики, шпаки — цих можна у нас ще зустріти тоді, коли вже біла паморозь падає на луг.

   Може, думаєте, що всі птахи обов'язково летять у теплі краї? 

  Ні, не всі летять.

  Є й такі, що мандрують пішки, а інші пливуть.

  Ось живе в нас такий чудовий, невтомний пішохід. Може, ти чув його крик, хоч насправді це його спів, улітку на луках, біля боліт і річок. Він «дере» свою пісню майже весь день, вечір і всю ніч. Навіть дивуєшся — коли ж відпочиває співак? Чи в нього й горлянка не болить?

   А зветься цей птах — завбільшки з перепілку, тільки на довгих ногах — деркач.

   Деркач вирушає у свою далеку путь пішки. Лише коли зустрічає на шляху воду — тоді летить. Бо він бігає краще, ніж літає. Проте деркач часто зимує у далекій Африці — значить, через море перелітає. Навесні птахи радо повертаються назад.

(240 слів)                               (За Олександром Копиленком)

Завдання після першого перечитування.

1. Чому птахів називають мандрівниками?

2. Чого найбільше бояться птахи взимку?

3. Які птахи покидають рідний край першими?

4. Як зветься птах, що вирушає в далеку дорогу пішки?

5. Чи весь час деркач подорожує пішки?

6. До якого жанру належить твір?

ЧОМУ ЛИПЕНЬ ЛИПНЕМ НАЗВАЛИ

   Було тихо й спекотно. Над водою бабки літали, на кущах ягоди червоніли, понад квітами бджоли гули, сік-нектар збирали. Усе було так, як повинно бути в місяці липні.

   Ото тільки сам липень був чимось незадоволений. Сонце яскраве, небо чисте, безхмарне, а липень хмурився.

   «І чого мене так назвали? — думав він.— Незрозуміло. Усі брати-місяці правильно звуться. Січень — снігом січе, травень — трави жене, жовтень — лист фарбує. Чому ж мене липнем назвали? Може, спитати кого-небудь?»

   Побачив пташку й питається: 

—  Скажи, будь ласка, як тебе величають?

   Нічого не відповіла пташка, за мухою погналася, кинулась праворуч, кинулась ліворуч, клацнула дзьобом — і немає мухи.

—  Мухоловка,— здогадався липень.

   Бачить, у лісі, біля берези, гриб росте, ніжка струнка, шапинка темно- брунатна. 

«Цікаво, — думає липень — може, його теж неправильно назвали, дай-но спитаю». 

   Нічого не відповів гриб, під березою сховався.

—  Підберезник — здогадався липень.

   Дивиться він: у тому ж лісі, на низеньких кущиках, ягоди чорніють. Не питаючи, відразу дотямив — чорниця визріває.

—  Усіх, усіх як треба звуть,— зітхає липень,— тільки чому мене липнем назвали?

—  Липнеш до всіх, от і назвали,— пробурчав старезний пеньок, що куняв собі на осонні.

—  Он воно що,— обурився липень,— липну до всіх...— І стало йому гірко, тяжко від такої несправедливості. Зітхнув бідолаха. А навкруги так гарно, сонце яскраве, повітря духмяне, чи то медом пахне, чи то липа цвіте...

— Липа цвіте? Так, справді, липа цвіте... От воно що,— зрадів липень,— тому мене липнем назвали, що в цей час липа цвіте.    (230 слів)

(За Іриною Прокопенко).

Завдання після першого перечитування.

1. В яку пору року відбувалися події?

2. Чим був незадоволений липень?

3. 3 якою пташкою зустрівся липень? 

4. Як звали гриба?

5. Як пояснив пеньок. Чому липня так назвали?

6. Як дізнався місяць липень, чому його так назвали? 

МУЖНЯ ДІВЧИНА ...

    Татари напали на наше село зненацька, на світанку. Хотіли враз перебрести через річку на правий берег. Та не так сталось, як гадалось. Вартові з високого явору, що служив сторожовою вежею, ще здалеку побачили куряву, яка сунула в напрямку до поселення. Ударили на сполох. Люди заспані, але кинулися до оборони. І всі — до річки. Кожен розумів: як не спинити навалу тут, на річці, то на березі її не подолати. Гончарі, кожум'яки вмить воїнами стали. Навіть жінки вийшли боронити свою волю й долю. А попереду — Влада, добра та мужня дівчина. Стала Влада над річкою, натягнула тятиву і посилала раз по раз стріли в бусурманів (люди іншої віри). То тут, то там було чути:

— Браття, до бою!

—  За рідну землю станьмо до загину!

—  Бийте бусурманів!

   Відступили нападники. Притихли. Та раптом страшне «га-ла-ла» покотилося   над берегами. З-за лісу посунуло ще більше ворогів. Почався запеклий бій. Поріділи ряди оборонців. Глянула Влада, а вороги лізуть і лізуть. Нема сил зупинити їх.

«Що ж зробити?» — думала напружено вона.

   Волосся Влади побіліло як молоко, обличчя пожовтіло. У розпуці (у відчаї) тріснули в неї груди, коса памороззю вкрилася, чоло скаменіло, ноги вгрузли в рідну землю — стала скалою.

   Коли ж вороги побачили таке диво, остовпіли, налякалися. Зрозуміли це як погане віщування — і повернули назад.

   Зійшлися люди. Із хащів вийшли старі й малі. Заплакали за Владою... Це вона перед боєм давала цілувати грудочку рідної землі, щоб вірними всі були, не цуралися своєї Вітчизни. Посиділи мовчки біля своєї Влади-скелі... Вирішили оселитися на новому місці — біля скелі. На пам'ять мужньої Влади назвали село Уладівка. (248 слів)                    (За Петром Медведиком)

Завдання після першого перечитування.

1. Хто побачив ворогів і вдарив на сполох? 

2.  Хто став на захист села?

3. Що зробила дівчина Влада?

4. Що перед боєм давала селянам Влада?

5. Як мешканці увічнили пам'ять про Владу? 

КАМІННА ГОЛОВА

      Колись у давнину, можливо, триста, можливо, чотириста років тому, напали на нашу землю чужинці. Ридання й стогін залунали в кожному селі. Дими пожеж закрили сонце.

    У кожній оселі нападників зустрічали косами й топірцями. Кожен волів краще померти, ніж брести на прив'язі за чужим возом у неволю.

   Лише один Архип, хоча й був найсильнішим парубком у селі, не захищав свою оселю й свою матір. Зачувши стукіт копит, кинув топірець і мерщій побіг до гір. Він навіть не відчував сорому, коли здалеку побачив, як горіла стріха, під якою зростав, як рідненька ненька впала, скошена стрілою ворога. Безмежний страх гнав його через урвища й потоки, гнав геть від побоїща.

   Він біг день, біг ніч, не чуючи землі під ногами. А потім упав ниць (обличчям вниз) на плаю (стежка в горах)…

—  Гей, легеню (парубок) ! Хто ти і куди йдеш? — почув він голос, тричі повторений гірською луною.

    То питала його стара посріблена сивиною ялина. Архип почав говорити про навалу орди, про спалене село й умираючу матір. Ялина вислухала, похитала кроною і задумалась. Нарешті спитала:

—  Скажи, горе-легеню, яке лице було в твоєї матері, коли ти її покидав? Які очі були у неї?

    Утікач мовчав, бо не бачив неньчиного обличчя, рятуючи себе. Бо ніколи не вдивлявся пильно в материні очі.

—  Твоє серце порожнє. Рідну матір віддав ти на поталу ворогам, рятуючи себе. Ти не любиш рідного краю, своєї оселі. Кому потрібний зрадник отчого дому? Розступіться, скелі, поглиньте того, хто не мав вітчизни! Хай лише камінна голова стирчить край плаю, нагадуючи іншим про того, котрий не пам'ятав материнських очей.

   З гуркотом розступилися скелі, полум'я вдарило в небо. І він перетворився на камінну голову. (261 слово)                  (За народною легендою)

Завдання після першого перечитування.

1. Хто головні герої твору 

2. Чим зустрічали люди нападників?

3. Чому Архип не захищав свою оселю?

4. Хто розмовляв із леґенем? 

5. На що перетворився Архип?

Поточна перевірка навички читання мовчки

Тестова робота з перевірки навички читання мовчки

1. Читання мовчки

ПОКИНУТЕ ГНІЗДО

   У Матросовому яру поросли густі, колючі кущі терну. Усі чомусь їх обходять. А мені захотілося дізнатись, що між ними, адже дзвінко співає там якась голосиста пташка. Той спів не раз я слухав, а тепер не чути.

   Розгорнув кущ, другий. Нічого, тільки кропива внизу жалка — попекла ноги. Розгорнув третій кущ, а перед моїм обличчям якась пташка як пурхне, аж душа заніміла.

   Дивлюсь: гніздечко маленьке, а в нім— п'ятірко голубих, як намистинки, яєчок.

Про свою знахідку я розповів Миколці.

—  Не вигадуй,— зблиснули Миколчині очі. — Злови пташку, тоді повірю. 

—  Як зловити? Адже вона пташенят висиджує. 

—  Отож і зловити її в цей час найлегше, яєчок своїх вона не покине. 

  Послухався я Миколки. Став стежити за пташиним гніздечком.

  Одного разу підкрався до куща, у якому звила пташина гніздечко, а вона сидить, ніби й не помічає мене. Простягнув руку й накрив долонею пташину. Аж тільки тоді вона затріпотіла з переляку. Але я, радий, що тепер доведу Миколці, пташку не випускав. Вона пручалася, щипала дзьобиком за пальці, а я забрав її та й поніс додому. А тут сусідський хлопець:

—  Так ти — справжній живодер! — каже. — Покажи пташку батькові.

Як на лихо, тут і батько підходить. Я до нього:

—  А в мене ось пташка!

—  Звідки вона в тебе? — не повірив батько.

   Я й признався, де її зловив. Дісталося ж мені тоді на горіхи!

— Зараз же віднеси її до гнізда! Це ж мати, вона виведе маленьких пташенят, і її сім'я буде більша. Розумієш?

   З великою досадою ішов я в Матросів яр. Ось і кущі терну. Садовлю пташину в гніздо, а вона — кулею в небо, більше я й не бачив її. Відбилася вона від свого гнізда. А блакитні яєчка так і пропали.

   Тепер я не ходжу тією стежкою, що біля тернових кущів, але мені й досі щемлять пальці, які щипала пташка, вириваючись на волю. Так легковажно я її скривдив! Отож недарма кажуть: «Не слухай чужого розуму...» Я вже нікого й не слухаю. Хоч би там що!

   З тих пір я ніколи не заглядаю в пташині гнізда, бо збагнув: то велика таємниця.

Іван Складанний

(334 слова).                  

1. Розуміння прочитаного

 

1. Які кущі росли у Матросовому яру?

А малини

Б терну

В смородини

2. Чим зацікавився хлопчик у кущах терну? 

А кропивою під ногами 

Б яєчками у гніздечку

В красивим листям

3.  Як хлопчик ловив пташку? 

А кинув у неї камінь 

Б схопив, коли вона сиділа на яєчках 

В накрив її шапкою

 

4. Чи повернулася пташка до гнізда? 

А ні 

Б так

В зрідка навідувалась

5. Коли хлопчик збагнув, що вчинив дуже погано? Запиши.

________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

6. Заміни вислів одним словом:

Душа заніміла - ________________________________________________________

7. Як ти розумієш вислів: «Не слухай чужого розуму»? Поясни. 

___________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

1. Читання мовчки

ХТО РОЗБУДИВ ЛІС

    Напровесні в лісовій хащі прокинулися борсуки. Вони б ще поспали, але щось заважало їм, якісь дивні звуки ширяли у вологому повітрі.

—  Що воно таке? Звідки цей шум-гам? — дивувалися борсуки, блукаючи навколо своїх нір і нічого не розуміючи спросоння.

—  Хто це мене розбудив так рано? — бурчав їжак, вилазячи зі своєї ямки.

—  Ви навіщо мене розбуркали? — заревів ведмідь, вибираючись із барлога.  

 Сердитий скуйовджений ведмідь, потираючи відлежані за зиму боки, прислухався.

—  Це ти скрипиш? — спитав ведмідь напівсонну сосну.

—  Ні, дорогенький, я ще не зовсім прокинулась.

—  Це ви, напевно, розшумілись? — накинулись борсуки на кущі.

—  У нас ще листя не розвилося, нічим нам шуміти.

—  Може, це вода булькає? – побігли звірі до лісового струмка. 

  Але струмок ще спав під своїм льодовим укривалом.

  Раптом залящало, затріщало зовсім близько, десь на великому дереві.

—  Гей! Хто там галасує? — заревів ведмідь.

—  Спати нам не дає! — притакнули борсуки.

—  Зараз же перестань! — ревнув ведмідь так гучно, що їжак від жаху згорнувся клубком.— Ти що? Не чуєш мене?

—  Мабуть, він глухий,— зітхнув їжак.

—  Ось я зараз до нього видерусь — відразу почує. Тримайся, глушко!

   Але тим часом у лісі зовсім розвиднілось і звірі побачили того, хто розбудив ліс від зимової сплячки.

   На сучку, звісивши донизу крила, розпустивши віялом хвіст і витягнувши вперед шию, сидів великий лісовий півень. Він співав-токував. Його пісня нагадувала лісовий шум: скрип сосен і шелест кущів, тріск гілок і плескіт струмка. Він так захопився своїм співом, що нічого навколо не чув, нікого не помічав. А коли закінчилася його пісня, півень уважно прислухався, роздивився і побачив, що внизу зібралися звірі.

—  Доброго ранку, сусіди! Як спалося взимку? — приязно привітався він.

—  Збудив допори та ще й питає.

—  Та годі, годі вже вам сердитись! Прокидатися час, весна ж прийшла.

—  А він, виявляється, не  глухий, він усе чує,— здивувалися борсуки.

—  Прикидався, значить? — гнівно ревнув ведмідь.

—  Ні, ні! Я не прикидався, – заперечив лісовий півень.— Що ви? Просто я так захоплююся співом, що не бачу й не чую нічого навкруги. Це вас весна збудила. Повірте, сусіди!

  Сусіди повірили, але з тих пір так і прозвали лісового півня глухарем.

(333 слова)                                            (За Іриною Прокопенко).

1. Розуміння прочитаного

1.Звірі в лісі розсердилися на те, що їх
А налякали

Б розбудили

В розвеселили

2. Що нагадувала пісня глухаря? 

А лісовий шум

Б мелодію музичного інструмента 

В спів солов'я

 3. Як ще називають глухаря? 

А лісовою качкою 

Б лісовим гусаком 

В лісовим півнем

4.Хто розбудив ліс?

А весна

 Б струмок

В сосна

5.  Чому глухар не чув, коли до нього зверталися звірі? Запиши.

__________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

6. Випиши дієслова, якими автор показував незадоволення звірів, коли їх розбудили.

Борсуки - _________________________________________________

Їжак - ____________________________________________________

Ведмідь - _________________________________________________

8. Що робитимуть тварини, прокинувшись від зимового сну? Запиши.

________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________