Методична проблема, над якою я працюю

Формування національної свідомості учнів на уроках української мови та літератури.

Без любові до Батьківщини, готовності примножувати її багатства, оберігати честь і славу, а за необхідності – віддати життя за її свободу і незалежність, людина не може бути громадянином. Як синтетична якість, патріотизм охоплює емоційно-моральне, дієве ставлення до себе та інших людей, до рідної землі, своєї нації, матеріальних і духовних надбань суспільства. Вважаю, що патріотичні відчуття учнів засновуються на їх інтересі до найближчого оточення (сім’ї, батьківського дому, рідного міста, села), яке вони бачать щодня, вважають своїм, рідним, нерозривно пов’язаним з ними. Важливе значення для виховання патріотичних почуттів школярів має приклад дорослих. На мою думку, основними напрямами патріотичного виховання на уроках української мови, літератури є: формування думки про суспільну значимість родини, про сім’ю, рід і родовід; краєзнавство; ознайомлення з явищами суспільного життя; формування знань про історію держави, державні символи; ознайомлення з традиціями і культурою свого народу.

Оскільки національна школа відіграє неабияку роль у вихованні патріотів України, збереженні традицій народу, землі, на якій жили їхні предки, на якій живуть вони, на якій житимуть їхні діти і онуки, своїм завданням бачу виховання учнів на історичних, бойових та трудових традиціях українського народу. На уроках словесності ґрунтовно працюю над формуванням мовної культури, засвоєнням основ світосприймання, психології, національної духовності українців. Намагаюся виховувати чесність і громадянську гідність й мужність в обстоюванні істини, прав і свобод громадянина України. У процесі виховання розвиваю в учнів почуття громадянської відповідальності за свої вчинки і позиції, за долю рідного краю, народу, захист і розвиток, його духовної культури, зміцнення миру і дружби між людьми. Під час навчання формую у школярів розуміння важливої ролі української мови у відродженні України, розуміння того, що лише завдяки їй можна глибше пізнати традиції, звичаї, психологію, національний дух українців, подолати національний нігілізм, яничарство, які культивувалися в Україні протягом століть, розвиваю мовну культуру учнів, вміння і навички спілкуватися, логічно висловлювати думки українською мовою, говорити правильно, вишукано і виразно. На уроках української мови, вважаю, слід проводити роботу в трьох основних напрямках: «Я»: Я- виховую віру в себе, розкриваю і розвиваю свої здібності, поспішаю робити добро, намагаюсь розділяти радість і горе інших; Я- патріот і громадянин України; Я – пізнаю, бережу і примножую красу в усьому, розумію, що до істини веде багато шляхів,відшукую з них свій; Я- утверджую себе в праці, шаную будь-яку корисну праці, прагну стати сильним,витривалим, сміливим. «Батьківщина»: Вивчаю, утверджую та примножую традиції і святині всього народу, України; Прагну жити в мирі та дружбі з дітьми інших народів, пам’ятаючи: Земля – наш спільний дім. Живу в злагоді із природою. «Родина»: Шаную свою родину, бережу тепло батьківської оселі. Вважаю, що учні мають чітко усвідомлювати себе частиною своєї сім’ї.

На уроках літератури в старших класах я віддаю перевагу уроку-бесіді, намагаюся згладити гострі куги проблем, які викликають твори. Учні і вчитель повинні стати під час бесіди однодумцями, йти від образу до образу, від символа до символа нога в ногу, розкриваючи для себе умовності світу, які відображені у творах.

Поєднання лекції з бесідою, коментоване читання, постановка і колективне розв’язання проблемних питань – все це закладає міцні основи для усвідомлення учнями важливості народних ідеалів,народних уявлень про красу, потворність, мету, смисл і цінність життя, відіграє важливу роль у формуванні національної свідомості, отже, й самовизначенні та самоутвердженні їх в сучасному світі.

І саме на уроках української мови та літератури ми маємо можливість виховувати всебічно розвинену людину.