ДЗ «ЛУГАНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА»
ФАКУЛЬТЕТ УКРАЇНСЬКОЇ ФІЛОЛОГІЇ ТА СОЦІАЛЬНИХ КОМУНІКАЦІЙ
КАФЕДРА УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ
Проектна діяльність учнів у процесі вивчення
української літератури в школі
КУРСОВА РОБОТА
студентки 4 курсу
факультету української філології та соціальних комунікацій
спеціальності «Філологія. Українська мова і література»
Афрам Еліни Єліасівни
Науковий керівник:
Бойцун І.Є., кандидат філологічних наук, доцент
2016
ЗМІСТ
Вступ.............................................................................................................3
Розділ 1. Метод проектів та його використання в навчальному процесі.
1.1. Історія виникнення методу проектів....................................................5
1.2. Особистісно-зорієнтоване навчання на уроках української літератури в школі..............................................................................................9
Висновки до розділу 1.................................................................................13
Розділ 2. Методика використання методу проектів на уроках української літератури.
2.1. Методичні засади проектної діяльності учнів...................................14
2.2. Досвід учителів української літератури.............................................19
2.3. Приклади використання методу проектів на уроках української літератури...............................................................................................................22
Висновки до розділу 2.................................................................................25
Висновки......................................................................................................26
Використана література..............................................................................28
ВСТУП
У сучасній школі в центрі традиційної моделі педагогічного процесу знаходяться передані в інструктивно-унормованій формі предметні знання, а не цілісна особистість дитини. Педагог, займаючи авторитарну позицію, виступає як носій абсолютних, вічних істин, а учень - в якості виконавця, підлеглого. У результаті такого навчання учень отримує фрагментарну і односторонню освіту. Це призводить до зниження інтелектуального рівня розвитку школярів, до втрати бажання вчитися і отримувати знання. Виходячи з цього, виникає питання про зміну змісту освіти, вдосконалення форм подачі навчального матеріалу.
Сучасне суспільство і зміни, що відбуваються в ньому, обумовлюють необхідність модернізації шкільної освіти в напрямку розвитку особистості учня, розкриття його внутрішнього потенціалу, формування активної життєвої позиції.
Найважливішим педагогічним завданням є звернення вчителя до учня як суб'єкта навчальної діяльності, як до особистості, яка прагне до самовизначення і самореалізації. Це завдання визначає пріоритет, стратегію і основні напрямки розробки методів навчання, що допомагають учням не тільки орієнтуватися в складному світі, а й володіти методами самостійного здобуття нових знань.
Внаслідок цього в школах розгортаються різні експерименти, апробуються інноваційні моделі навчання, однією з яких є проектна технологія.
Дослідження проектної системи навчання почалося в 20-ті роки ХХ століття. Починаючи з 90-х років ХХ століття теорія і практика педагогічного проектування набула широкого розвитку. Роботи В.Ф.Взятишева, Р.І.Ільїна, І.А.Колеснікової, С.В.Кримського, Ю.В.Громико, Б.В.Пальчевського та багатьох інших дослідників дозволили перейти до створення й активного використання на практиці технологій педагогічного проектування.
Актуальність теми. Впровадження інновацій у навчально-виховний процес є вимогою сьогодення. Саме тому важливо побудувати роботу на уроках так, щоб кожен учень міг найбільш повно розкрити здібності й талант, розвивати ініціативу та творчий пошук, самореалізуватись у діяльності. Тож використання проектних технологій на уроках української літератури є невід'ємною частиною сучасного педагогічного процесу.
Проблема: впровадження й використання проектної технології на уроках української літератури.
Мета роботи: дослідити організацію та використання методу проектів на уроках літератури для активізації навчально-пізнавальної діяльності школярів.
Об'єкт дослідження: використання технології проектів у сучасному педагогічному процесі.
Предмет дослідження: проектна діяльність учнів на уроках української літератури.
У відповідності з поставленою метою, висунутою проблемою сформульовані наступні завдання дослідження:
Розглянути наукові праці, присвячені використанню проектних технологій у сучасному освітньому процесі.
Ознайомитися з теоретичними засадами проектної технології.
Розглянути особливості проектування на уроці української літератури.
Спробувати викласти власний досвід використання проектних технологій на уроках української літератури
Застосовані такі методи дослідження: вивчення та аналіз використаної літератури, спостереження за педагогічною роботою, бесіда з учителем, аналіз практичної діяльності.
Розділ 1. Метод проектів та його використання в навчальному процесі.
1.1. Історія виникнення методу проектів.
Проектна діяльність як джерело розвитку сфери освіти і різновид професійно-педагогічної активності в історії культури формувалася досить тривалий період. Більше трьохсот років тому чеський мислитель, основоположник теоретичної педагогіки Я.А.Коменський висловив ідею внесення у діяльність педагога дослідницького стимулу для успішності навчання. Він писав: «Людей слід вчити найголовнішим чином тому. щоб вони черпали знання не із книг, а досліджували і пізнавали самі предмети, а не пам’ятали б тільки чужі спостереження та пояснення». У міру розвитку професійно-педагогічної свідомості проектування із галузі педагогічної практики переміщалося у сферу теорії дослідження Дж.Дьюї, В.Х.Кілпатріка, К.Поппера, Г.Саймона та ін [7, с. 21].
Метод проектів завжди орієнтований на самостійну роботу учнів-індивідуальну, групову, парну, яку учні виконують протягом певного часу. Цей метод органічно поєднується з груповим підходом до навчання. Якщо говорити про метод проектів як педагогічну технологію, то вона включає в себе сукупність дослідницьких, пошукових, проблемних методів, творчих за своєю суттю.
Діяльність Дж.Дьюї радикально вплинула на становлення сучасної американської та й європейської освіти. За своє довге життя Дж.Дьюї опублікував більше тисячі книг і статей. У 1896 р., будучи професором Чиказького університету, він організував при університеті експериментальну школу-лабараторію, що набула широкої популярності і стала однією з провідних «нових шкіл» у світі. Із 1904 по 1930 р. Дж.Дьюї викладав у Колумбійському університеті. У цей період він виступив ініціатором створення Асоціації батьків та вчителів. Для поширення своїх педагогічних перетворень Дж.Дьюї часто їздив у міжнародні лекційні турне. У 1928 р. він побував у СРСР, де знайомився з досвідом педагогічної роботи. Дж.Дьюї був у справжньому захопленні від масштабних педагогічних перетворень, що відбувалися в СРСР. Із Джона Дьюї розпочинається усвідомлення явища. яке згодом назвуть кризою системи організаційної освіти.
Дж.Дьюї виходив із того, що роль дитинства не обмежується підготовкою до майбутнього дорослого життя. Дитинство саме по собі – самостійний, повноцінний період людського буття. Школа – це не місце підготовки майбутніх дорослих, а місце, де дитину вчать жити в навколишньому світі, спільно працювати з однолітками і дорослими людьми, тим самим набуваючи необхідних знань. Основним завданням освіти стає актуальне дослідження навколишнього життя в проектній формі. Будь-яку дію, яка виконується індивідуально, у групі, за підтримкою вчителя або інших людей, діти повинні самостійно спланувати, виконати, проаналізувати та оцінити. Учитель і учні йдуть цим шляхом разом, від проекту до проекту. Проект, який виконують учні, повинен викликати в них ентузіазм, захоплювати їх, йти від серця.
У Росії педагогічні ідеї, що пов’язуються насамперед з ім’ям Дж.Дьюї, першим реалізував на практиці С.Т.Шацький. Чотири елементи методу, який вважається основним у роботі С.Т.Шацького «Він (метод) спирається насамперед на реальний досвід дитини, який відомими способами повинен бути виявлений педагогом. На підставі того, що ми знаємо про досвід дитини, отриманий у результаті її діяльностей, ми організовуємо для неї заняття в школі; ми говоримо, що вона одержує організований досвід, і потім ми вводимо дитину в накопичений людський досвід, увесь час встановлюючи зв'язок між цими трьома видами досвіду. До цієї роботи ми приєднуємо вправи, що дають потрібні для дитини навички». Отже, основне методичне завдання – пов’язати у єдиний процес, поставити в обмірковану нами залежність три види досвідченої діяльності дитини, школи і життя: особистий, організований і готовий досвід [8, с. 8].
Універсалізація методу проектів і розвиток комплексної системи навчання призвели до того, що навчальні предмети відхилялися, систематичне засвоєння знань під керівництвом учителя на уроці підмінювалося роботою над завданнями, і рівень загальноосвітньої підготовки школярів стрімко знизився. Після цього, у 30-х роках, метод проектів було заборонено, що сприяло забуттю "заседжених" ідей.
На жаль, залишилося майже непоміченим та невикористаним усе позитивне, що пов’язане з розробкою методу проектів у зарубіжній та вітчизняній педагогіці, а також у практиці виховання.
Більшість дослідників відзначають особливу роль у вітчизняній педагогіці А.С.Макаренка, який по праву може вважатися основоположником теорії і практики педагогічного проектування.
Термін «педагогічне проектування» був уведений у категоріальний апарат педагогіки А.С.Макаренком, який виділив методологічну функцію педагогіки як науки, що полягає у створенні «наукових проектів особистості» і функцію педагогів-практиків, що полягають у складанні та реалізації програм виховання для кожного члена колективу на підставі загального проекту і з урахуванням індивідуальних особливостей особистості.
Не вживав терміна «проектування» у своїх роботах О.В.Сухомлинський, але та майстерність, з якою він аналізував педагогічні ситуації, розкриває високу технологічність його мислення. Думка про те, що розробка найефективніших систем навчання і виховання – робота з обґрунтування педагогічних проектів і є кінцевою метою всієї наукової роботи в галузі педагогіки, була сформульована В.В.Краєвським. Автором першої книги з педагогічного проектування, що дала початок розробці науково-методичних основ педагогічного проектування – «Складові педагогічної технології» (1989 р.) – був В.П.Безпалько.
Велике педагогічне значення має місце, яке відводить метод проектів принципу самостійності та роботі учня "від щирого серця". Увага дітей увесь час утримується напруженою, від них вимагається постійна активна робота, вони мають самі собі намітити програму занять та інтенсивно її виконувати для того, щоб успішно проробити одне завдання і переходити до іншого.
Проект є поєднанням теорії й практики, він полягає не лише в постановці певного розумового завдання, а й у практичному його виконанні.
У розробках М.В. Крупеніної метод проектів подається як такий, що комплексно реалізує низку педагогічних принципів: самостійність, співпрацю дітей та дорослих, діяльнісний підхід, актуалізацію суб'єктної позиції дитини в педагогічному процесі, взаємозв'язки педагогічного процесу з навколишнім середовищем.
Починаючи з 90-х років ХХ століття теорія і практика педагогічного проектування набули широкого розвитку. Роботи В.Ф.Взятишева, Є.С.Заїр-Бек, Р.І.Ільїна, А.А.Кірсанова, І.І.Ільясова, Ю.С.Тюнникова, С.В.Кримського, Ю.В.Громико, Б.В.Пальчевського, Н.О.Масюкової та багатьох інших дослідників позволили перейти до створення і активного використання на практиці технологій педагогічного проектування.
Педагогічне проектування – феномен, що виник як результат взаємодії новітніх тенденцій у розвитку педагогічної теорії та інноваційної практики.
1.2. Особистісно-зорієнтоване навчання на уроках української літератури в школі.
Особистісно-зорієнтований підхід передбачає співпрацю та співтворчість учня та вчителя. Головною дійовою особою навчального процесу є учень. Задача вчителя – простежити динаміку його розвитку, визначити особисті переваги у роботі з навчальним матеріалом, тобто пізнати учня як особистість, розкрити та розвинути його індивідуальні здібності.
Сьогодні, над проблемами особистісно-зорієнтованого навчання працюють психологи і педагоги, зокрема Г.О.Балл, І.Д.Бех, О.В.Бондаревська, С.В.Кульневич, О.М.Пєхота, С.І.Подмазін, В.В.Рибалка, В.В.Сєриков, А.В.Хуторський, І.С.Якиманська та інші. Особистісно-орієнтоване навчання передбачає створення умов, за яких освітній процес стає для учня особистісно значущим. Організація особистісно-орієнтованого навчання потребує переорієнтації: від спрямованості на запам'ятовування готових знань необхідно перейти до формування особистісних новоутворень, вміння.
Мета: вільний розвиток особистості, яка у процесі навчання зберігає свою неповторну індивідуальність, самобутність та гармонію з довкіллям. Найхарактернішою ознакою особистісно-орієнтованого типу навчання є те, що активними співтворцями навчально-виховного процесу стають самі учні. Вони є суб’єктом пізнання. Кожен школяр долучається до співпраці в колективній, груповій діяльності .
Учитель і учень є рівноправними, рівнозначними суб’єктами навчально-виховного процесу. Вони спільно визначають мету діяльності, об`єкт, суб`єкт, засоби діяльності, результати навчання. Під час спільного пошуку здійснюється обмін думками, знаннями, способами діяльності, внаслідок чого відбувається рефлексія, оцінювання здобутих результатів. Учні усвідомлюють чого вони досягли на певній сходинці пізнання, що вони знають, як виражають своє емоційне ставлення до об’єкта навчання, як володіють оцінними судженнями, як збагатився їхній особистісний досвід творчої діяльності [2, с. 134].
Активність учня як співтворця навчально-виховного процесу забезпечується на всіх його етапах.
На першому етапі учень, використовуючи способи пізнання, вивчає певний об’єкт дійсності, знаходить і створює знання про нього, конструює суб’єктивні образи, одержує особистісний освітній продукт.
На другому етапі кожен учень має можливість зіставити власний освітній продукт з освітніми продуктами своїх однокласників та історико-культурними аналогами людства в певній галузі. З цією метою на уроці вчитель пропонує дітям різні форми й методи інтерактивного навчання (уявна екскурсія, огляд-конкурс творчих робіт, хвилинка ерудита, уявне засідання гуртка)
Третій етап є узагальнювальним, він дає змогу кожному учневі на основі даних зіставлень, проведених на попередньому етапі, створити сукупний освітній продукт виучуваного.
Упроваджуючи особистісно-зорієнтоване навчання, вчитель дбає насамперед про розвиток особистості. Знання, уміння й навички будуть, але як результат розвитку (реалізації особистістю свого потенціалу, підвищення зацікавленості предметом), а не навпаки.
У центрі уваги цього типу навчання—розвиток особистісно-смислової сфери учнів, ознакою якої є їхнє ставлення до дійсності, переживання її, осмислення цінностей. Учень - суб’єкт не тільки учіння, а й життя. Таким чином, в особистісно-зорієнтованій освіті акцент переноситься з інтелектуального розвитку дитини на емоційний та соціальний, завдяки чому значно розширюються її можливості. А визначальним принципом побудови навчання, за І.Якиманською, є принцип розвивальної допомоги. Суть його полягає у пробудженні власних сил учня, власної активності, що спонукає його до вибору змісту, цілей, методів, поведінки і цінностей. Завдання вчителя - полегшити, стимулювати самостійну діяльність школяра, яка розглядається як індивідуально значуща для кожного учня і здійснюється на основі власного досвіду під час дискусій і прийняття рішень.
Отже, особистісно-зорієнтоване навчання програмує народження думки у процесі педагогічної співпраці, де учень ступає на шлях свободи пізнання, дослідницького навчання, а вчитель опановує способи розвивальної допомоги, педагогічної підтримки.
Урок у системі особистісно-зорієнтованого навчання починається з повідомлення учням орієнтованих на конкретний результат цілей, у визначенні яких учитель виходить не тільки зі змісту навчального матеріалу, загальних цілей якого ця ціль має бути особистісно значущою.
На уроці мають бути створені позитивний настрой, відповідна мотивація, ситуація успіху, взаємопідтримка, переважання діалогічної форми спілкування, індивідуальної, парної та групової роботи.
Забезпечується участь школярів в організації навчальної діяльності через залучення до планування роботи, вибір рівня засвоєння виучуваного матеріалу та способів його фіксації, варіантів завдань, оцінювання результатів.
Повідомляються й запитання та завдання, за якими перевірятиметься рівень знань, умінь і навичок.
Обов`язковим елементом є рефлексія учня над власною діяльністю: доцільність обраного шляху вирішення поставлених завдань, форм і методів роботи, досягнення чи не досягнення цілей.
Оцінювання школяра проводиться в порівнянні з його попередніми успіхами й планованими цілями через поцінування успіхів, способів навчальної діяльності, докладених зусиль.
В умовах особистісно-зорієнтованого навчання на уроці оцінюються рівень навченості учнів (традиційне виставлення оцінки за знання), рівень научуваності (навчальні можливості ), рівень особистісного зростання.
При організації особистісно-зорієнтованого уроку професійна позиція вчителя повинна полягати в тому, щоб знати та з повагою ставитися до будь-якого висловлювання учня за змістом обговорюваної теми. Треба подумати не тільки який матеріал він буде повідомляти, але й які змістовні характеристики із приводу цього матеріалу можливі в суб`єктивному досвіді учнів;що варто зробити, щоб обговорити дитячі «версії» не в оцінній ситуації (правильно - неправильно ), а в рівноправному діалозі.
За цих умов учні будуть прагнути бути «почутими», стануть висловлюватися, з порушеної теми, пропонувати, не боячись помилитися, свої варіанти її змістовного обговорення. Якщо на традиційному уроці основна увага вчителя приділяється колективним (фронтальним) методом роботи, то на особистісно-зорієнтованому він повинен перебрати на себе роль координатора, організатора самостійної роботи класу, гнучко розподіляючи дітей за групами з урахуванням їхніх особистісних особливостей, з метою створення максимально сприятливих умов для їхнього прояву.
На уроці доцільно:
1. використовувати різноманітні форми і методи організації роботи учнів, що дозволяють розкрити зміст їх суб`єктивного досвіду із запропонованої теми.
2. продумувати чергування видів робіт, типів завдань для зниження стомлюваності учнів.
3. заохочувати учнів до висловлювання оригінальних ідей і гіпотез.
4. прагнути до створення ситуації успіху для кожного школяра [2, с. 137].
Висновки до розділу І
Альтернативою традиційним методом навчання може бути метод проектів. Цей метод не можна назвати принципово новим, адже істинна інновація в галузі педагогіки - явище надзвичайно рідкісне. Як правило, це розгляд на новому витку педагогічних, соціальних, культурних досягнень, давно забутих педагогічних істин, які використовувалися в інших умовах.
Основний принцип методу проектів полягає в тому, що вихідним пунктом навчання мають виступати дитячі інтереси сьогодення.
Особистісно орієнтоване навчання спрямоване на вирішення ключових проблем гуманізації загальної середньої освіти: підвищення престижу шкільної освіти; розвитку в учнів стійкого інтересу до пізнання, бажання та вміння самостійно вчитися; подолання труднощів, викликаних генетично та соціально обумовленими відмінностями в рівні розвитку дітей; формування основ базової культури особистості.
У нових концепціях особистісно орієнтованого навчання підсилюється гуманістична спрямованість процесу навчання; розглядається особистість, яка, крім соціальних якостей, наділена суб'єктними властивостями (її незалежність, здатність до вибору, рефлексії, саморегуляції і под.); особистість виступає системоутворюючим началом педагогічного процесу; головними цілями освіти стає створення умов для розвитку індавідуально-особистісних здібностей, властивостей; поряд з інтеріоризацією (перетворенням зовнішніх впливів у внутрішній план особистості) важливого значення набуває персонолізація, прагнення до самоактуалізації, самореалізаціі та інші внутрішні механізми індивідуального саморозвитку.
Розділ 2. Методика використання методу проектів на уроках української літератури.
2.1. Методичні засади проектної діяльності учнів.
Робота над проектом — практика особистісно-орієнтованого навчання в процесі конкретної праці учня, на основі його вільного вибору, з урахуванням його інтересів. У свідомості учня це має такий вигляд: "Все, що я пізнаю, я знаю, для чого це мені треба і де я можу ці знання застосувати".
Для педагога — це прагнення знайти розумний баланс між академічними і прагматичними знаннями, уміннями та навичками.
Навчальне проектування орієнтоване перш за все на самостійну діяльність учнів — індивідуальну, парну або групову, яку учні виконують впродовж визначеного відрізка часу.
Технологія проектування передбачає розв'язання учнем або групою учнів якої-небудь проблеми, яка передбачає, з одного боку, використання різноманітних методів, засобів навчання, а з другого — інтегрування знань, умінь з різних галузей науки, техніки, творчості.
Результати виконання проектів повинні бути "відчутні": якщо це теоретична проблема, то конкретне її рішення, якщо практична — конкретний результат, готовий до впровадження.
Проектна технологія передбачає використання педагогом сукупності дослідницьких, пошукових, творчих за своєю суттю методів, прийомів, засобів.
Таким чином, суть проектної технології — стимулювати інтерес учнів до певних проблем, що передбачають володіння визначеною сумою знань, та через проектну діяльність, яка передбачає розв'язання однієї або цілої низки проблем, показати практичне застосування надбаних знань. Від теорії до практики, гармонійно поєднуючи академічні знання з прагматичними, дотримуючи відповідний їх баланс на кожному етапі навчання.
Метою навчального проектування є створення педагогом таких умов під час освітнього процесу, за яких його результатом є індивідуальний досвід проектної діяльності учня.
Продуктивна діяльність, перш за все, плідна для освіти, є індивідуальною дією, результатом якої може бути корисний матеріал або нематеріальний продукт, отже, вона має практичну цінність. Оскільки таке навчання розвивається у продуктивній діяльності, воно розширює сферу суб'єктивності в процесі самовизначення, творчості і конкретної участі.
Під час використання технології вирішується ціла низка різнорівневих дидактичних, виховних і розвивальних завдань: розвиваються пізнавальні навички учнів, формується вміння самостійно конструювати свої знання, вміння орієнтуватися в інформаційному просторі, активно розвивається критичне мислення, сфера комунікації тощо.
Основні завдання
1. Не лише передати учням суму тих чи інших знань, а навчити здобувати ці знання самостійно, вміти застосовувати їх для розв'язання нових пізнавальних і практичних завдань.
2. Сприяти учневі у здобутті комунікативних навичок, тобто здатності працювати у різноманітних групах, виконуючи всілякі соціальні ролі (лідера, виконавця, посередника тощо).
3. Розширити коло спілкування дітей, знайомство з іншими культурами, різними точками зору на одну проблему.
4. Прищепити учням уміння користуватися дослідницькими прийомами: збирати необхідну інформацію, вміти її аналізувати з різних точок зору, висувати різні гіпотези, уміти робити висновки.
Зміст технології
Перш за все вчитель повинен знати основні вимоги, які висуває проектна технологія до її організації:
1) наявність значущої у дослідницькому, творчому плані проблеми (завдання), що потребує інтегрованих знань, дослідницького пошуку для її розв'язання;
2) практична, теоретична, пізнавальна значущість передбачуваних результатів;
3) самостійна (індивідуальна, парна, групова) діяльність учнів;
4) структурування змістової частини проекту (з указуванням поетапних результатів);
5) використання дослідницьких методів: визначення проблеми досліджуваних завдань, що випливають з неї, висунення гіпотези їх розв'язання, обговорення методів дослідження, оформлення кінцевих результатів, аналіз отриманих даних, підбиття підсумків, коректування, висновки [3, с. 7].
Можуть бути різні підстави для вибору тематики проекту, її може бути сформульовано фахівцями, запропоновано вчителям з урахуванням навчальної ситуації зі свого предмета, інтересів і здібностей учнів. Тематику проекту можуть запропонувати і самі учні.
Результати проектів повинні бути матеріальними, тобто відповідно оформленими — відеофільм, альбом, комп'ютерна газета, альманах тощо.
Розрізняють такі типи проектів:
Дослідницькі проекти — потребують добре обміркованої структури, визначеної мети, актуальності предмета дослідження для всіх учасників, соціальної значущості, продумане методів, у тому числі експериментальних методів обробки результатів. Вони повністю підпорядковані логіці дослідження мають відповідну структуру: визначення теми дослідження, аргументація її актуальності, визначення предмета й об'єкта, завдань і методів, визначення методології дослідження, висунення гіпотез розв'язання проблеми й окреслення шляхів її рішення.
Творчі проекти — не мають детально опрацьованої структури спільної діяльності учасників, вона розвивається, підпорядковуючись кінцевому результату, прийнятій групою логіці спільної діяльності, інтересам учасників проекту. Вони заздалегідь домовляються про заплановані результати і форму їх представлення — рукописний журнал, колективний колаж, відеофільм, вечір, свято тощо. І тоді потрібні сценарій фільму, програма свята, макет журналу, альбому, газети.
Ігрові проекти — учасники беруть собі визначені ролі, обумовлені характером і змістом проекту. Це можуть бути як літературні персонажі, так і реально існуючі особистості, імітуються їх соціальні і ділові стосунки, які ускладнюються вигаданими учасниками ситуаціями. Ступінь творчості учнів дуже високий, але домінуючим видом діяльності все-таки є гра.
Інформаційні проекти — спрямовані на збирання інформації про який-небудь об'єкт, явище, на ознайомлення учасників проекту з цією інформацією, її аналіз і узагальнення фактів. Такі проекти потребують добре продуманої структури, можливості систематичної корекції у ході роботи над проектом. Структуру такого проекту можна позначити таким чином: мета проекту, його актуальність; методи отримання (літературні джерела, засоби масової інформації, бази даних, у тому числі й електронні, інтерв'ю, анкетування тощо) та обробки інформації (її аналіз, узагальнення, зіставлення з відомими фактами, аргументовані висновки); результат (стаття, реферат, доповідь, відеофільм); презентація (публікація, у тому числі в електронній мережі, обговорення у телеконференції). Такі проекти можуть бути органічною частиною дослідницьких проектів, їхнім модулем.
Практико-орієнтовані проекти — результат діяльності учасників чітко визначено з самого початку, він орієнтований на соціальні інтереси учасників (документ, програма, рекомендації, проект закону, словник, проект шкільного саду). Проект потребує складання сценарію всієї діяльності його учасників з визначенням функцій кожного з них. Особливо важливими є хороша організація координаційної роботи у вигляді поетапних обговорень та презентація одержаних результатів і можливих засобів їх упровадження у практику.
За характером контактів проекти поділяються на внутрішні та міжнародні. Внутрішніми називають проекти, організовані або всередині однієї школи, або між школами, класами всередині регіону, країни. У міжнародних проектах беруть участь представники різних країн, для їх реалізації можуть застосовуватися засоби інформаційних технологій.
За кількістю учасників проекти поділяються на особистісні, парні та групові.
За тривалістю проведення проекти розрізняють короткодіючі (кілька уроків з програми одного предмета), середньої тривалості (від тижня до місяця), довготривалі (кілька місяців).
На практиці частіше доводиться мати справу зі змішаними типами проектів [15, с. 69].
Дуже важливо організувати зовнішню оцінку виконання проекту, що дозволяє підвищити ефективність його виконання, усунути труднощі, вносити вчасну корекцію. В ігрових проектах, що мають характер змагання, може використовуватися бальна система. Важко оцінювати проміжні результати у творчих проектах. Але здійснювати моніторинг все одно необхідно, щоб допомогти, коли це потрібно.
2.2. Досвід учителів української літератури.
Проектна технологія – одна із інноваційних технологій навчання і виховання, яка забезпечує формування основних компетенцій учня.
Завдання проекту не тільки в тім, щоб виконати якусь корисну роботу, а й у тім, щоб на цій роботі розширити свій світогляд, набути теоретичних знань, що дають потім змогу краще розуміти життя та по-науковому творити його.
В основі проектної технології лежить розвиток пізнавальної та дослідницької діяльності учнів, уміння конструювати свої знання, орієнтуватися в інформаційному просторі. На передній план виступає випереджальний розвиток самої людини як творчої особистості. Традиційний зв'язок «учитель – учень» змінюється на «учень – учитель». Особливого значення набуває залучення школяра до процесу пошуку. Цінною є співпраця між учнями та вчителем. Важливим є не лише результат, а й процес досягнення результату.
Під час роботи над проектом учитель виконує функцію консультанта. Він допомагає учням у пошуку інформації, координує процес роботи над проектом, підтримує, заохочує учнів. Знаючи добре свій предмет, він має бути компетентним і в інших галузях науки, розуміти своїх учнів, враховувати їхні можливості й інтереси, бути комунікабельним, толерантним, творчим.
Вміння користуватися проектною технологією є показником високої кваліфікації педагога, його інноваційного мислення, орієнтації на особистісний і професійний розвиток дитини у процесі навчання.
Під час організації навчального проектування вчитель виконує такі функції:
допомагає учням у пошуку джерел, необхідних їм у роботі над проектом;
сам є джерелом інформації;
координує весь процес роботи над проектом;
підтримує і заохочує учнів;
підтримує неперервний рух учнів у роботі над проектом [15, с. 74].
Треба вміти допомогти учневі, не виконуючи роботи замість нього.
Вчитель повинен не лише добре знати свій навчальний предмет, а й бути компетентним в інших галузях науки, бачити точки їх зіткнення.
Педагог повинен добре знати своїх учнів, їхні можливості, інтереси, бажання. Психологічна грамотність і компетентність учителя вкрай важливі для організації проектної діяльності учнів.
Педагог повинен бути комунікабельним, особливо під час організації міжрегіональних проектів, емпатійним, толерантним.
Особливу роль відіграють креативні здібності вчителя, його творчий потенціал, досвід творчої діяльності. Педагогічна професія — одна з найбільш творчих. Від педагога очікують не тільки досконалого володіння предметом, який він викладає, а й володіння педагогічною психологією, мистецтвом акторської майстерності. Вчитель впливає на учнів яскравістю власної індивідуальності. Самоцінність особистості важлива у цій технології як в жодній іншій.
Найбільш доцільним та ефективним , на нашу думку, метод проектів є на уроках літератури та в позакласній роботі. Результатом такого проекту можуть бути твори різних літературних жанрів: казка,оповідання,вірш, стаття, сценарій, альманах, виставка, фольклорне свято, альбом, газета, екскурсія тощо.
Підготовка проекту з мови орієнтує більше не на пошукову, а на творчу діяльність.
У мовному проекті можуть міститися правила, визначення з обраної теми, схеми, таблиці, алгоритми, вправи на повторення, творчі завдання, ребуси, кросворди, акровірші тощо.
Практикуємо як індивідуальні, так і групові проекти.
Проект спрямований на збір інформації про будьякий об’єкт, явище. Він
має певну структуру:
Найважливішим є етап підготовки. Обравши тему, визначаємо з учнями ідею та разом обговорюємо її. Попередньо вчителю потрібно продумати можливі варіанти проблем, які важливо дослідити. Самі ж проблеми висуваються учнями з подачі вчителя.
На даному етапі використовуємо «мозковий штурм» з подальшим колективним обговоренням . Після формування груп, розподілу обов’язків обговорюються можливі методи дослідження пошукової інформації, способи оформлення кінцевих результатів (презентація, захист, творчі роботи і т. ін.). Для полегшення роботи розробляємо і пропонуємо учням пам’ятки.
Під час самостійної роботи над проектом не придушується ініціатива дітей, створюється ситуація успіху. Призначаються консультації, переглядаються чернетки, даються рекомендації. Увесь опрацьований, оформлений матеріал учні представляють під час захисту проектів.
Однак не можна стверджувати, що проектна робота допоможе вирішенню
всіх проблем навчання. Адже в роботі за даним методом існують і труднощі: на підготовку до роботи витрачається багато часу (значні моральні та інтелектуальні зусилля).
2.3. Приклади використання методу проектів на уроках української літератури.
Найчастіше на уроках української літератури використовуються творчі проекти, участь у яких допомагає школярам краще осягнути художній твір, зрозуміти літературну епоху, усвідомити особливості творчості різних письменників, висловити особистісне ставлення до того чи іншого літературного явища, реалізувати свої творчі та інтелектуальні здібності.
На нашу думку, найбільш доцільно використовувати метод проекту на етапі закріплення знань, умінь, навичок, коли текст прочитано та проаналізовано. Метод проектів дозволяє ефективно систематизувати та узагальнити знання учнів з певної теми (розділу).
Залучення до проектної діяльності відбувається поступово. Практика роботи підтверджує, що учні 5-х класів — новачки у цій справі, тому й починати треба з простого:
авторський кросворд на певну тему з української літератури;
повідомлення;
реферат на певну тему з літератури. Це і є домашній міні-проект, що вимагає індивідуальної творчої роботи, створюючи тим самим умови для самореалізації учнів з різним рівнем підготовки, формуючи позитивну динаміку мотивації, створюючи ситуацію успіху і творчої атмосфери.
Починаючи з 7-го, 8-го класу, все більше учнів стають активними діячами вже групових проектів, проектів, спрямованих на систематизацію й узагальнення знань, розробку тестових завдань. Комп’ютерна презентація стає справжнім захистом наукового дослідження чи глибокої роботи.
Учні 9-х – 11-х класів - вже досвідчені аналітики й експерти. Крім міні-проектів, для них важливе значення мають короткотривалі та середньотривалі, парні та групові проекти, комплекс пошукових, дослідницьких, різного роду творчих видів робіт, що виконуються з метою практичного чи теоретичного вирішення значущої проблеми. Найсерйознішим проектом, звичайно, є учнівська науково-дослідницька робота.
Робота над груповим проектом сприяє формуванню комунікативної компетентності – здатності встановлювати і підтримувати необхідні контакти з іншими людьми, досягнення партнерами взаєморозуміння, краще усвідомлення ситуації і предмета спілкування. Для учнів цього віку характерна недостатня сформованість у них навичок спілкування (замкнутість), нездатність одержувати інформацію в спілкуванні, використовувати зворотний зв’язок (труднощі при формулюванні запитання для одержання додаткової інформації), нездатність звернутися по допомогу і прийняти її. Тобто є певні проблеми у комунікативній сфері. Проектна діяльність дає можливості усунути багато проблем спілкування.
Неодмінним складником проектної діяльності є презентація матеріалів перед широкою аудиторією. Вона має свій строгий регламент — 7—10 хвилин на виступ і 3—5 хвилин відповіді на питання. Презентація призначена для демонстрації отриманого продукту: відеофільму, відеоряду, тестів, збірки творчих робіт, словника, розробці інтелектуальних ігор або сценарію позакласного заходу. За своїм педагогічним ефектом - це один із найбільш важливих етапів проекту, коли учень одержує можливість презентувати результати своєї праці.
Важливим моментом є підкреслення рівня творчості та оригінальності, ступінь володіння інформацією з досліджуваної теми та риторичні вміння.
Теми для проектів обираються учнями виключно за бажанням. Тобто опрацьовується матеріал, який викликає у школярів зацікавлення. З учнями 5 класу можна презентувати проект «Легенди», «Народні й авторські казки», «Усна народна творчість», «І.Франко «Фарбований Лис». Діти оформлюють результати роботи у вигляді доповідей, публікацій, буклетів, мультимедійних презентацій .
До того ж треба використовувати власні мультимедійні презентації на уроках літератури. Це викликає живий інтерес в учнів, покращує процес засвоєння матеріалу, унаочнює пізнання, сприяє розвитку творчих здібностей. Учні працюють як над короткочасними, так і над довготривалими проектами.
Організовуючи проектну діяльність учнів на уроці літератури, вчитель повинен дотримуватися певного алгоритму дій. Назви всіх проектів (п’ять-шість залежно від кількості учнів у класі) написані на дошці. Учитель знайомить учнів з кожним проектом, коротко пояснює завдання (як варіант його можна розписати в інструкціях), яке разом з трафаретами – назвами проектів та матеріалами для виконання завдань (папір, словники, фломастери, маркери, олівці, пластилін), він розкладає на столи.
Коли учні познайомились із проектами, вони повинні обрати один і за 20 секунд зайняти місце у групах. Хтось буде генератором ідей, інші стануть виконавцями, можливо, будуть і сторонні спостерігачі, але з часом і вони зацікавляться. На виконання роботи дається 10-20 хвилин залежно від кількості груп і складності завдань. Під час роботи вчитель допомагає, пояснює, контролює ситуацію, а пізніше, під час захисту, вчитель або словесно оцінює роботу кожної групи (можливо, окремих учнів), або працює із заздалегідь підготовленими аркушами оцінювання, куди записуються прізвища членів кожної групи і ставляться оцінки.
Висновки до розділу ІІ
Робота над проектом - практика особистісно зорієнтованого навчання в процесі конкретної праці учня на основі його вільного вибору, з урахуванням його інтересів. У свідомості школяра це має такий вигляд: «Все, що я пізнаю, я знаю, для чого це мені треба і де я можу ці знання застосувати». Для педагога - це прагнення знайти розумний баланс між академічними і прагматичними знаннями, уміннями та навичками.
Проектна діяльність допомагає усвідомити відповідальність кожного за спільну справу, підвищити рівень особистої участі, якомога ефективніше виконати роботу та представити її результат.
Метод проектів це модель організації навчального процесу, орієнтована на творчу самореалізацію особистості, розвиток її можливостей у процесі створення певного «продукту» під контролем учителя.
ВИСНОВКИ
Аналіз досвіду роботи в школі свідчить, що рушійною силою процесу навчання є інтерес учнів до предмета. Розвивати його покликані системи інтерактивних та особистісно зорієнтованих педагогічних технологій, серед яких - метод проектів.
Актуалізації змісту, технологій становлення особистості учня як суб’єкта і проектувальника життя, створення проектно-життєвого простору, спрямованого на розвиток і саморозвиток компетентної, конкурентоспроможної особистості, яка вміє творчо розв’язувати проблеми, прагне на краще змінити своє життя й життя своєї країни. І саме метод проектів стає одним із пріоритетних засобів вирішення проблеми створення школи мислення замість школи навчання, адже характерними ознаками цього методу є те, що
– процес набуття знань будується на принципі диференціації навчання в залежності від особистісних рис учнів;
– діти в процесі створення освітнього продукту – проекту – навчаються співпрацювати, виховують в собі толерантність, здатність до взаєморозуміння, вчаться уникати конфліктних ситуацій;
– процес навчання будується на засвоєнні учнем досвіду інших під час створення власного освітнього продукту;
– проектна діяльність стимулює соціальну активність, надає можливість відчути радість творчості;
– проектна діяльність надає можливості дитині самовдосконалюватися і самоутверджуватися.
Отже, ми дослідили організацію та використання методу проектів на уроках літератури; розглянули наукові праці, присвячені використанню проектних технологій у сучасному освітньому процесі; ознайомилися з теоретичними засадами проектної технології; розглянули особливості проектування на уроці української літератури; спробували викласти власний досвід використання проектних технологій на уроках української літератури.
Проектна технологія передбачає використання вчителем сукупності дослідницьких, пошукових, творчих за своєю суттю методів, прийомів, засобів. Таким чином, суть проектної технології — стимулювати інтерес учнів до певних проблем, що передбачають володіння визначеною сумою знань, та через проектну діяльність, яка включає розв’язання однієї або цілої низки проблем, показати практичне застосування надбаних знань від теорії до практики, гармонійно поєднуючи академічні знання з прагматичними, дотримуючи відповідний їх баланс на кожному етапі навчання.
Використана література
1. Гурье Л.И. Проектирование педагогических систем: Навч.посіб. - Казань: Казан.держ.технол.ун-т. - 2004. - 212 с.
2. Дичківська І. М. Інноваційні педагогічні технології : Навч. посіб. – К. : Академвидав, 2004. – 351 с.
3. Дягло Н. Роль проектної діяльності в розвитку мислення учнів / Н. В. Дягло // Комп’ютер у школі та сім'ї. – 2008. – № 1. – С. 6–7.
4. Єрмаков І. Компетентнісний потенціал проектної діяльності у школі / М.Голубенко. Зб.наук.праць. - К.: Шкільний світ, 2007. - С.8-9.
5. Заир-Бек Е.С. Основы педагогического проектирования- СПб., 1995. - С.18-20.
6. Зозюк І. Творчі проекти: обґрунтування необхідності / І. Зозюк // Українська мова та література. – 2005. – № 45. – С. 6–7.
7. Колесникова И.А. Педагогическое проектирование: Навч.посіб / И.А.Колесникова, М.П.Горчакова-Сибирская. - М.: Академия, 2005. - С.20-59.
8. Крымский С.В. Проектная наука постиндустриального общества // Пульсар. - 1998. - № 1. - С. 7-10.
9. Логвин В. Метод проектів у контексті сучасної освіти / В.Логвин // Сучасні шкільні технології. Ч. 2. - К.: 2004.
10. Махотин Д.А. Педагогическое проектирование учебных программ в образовании: Навч.посіб. - М., 2000. - С.17-36.
11.Монахов В.М.. Педагогические основы проектирования и конструирования учебного процесса. - Волгоград, 1995.
12. Панченков А. Навчання в дії: методичний посібник / А.Панченко, О.Пометун, Т.Ремех. - К.:АПН, 2003. - С.5, 53-56.
13. Полат Е.С. Как рождается проект - М.,1995. - 87 с.
14. Пометун О. Енциклопедія інтерактивного навчання - К., 2007. - С.9.
15. Проектна діяльність у школі / Упоряд. М.Голубенко. - К.: Шк.світ, 2007. - 128 с. - Б-ка "Шк. світу".
16.Пулина А.А. Организация проектной деятельности // Культура народов Причерноморья. - 2005. - № 64. - С.73-76.
17. Пуліна А.А. Метод проектів: історія й перспективи розвитку в сучасній системі освіти // Зб. наук. пр. - Херсон: ХДУ, 2005. - Вип. ХХХХ. - С. 116-120. - (Серія "Педагогічні науки").
18. Пулина А.А. Метод проектов в практике современного учителя: метод.пособие. - С.: МСП "НАТА", 2007. - 144 с.
19. Пуліна А.А. Формування основ педагогічного проектування освітніх інновацій за допомогою педагогічного тренінгу // Науково-методичний журнал "Управління школою". - 2008. - № 7 (199). - С.16-20.
20. Рагуліна О. Проектно-орієнтоване навчання / О. А. Рагуліна // Комп’ютер у школі та сім'ї. – 2009. – № 4. – С. 30–32.
21. Сергеев И.С. Основы педагогической деятельности - СПб.: Питер, 2004. - 316 с.
22. Сериков В.В. Образование и личность: теория и практика проектирования педагогических систем - М.: Логос, 1999. - 272 с.
23. Столяренко Г., Дем’яненко О. Чи можна застосовувати проектні технології на уроках літератури? / Г. Столяренко, О. Дем’яненко // Українська мова та література. – 2005. – № 45. – С. 3–5.
24. Чабан О. Урок-презентація учнівських проектів // Науково-методичний журнал "Українська мова й література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах". - 2009. - № 2 (77). - С. 22-34.
25. Чеховська Л. Проектне навчання на уроках української літератури у середній школі: Науково-методичний посібник. – Запоріжжя : ВПО «Запоріжжя», 2010. – 263 с.
26. Чеховська Л. Шлях до духовної людини – через формування культурної особистості : науково-дослідна робота в школі / Л. Чеховська // Українська мова й літератури в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах. – 2003. – № 1. – С. 121–123.
27. Чечель И. Метод проектов: субъективная и объективная оценка результатов / И. З. Чечель // Директор школы. – 1998. – № 4. – С. 7–12.
28. Шендрик И.Г. Самореализация личности в контексте проектирования образования / И.Г.Шендрик // Педагогіка. - 2004. - № 4. - С. 38-42.
29. Яресько К. Проектування соціально-педагогічної діяльності / К.Яресько, О.Купенко. - Суми, 2007. - 100 с.
30. Ясвин В.Д. Образовательная среда: от моделирования к проектированию / В.Д.Ясвин. - М.: Смысл, 2001. - 365 с.
30
13 473
2 828 
