“Дума про вчителя”

Іван Драч

Болять майбутнім, школо, твої груди - Нехай святиться твій простий поріг! Це вчителі, найкращі наші люди, Готують старт для всіх крутих доріг. Так, Вчителю, вже істина ця сива, Хай все в книжках - хіба ж в книжках усе?! Бо неповторність людська, як росина, Всеможне сонце в крихточці несе. Плекає педагог майбутність долі - Яких за десять, за п'ятнадцять літ Несе в собі всі долі ясночолі, Які лиш потім світом йдуть у світ. Їм світ несе з майбутніми законами, Він, педагог, їм еталонить все І пальцями своїми ніжнотонними Плекає неповторний їх хосен. Світ клекотить. Земля йде по орбіті. А ти зімпровізуй їм свій секрет. А в цьому, у яснім дитячім світі, Годинник на п'ятнадцять літ вперед. Неси, як пташку, мрію їм безсонну, Щодня їм поклювати дай зерна І в корінці впізнай шумливу крону, Щоб в небі вкорінилася вона. Це вчителі, найкращі наші люди, Плекають нас для всіх крутих доріг. Болять майбутнім, школо, твої груди - Нехай святиться твій простий поріг!