Ми говоримо...

Ми говоримо: "Я не піднімав трубку, тому що був зайнятий", коли нам соромно зізнатися в тому, що чути цей голос більше не доставляє нам радості. Ми говоримо: "Мені від тебе більше нічого не треба", коли не можемо отримати те, що хочемо. Ми говоримо: "Тут холодно", коли нам необхідний чийсь дотик. Ми говоримо: "Мені немає чого більше жити", коли хочемо, щоб нас переконали в цьому. Ми говоримо: "Спасибі тобі за те, що ти є", коли не можемо сказати: "Я люблю тебе". Ми говоримо: "Я нікому не потрібен (потрібна)", коли ми насправді не потрібні одній-єдиній людині. Ми говоримо: "Я впораюся", коли соромимося попросити про допомогу. Ми говоримо: "Ти хороший друг", коли забуваємо додати: ". але тобі не стати для мене кимось більшим". Ми говоримо: "Це - не головне", коли знаємо, що у нас немає іншого вибору, як примиритися. Ми говоримо: "Я довіряю тобі", коли боїмося, що ми стали іграшкою. Ми говоримо: "Назавжди", коли нам не хочеться дивитися на годинник. Ми сміємося над смертю і купуємо кілограми таблеток в аптеці. Нам не важлива думка інших, і ми постійно запитуємо: "як я виглядаю?". Ми любимо самотність і міцно стискаємо в руці мобільник.