Які звернення дитина краще чує

Які звернення дитина краще чує

 Досить часто конфлікти з дитиною виникають тоді, коли дитина не чує батьківських прохань чи вказівок. Це може бути пов'язане з проблемою відносин між вами і дитиною. Наприклад, коли спілкування в основному зводиться до вимог і вказівок. Тоді дитина протестує проти цього і виявляє упертість. Чи, навпаки, коли батьки потурають дитині, не привчають її до того, що в неї є якісь обов'язки.

 У той же час, важлива і форма, у якій ми просимо дитину щось зробити.

 • Позитивно формулюйте звернення до дитини.

 Кажіть дитині що робити, замість того, щоб вказувати, чого не робити. Наприклад, замість: «Не дряпайся по меблям», треба сказати: «Злізь зі столу».

 • Не поєднуйте в одному проханні чи вказівці декілька.

 Давайте вказівки по одній, а не всі разом. Розділяйте великі прохання чи вказівки на декілька невеликих. Наприклад, замість: «Прибери свою кімнату», скажіть: «Склади кубики в коробку», «Постав взуття в шафу».

 • Говоріть дитині точно, що потрібно зробити.

 Замініть такі висловлення як «Будь гарним» чи «Роби правильно», більш точними, такими як «Говори пошепки» чи «Будь ласка, сядь за стіл».

 • Звертайтеся до дитини спокійно.

 Діти повинні навчитися реагувати на нормальний тон голосу, а не на крик, авторитарний тон чи благання.

 • Говоріть чемно і з повагою.

 Прохання і вказівки повинні бути чіткими і ясними, в них не повинно бути неповаги до дитини. Дуже допомагає слово «будь ласка».

 • Прохання і вказівки повинні бути такими, щоб дитина була здатна їх виконати.

 Важливо, щоб прохання і вказівки збігалися з фізичними і розумовими можливостями дитини. Трирічна дитина не зможе зав‘язати самостійно шнурки, а п‘ятирічна вже спроможна це зробити. Просто так дитина не стане акуратною. Якщо до цього дитина сама не прибирала кімнату, значить в неї ще не має навичок. Її треба спочатку навчити цьому, а потім вже вимагати допомоги у прибиранні дому.

 • Використовуйте команди і накази тільки тоді, коли вони дійсно потрібні.

 Прямі команди повинні використовуватись тільки тоді, коли дійсно важливо, щоб дитина їх виконала. Наприклад, в екстреній ситуації, коли хтось поранився, потрібно щось дуже терміново зробити.

 • Використовуйте вибір, коли це можливо.

 Пропонуйте дитині, якщо є можливість, вибирати, що одягти – сині чи жовті панчохи, що з'їсти на сніданок, як провести час.

 • Пояснюйте, чому ви просите чи вимагаєте

 Пояснення краще давати до прохання чи вказівки. Не варто їх давати між проханням і його виконанням, оскільки діти можуть намагатися втягнути батьків у дискусію, щоб не робити того, що батьки просять.

 • Хваліть!

 Не забувайте похвалити і подякувати дитину за зроблене. Адже, якщо ми просимо про щось чужу людину, і вона виконує наше прохання, ми обов'язково говоримо їй «спасибі».

 Основні завдання батьківського виховання:

 • розвиток талантів дитини;

 • навчання взаємодії – соціалізація;

 • моральне виховання: життєві цінності, базові принципи самовияву;

 • формування навичок саморегуляції і регуляції (управління) власною життєвою ситуацією.

Щоб реалізувати поставлені завдання, батькам необхідно:

 • розуміти психологічні особливості своєї дитини;

 • знати і враховувати особливості вікового розвитку;

 • чітко усвідомлювати, яку «модель соціалізації» вони дитині прищеплюють;

 • усвідомлювати, за якими принципами відбувається сімейна взаємодія;

 • прогнозувати, які наслідки може мати їхній педагогічний вплив.