Сто порад вчителю

Сто порад учителю

(за В.О. Сухомлинським)

1. Місія школи – боротися за людину. Учитель має справу з найскладнішим, неоціненним, найдорожчим, що є в житті – з людиною.
2. Виховувати людину – це передусім знайти її душу, бачити та відчувати її індивідуальний світ. Справжнє виховання – це самовиховання.
3. Немає в дитині нічого такого, що вимагало б від педагога жорсткості. Не давайте прорости в своїй душі насінню зневіри в людині, підозрілості.
4. Успіх у навчанні – це стежка, що веде до того куточка дитячого серця, в якому горить вогник бажання бути гарним. Бережіть цю стежку і цей вогник.
5. Слово – могутній борець за людську душу. Створюйте інтелектуальний фонд для запам’ятовування, заучування, збереження в пам’яті програмного матеріалу. Дитина стає байдужою, несприйнятливою до слова, якщо слово не живе в її душі як засіб творчості, якщо вона тільки заучує чужі думки. І не творить своїх та не виражає їх словами. Бійтеся байдужості, бійтеся згаслого погляду дитини! Навчіть її активно, пристрасно ставитись до слова.
6. Спонукайте учнів до читання – найважливішого рятівного засобу для успішного навчання. Ніяке захоплення не принесе користі, якщо воно не зачіпає думки, душі, серця. Перше захоплення – це захоплення книжкою.
7. Доброзичливість, розумна доброта – ось що має бути атмосферою життя дитячого колективу, головним тонусом відносин взаємовідносин педагога і дітей. Якщо ви навчили свого вихованця відчувати людину серцем, ваша доброзичливість здатна творити чудеса.
8. Уміння володіти собою, тримати себе в руках – одне з найбільш необхідних умінь, від якого залежить і успіх діяльності педагога, і його здоров‘я.
9. Наріжний камінь педагогічного покликання – це глибока віра в можливість успішного виховання кожної дитини. Невиправних дітей, підлітків, юнаків та дівчат не буває.
10. Потрібно вжитися у світ дитинства. В кожному вчителеві завжди повинна сяяти і ніколи не гаснути маленька іскорка дитини.
11. Дитині не треба знати, що його виховують, виховний намір має бути прихованим.