Інноваційні технології

інноваційні технолоГії — шлях до Удосконалення УрокУ

Гончарова А. В., ЗОШ № 4, м. Мерефа, Харківська обл.

Метою державної Національної програми «Освіта» («Україна XXI ст.») є виведення освіти в Україні на рівень розвинутих країн світу, що можливо лише за умов відходу від авторитарної педагогіки і впровадження сучасних педагогічних технологій. Саме цим зумовлена зараз увага педа­гогів, методистів до інновацій.

Термін «інновація» означає оновлення про-цесу навчання, який спирається переважно на внутрішні фактори. Запозичення цього терміна пов’язане з бажанням виділити мотиваційний бік навчання, відмежуватися від чергових «перемож-них методик», які за короткий час повинні дати максимальний ефект незалежно від особливостей класу та окремих учнів, їхніх бажань, здібно -стей тощо.

Поняття «технологія» виникло у світовій пе-дагогіці також як протиставлення наявному по-няттю «метод». Недолік методу полягає в його негнучкості та статичності. Широкого поширення термін «технологія» («технологія в освіті») набув у 40-х рр. і був пов’язаний із застосуванням нових аудіовізуальних засобів навчання. У 60-х рр. по­няття «технологія освіти» розглядалося під кутом зору програмного навчання і використання обчис-лювальної техніки у навчанні.

З початку 80-х рр. все більше вживається тер­мін «педагогічні технології». У визначенні їхньої суті немає єдиного погляду: одні розуміють це як певну систему вказівок щодо використання сучасних методів і засобів навчання; інші — як цілеспрямоване застосування прийомів, засо-бів, дій для підвищення ефективності навчання; треті — цілісний процес визначення мети, об-ґрунтування плану і програми дій та навчальних методів. Кожний з цих підходів має право на іс-нування, бо охоплює різні сторони навчального процесу. Тому існує велика кількість педагогіч­них технологій.

Отже, інноваційні технології — це цілеспрямо-ваний системний набір прийомів, засобів органі-зації навчальної діяльності, що охоплює весь про­цес навчання від визначення мети до отримання результатів.

Система ґрунтується на внутрішніх умовах на­вчання. Тому «педагогічні технології» пов’язані з ідеями і досвідом психології, соціології, систем­ного аналізу тощо.

Ми звикли до визначення мети навчання, ви-ходячи з комплексного підходу поєднання освіт-ньої і виховної мети (Ю. Бабанський). Останнім часом особливу увагу приділяють розвиткові творчих здібностей учнів. Найбільш поширеним є когнітивний та гуманістичний підходи.

Прибічники когнітивного підходу вважа-ють головним у навчанні розвиток мислення та пам’яті учнів, інтелектуальних умінь, як-от: аб-страгування, аналіз, синтез, класифікація, уза-гальнення, оцінювання, теоретичні міркування, тобто таких, що дають можливість розв’язати ви-сунуту проблему.

Нове необхідно створювати в поті чола, а старе саме продовжує існувати й твердо тримається на милицях звички

О. Герцен

Послідовники гуманістичного підходу спира-ються на «Я-концепцію» і відстоюють право учнів самостійно обирати мету, формувати власні проб-леми, заглиблюватись у суб’єктивний досвід та прогнозувати його наслідки.

Звідси ідеї «активного навчання», «безпосе-реднього досвіду», «персоналізації знань», «права учня на турботу та увагу», «необхідність створення атмосфери відвертості та взаєморозуміння». Згідно з таким підходом, змінюється зміст навчання, про-граму складають відповідно до потреб та інтересів учнів; навчальний процес структурується на солі-дарній основі; вчитель виконує роль консультанта та джерела знань, а не контролера; бали виставля-ють тільки за бажанням учнів; постійно існує ви-бір пізнавальної альтернативи, а сутність навчання зводиться до накопичення суб’єктивного досвіду.

Складно довести перевагу або ефективність того чи іншого підходу, стилю, методу, тому нор-мальним є наявність плюралізму в підході до но­вих технологій.

АНГ/ИЙСЬКА МОВА ТА Л1ТЕРАТУРА

3

№ 16-18 (458-460) червень 2015 р.

Зважаючи на минулі авторитарні підходи, су-часне навчання у школах України тяжіє до когні-тивного. Тому творчих педагогів цікавить усе, що пов’язано з гуманізацією освіти.

Часто нові педагогічні технології ведуть до відмови від класно-урочної системи: поділ учнів не за віком, а за рівнем розвитку; організація на­вчання методом проектів; робота учнів за програ-мою, спільний звіт; школа з центрами за інтере-сами; робота вчителя з великими (60-150 учнів) та малими (2-5 учнів) групами; викладання мате -ріалу блоками.

У нашій країні такі методи були заборонені. Лише у 80-х рр. вчителі-практики звернулися до своїх методичних скарбниць. Вони обрали самостій-ний шлях, нічого не знаючи про західні методики.

«Ти можеш!» — повинен нагадувати вчитель учневі «Він може!» — повинен нагадувати ко-лектив «Я можу!» — повинен повірити в себе учень

В. Шаталов

Тому вся увага була зосереджена на видозміні уроку як форми навчання. Так з’явилися «нестан­дартні уроки». Розробка нестандартних уроків відбувалася у двох напрямках: поєднання різних форм навчання (урок-диспут, урок-лекція, урок-семінар) і власне не стандартні уроки.

На відміну від звичайних уроків, метою яких є оволодіння знаннями, вміннями та навичками, нестандартний урок найбільш повно враховує ві-кові особливості, інтереси, нахили, здібності кож­ного учня. У ньому поєдналися елементи тради-ційних уроків — сприймання нового матеріалу, засвоєння, осмислення, узагальнення — але у не-звичайних формах.

Саме такі уроки містять елементи майбутніх технологій, які при групуванні їх у певну систе­му, що ґрунтується на глибокому знанні потреб, інтересів та здібностей учнів, можуть стати справ-ді інноваційними.

Найбільш поширені такі форми нестандартних уроків: 1. інтегрований урок. Зазвичай такий урок про-водять два вчителі. Вони спільно здійснюють актуалізацію знань за двома напрямами опи-тування (якщо це потрібно), виклад нового матеріалу тощо. Найчастіше поєднуються такі предмети, як історія-географія, історія-літера-тура, історія-іноземна мова.

1. Дослідницький урок та лабораторно-практич-ні роботи. Їхня мета полягає в одержанні на-вчальної інформації з першоджерел. Ці уроки розвивають спеціальні вміння і навички, сти-мулюють пізнавальну активність та самостій-ність. Учні вчаться працювати з історичними документами, підручниками, періодичною пресою.
2. рольова гра. Вона вимагає від учнів прийнят-тя конкретних рішень у проблемній ситуації в межах ролі. Кожна гра має чітко розробле-ний сценарій, головну частину якого необхід-но доопрацювати учням. Отже, пошук вирі-шення проблеми залишається за школярами.

4. театральна (театралізована) вистава. На відмі- ну від рольової гри, вистава передбачає більш чіткий сценарій, який регламентує діяльність учнів безпосередньо на уроці і збільшує їхню самостійність під час підготовки сценарію. Те- атралізовані вистави спрямовані на те, щоб ви- кликати інтерес до навчання. Вони опирають- ся на образне мислення, фантазію, уяву учнів. Отже, як можна використовувати наявні тех­ нології або їхні елементи у власній педагогічній практиці? Передусім нагадаймо, що ефективною може бути лише інноваційна технологія, тобто та, яка ґрунтується на потребах та інтересах учнів. А для цього:

1. Спробуйте дізнатися про своїх учнів якнай-більше: що їм подобається, а що ні у викладан-ні теорії? Що значить для них бути «цікавим»? Які види діяльності їм більше до вподоби? Чи почуваються вони на уроці розкутими? Чи є в них здібності, про які ви ще не знаєте?
2. Спробуйте змінити стиль викладання. Часті-ше звертайтеся до учнів з пропозицією і заохо-ченням: «Добре, що ти це зробиш, «Спробуй, подумай, чи буде тобі цікаво?», «Ти добре вмі-єш це робити». І відмовтесь від нарікань.
3. Зверніть увагу на те, як викладають ваші ко-леги, які прийоми і методи застосовують, яким формам навчання надають перевагу.
4. Поділіться з учнями своїми міркуваннями. Зверніть увагу на їхню інфор мацію — це під-каже, як вам діяти.
5. Пам’ятайте, що діти дуже чутливі до брехні та несправедливості.
6. Аналізуйте свої дії. Спробуйте систематизу-вати знахідки. Зіставте їх із досвідом інших. Зважте, може, це елемент нової технології.

№ 16–18 (458–460) червень 2015 р.

4

АнглійськА мовА тА літерАтурА