Український рушник у житті людини
МЕТА : Домогтися глибокого осмислення учнями значення рушника в житті рідного народу. Вироблення духовної потреби берегти його як сімейний скарб, як оберіг. Розширити, поповнити знання про традиції примінення рушника, призначення рушника. Виховувати любов до праці майстринь-вишивальниць. Виховувати любов до матері-трудівниці, до своєї Батьківщини.
Обладнання : Рушники, український одяг, калина, сімейні обереги, хліб і сіль на рушнику. Грамзапис українських пісень.
Епіграф : " Хто зберіг любов до краю І не зрікся роду Тільки той віддав всю душу, Все, що зміг, народу".
На дошці: 1) " Хата без рушників, що родина без дітей ". 2) " І на тім рушникові оживе все знайоме до болю: і дитинство, й розлука, й твоя материнська любов ".
Учитель:
Сьогодні проводимо чергове засідання клубу "Обереги". Для цього ми вели пошукову роботу і на цьому столі представлені обереги наших родин. Хочу нагадати слова Василя Скуратівського : " Маючи такі обереги, народ зумів уберегти від забуття нашу пісню й думу, нашу історію й родовідну пам'ять..."
Тема сьогоднішнього заняття : "Український рушник у житті людини", на яке ми запросили гостей - батьків нашого класу.
Гостей годиться хлібом - сіллю зустрічати, привітним гожим словом віншувати. Прийміть же хліб на мальовничім рушникові, про цей рушник сьогодні йтиме мова Вірш : " Мій народ якось вигадав...
Мій народ якось вигадав
Український рушник.
Щоб і хата була - красивішою,
Щоб і доля була - прихильнішою,
Щоб весілля було - та й клечальнішим,
Щоб зажинки були величальніші.
Стежку Сковороди і Тарасову думу
І безмежного поля солону могуть,
І колосся любові, і зернятко суму,
Рушники українські у вічність несуть.
Учитель:
Рушник... Як багато промовляє це слово! Український рушник! На ньому вишита доля мого народу. На ньому переплелися і радість, і біль, і щастя, і горе. Рушник супроводжував людину все життя від народження і до смерті.
Вірш: «Рушничок»
Ой різними та нитками
Мережані рушники
На них лягли, простяглися
Наші думи та гадки.
Скільки себе пам'ятаю
Завжди світили мені
Вікна в задумі розмаю
І рушники на столі
Щоб лихо тебе минало,
Щастя огортало,
Щоби мале твоє серце
Та й смутку не знало.
дівчинка :
- Підростала дитина, а мамині руки вишивали їй рушник - утирач. На ньому квіти, дерево з пташками і слова "Доброго ранку" або "Доброго здоров'я". Цей рушник висів на кілочку біля дверей. Подавала мати рушник і промовляла : "Утирайся, мій синочок, в рушничок біленький, та будь же з ним щодниноньки, добрий, веселенький".
дівчинка : (з рушником обрусом) Застеляє стіл обрусом.
- А у свята застеляла мама білим обрусом стіл і клала на нього пахучу паляницю! І світлиця ставала від того ще осяйнішою і веселішою.
Рідний обрусе, пряла тебе матуся Пряла і ткала, білила. Стелила на скриню святу білизну, В селянську хатину вселялася сила І пісня зливала гіркінь полину
Учень:
Стверджують, що саме слово "рушник" походить від слова "рушати".
Мати, проводжаючи сина в дорогу, в армію, замотувала хлібину у рушник, промовляла :
"Рушай щасливо, хай благословить тебе Бог!" Той рушник, вишитий руками матері, оберігав сина від зла, від нещастя, нагадував про тепло рідної домівки, кликав з далеких доріг до отчого порогу.
Мама:
Ой прийми, синочку, рушничок від мене
Від зла, від спокуси, най береже тебе,
Його вишивала різними нитками,
Стиха поливала дрібними сльозами.
У цій вишиванці всі мої старання,
На тебе мій сину усі сподівання,
Ой іди, синочку, та скоро вертайся.
Дарунка від мами, сину, не цурайся.
Пісня " Рушник - рушничок "
Учитель:
Рушник на стіні... Не було жодної хати в Україні, де не палахкотіли б вишиті узорами рушники. Недаремно склав народ такі прислів'я : " Хата без рушників, що родина – без дітей "," Рушник на кілочку - хата у віночку ".
Рушники служили не лише прикрасою для життя, їх вішали над дверима, над вікнами, щоб ніяке зло не проникло до хати - вони були оберегами.
Учитель:
- А які бувають рушники?
Діти
- Рушники необхідні були:
Обрядах: на родинах, на хрестинах, на весіллі, на похоронах; Звичаєві: коли закладали нову хату, коли зводили стіни й сволок; Уповивач, кілковий, обрус, завивач, рушник долі.
Учитель:
- А що про них ви можете розповісти?
Дівчинка : (з рушником долі)
- Приходила людина в життя, і зустрічали її рушником. Мати готувала ще до народження дитини рушник долі. Для хлопчика вишивала на ньому дубові листочки, щоб сильним і мужнім був син, а для дівчини - калину, щоб гарна була, як калина. Цей рушничок після народження клала мати під подушку дитині. З ним несли дитину хрестити, на ньому благословляла мати сина чи доньку на одруження. Цей рушник берегли все життя.
Дівчинка : (рушник - завивач)
- До породіллі приходили з рушниками, у які загортали хліб та солодощі, щоб життя новонародженого було солодким. Розв'язували рушник і промовляли:
Радуйся, земле, радій, родино
Радуйся з нами, нова дитино,
В тебе доволі і ласки, і дива,
Хай не цурається доля щаслива.
Дівчинка : (рушничок - уповивач)
- Цей рушник готувала мати до народження дитини. Вибілювала його, прала багато разів, щоб він був м'яким. Коли вповивали дитину, промовляли:
Вповиваю тебе сину
В рушничок біленький
Щоб виростав ти великий
Був все здоровенький
Додому вертайся скоренько-скоренько,
Бо болить у мене за тобою серденько,
Я буду за тебе та й Бога молити,
Щоб могла щаслива ще тебе зустріти.
Син :
Він причаївся на бильці мойого ліжка -
Вишиваний із країв пташками та піснями.
Увесь білий, а впоперек - червона стрічка,
Наче сонця схід над криницею
Вишивала бабуся його молодою
Тягнула голкою радість і біль,
І вплітався рушник цей в щербату долю,
А на ньому - хліб і сіль.
Крізь сторічну даль,
Крізь журбу і печаль
Він до мене прийшов
І мені приніс щебетання птахів.
Мрії жагу, солоність бабусиних сліз,
І народного генія невмирущу печаль.
Мати :
Слово "Рушничок" і "Мати" завжди йдуть разом. Я зараз вам, діти, розповім легенду про те, як мати рушничком стала.
...Було це дуже давно. Жила собі в одному селі мати, і мала вона трьох синів-красенів. На все були здібні хлопці, одне лише не вміли - вишивати, як 'їх мати. Сядуть було біля неї та й кажуть : "Ви, матусю, шийте-вишивайте, та пісню співайте, а ми подивимось, як народжуються у ваших руках квіти та птахи". Горнулась мати до синів і такі слова їм мудрі говорила : "Долю я вам вигаптую, а пам'ять про себе в рушничках залишу, тож бережіть їх". Багато рушників вишила за своє життя мати і всі між синами розділила. А даруючи говорила : "Сини мої, мої голуби! Пам'ятайте навік прохання свєї неньки. Куди б не поїхали, куди б не йшли, а рушник у дорогу беріть.
Хліб в нього загортайте та інших пригощайте. Хліб на рушникові життя величає, здоров'я береже".
Померла мати, а її слова і пам'ять про неї в рушничках залишилась і передаються з покоління в покоління. З тих пір існує звичай, пов'язаний з цими рушниками.
"Пісня про рушник".
Вчитель:
Ви подивіться: оцей рушник, який у багатьох хатах уже зневажили, заховали як річ непотрібну подалі від очей людських "живе" поряд з нами від часу народження, веде нас по життю і проводжає в останню путь. Вдумайтесь: чи помилимось ми, коли назвемо рушник нашою святинею ? І при народженні, і в армії, і при сватанні, і на весіллі в'яжуть молодим руки рушником, помирає людина - і в останню дорогу її проводжає рушник.
Вчитель:
А тепер погляньте на розмаїття фарб, яке оселилось сьогодні у нашому класі.
Уявімо собі руки і обличчя тих людей, які вишивали, творили ці неповторні малюнки ! І, мабуть, кожний знаходив у тому чи іншому рушникові щось близьке його душі і серцю.
Він нагадував людині про якісь події її життя. Кожний рушник може розповісти про місцевість, де жили чи живуть їх творці.
Ми маємо змогу порівняти рушники, причому дуже давні і з різних областей України.
Талановиті мійстрині - Ганна Іванівна Верес, Ганна Василівна Василашук – лауреати Державної премії ім. Шевченка. В чому секрет їх успіху ? В їх працелюбності, в любові до рідної землі, глибокому розумінні породного мистецтва і використанні його скарбів, в його творчості.
Вчитель:
На рушниках вишита доля нашого народу, свої почуття, мрії і сподівання, радість і тугу передавав народ у вишивці. І як не згадати тут слова
Дмитра Павличка:
Два кольори мої, два кольори,
Червоне - то любов, а чорне - то журба.
Звучить пісня "Два кольори".
Вчитель:
Багато ми сьогодні дізналися про рушники і я думаю, що кожен із вас захоче мати такий
рушник для урочистої хвилини, який був би дорогий вам і був оберегом вашим дітям.
На тім рушникові
Оживе все знайоме до болю:
І дитинство, й розлука,
Й твоя материнська любов.
Тож нехай і вам всім стелиться доля рушником.
Учень:
Хай сторона моя багата
Красива квітами й людьми
Найкраща в світі рідна хата
Під ясеновими крильми
Уній тепло і очі мами,
І доброта її руки
А над смутними образами
Горять барвисті рушники.
Виходять дві дівчинки в українських костюмах з хлібом і сіллю.
Вчитель:
Хліб і рушник - одвічні людські обереги. Хліб і сіль на вишитому рушникові - то є ознака українського народу.
Учень:
На рушник розшитий
Хліб кладемо з сіллю
Щоб легкі дороги вславили Вкраїну
Щоб у нашій праці і в гучнім весіллі
Шанували в світі над усе людину.
Підносять хліб і сіль гостям свята.
Пісня "Про калину".
Виховний захід
Український рушник
у житті людини
Підготувала
учитель української мови та літератури
Єлісєєва Ю. С.