Робота вчителя по попередженню агресії

Агресія – форма поведінки, спрямована на образу та нанесення шкоди іншій живій істоті, не бажаючій подібного звернення (Р. Берон, Д. Ричардсон).

Вітчизняні дослідники розуміють агресію як цілеспрямовану, руйнівну поведінку, яка суперечать нормам і правилам існування людей у суспільстві, яка наносить шкоду об’єктам нападу (істотам та неістотам), спричиняє фізичну шкоду людям і викликає фізичний дискомфорт (негативні переживання, стан психічної напруги, страху, пригніченості).

Нинішнє життя сповнене агресії:

• У шкільному дворі старшокласник перестріває молодшого і вимагає у нього гроші.
• П’яний батько ображає матір у присутності дітей.
• Портфель нової учениці діти перекидають у класі з парти на парту, не даючи їй можливості мати своє робоче місце та заприятелювати з кимось із дітей.
• Учитель відповідає другокласниці: «Не знаєш? Хворіла? Це твої проблеми. Не напишеш контрольну – отримаєш два бали».
• Мати сварить і б’є сина за неуспішність у школі.
• Кіногерой шматує тіло жертви, що стікає кров’ю.

Агресія найчастіше розглядається не як емоція, мотив чи установка, а як модель поведінки. Вияви агресії у людей дуже різноманітні.

Агресивні дії виступають:

1. в якості засобу досягнення значущої мети;
2. як засіб психологічної розрядки, заміщення блокованої потреби та переключення діяльності;
3. як самоціль, з метою задоволення потреби в самореалізації та самоствердженні;

Агресія пов’язана з «Я - концепцією» особистості.

Агресію можна визначити як особистісну характеристику, яка набута та зафіксована у процесі розвитку особистості на основі соціального научіння і яка виражається в агресивних реакціях на різного роду подразники.

Агресивні реакції залежать від:

• попереднього досвіду;
• культурних норм;
• стандартів;
• реактивності нервової системи;
• сприйняття та інтеграції різного роду подразників, які здатні визвати агресію.

2. Форми прояву агресії:

1. Агресивна поведінка та проблеми важковиховуваності

Проблема важковиховуваності — це насамперед проблема ставлення до особистості з певними відхиленнями в поведінці з боку оточуючих. Саме тому коригування поведінки важковиховуваних учнів у колективі і через колектив відбувається як позитивно спрямоване відтворення системи гуманних стосунків такого учня з оточуючими його людьми і водночас як процес духовного становлення всіх особистостей, що беруть участь в цьому процесі. Класичним і поки що не спростованим методом є вивчення поведінки учня й спеціально підібраних педагогічних ситуаціях, які створюють умови для оптимального, максимального вивчення його моральності, духовності.

Для того, щоб запобігти і подолати відхилення у поведінці, розвитку різних форм асоціальних та аморальних вчинків школярів застосовують систему превентивного виховання, сутність якого – комплексний цілеспрямований вплив на особистість у процесі її активної динамічної взаємодії із соціальними інституціями спрямованої на фізичний, психічний, соціальних розвиток особистості; вироблення в неї імунітету до негативних впливів соціального оточення. Профілактику і корекцію асоціальних проявів у поведінці дітей і молоді.

Виокремлюють наступні рівні превентивного виховання:

• раннє або первинне (соціально-педагогічна профілактика);
• вторинне (превентивна допомога і корекція);
• третинне (адаптація, реабілітація і ресоціалізація).

Отже, профілактична робота педагогічного колективу повинна здійснюватися через:

• спостереження за поведінкою і особистісним розвитком важковиховуваного учня;
• діагностику, яка полягає у визначенні причини, динаміки змін, вивченні якостей особи, особливостей поведінки учня. Значне місце при цьому займає обстеження стану здоров’я і розвитку школяра, аналіз психологічної атмосфери сім’ї, вивчення статусу школяра у шкільному колективі і його ставлення до колективу, до громадської діяльності і праці, спрямованість інтересів, особливості спілкування поза школою, виявлення самооцінки тощо.

При проведенні діагностичного обстеження дуже важливо дотриматись загальнопедагогічних принципів поваги до особи школяра. У цьому плані необхідна правильна емоційна установка. Адже відхилення може спричинятись рядом причин: педагогічна занедбаність, миттєва реакція на конфліктну ситуацію, порушення нейропсихологічного статусу, затримка розумового чи психічного розвитку. Завдання – визначити, який із факторів є домінантним у розвитку особистості дитини;

- проективну функцію, яка передбачає вироблення індивідуальної програми впливу на основі колективного обговорення. Педагогічні рекомендації даються: батькам, класному керівникові, вчителям-предметникам, шкільному лікареві, дитячим органам самоврядування, шкільній раді, батьківському комітету, працівникам служб у справах неповнолітніх, владним структурам. Як видно з переліку, це діапазон додаткових виховних сил, які є в розпорядженні кожної школи, і які можуть бути у різних проявах

Оржеховська О. пропонує застосовувати наступну програму для корекції агресивної поведінки, що охоплює системі різних методів, форм та видів роботи з дитиною.

Пропоновану індивідуальну програму на зміну поведінки учня можна подати у вигляді таких груп:

1.Якісні засоби виховного впливу: залучення школяра до активної діяльності, за інтересами (спортивної, трудової, пізнавальної, естетичної тощо).

2.Організація допомоги у навчанні та виріненні особистісних проблем з боку консультантів-старшокласників.

3.Індивідуальна робота вчителя у позаурочний час.

4.Рейди членів батьківського комітету класу, школи з метою ознайомлення з організацією самопідготовки, дозвілля, положення в сім'ї. Якщо сім'я потребує матеріальної допомоги, про це повідомляються органи влади.

5.Психологічні засоби впливу на емоційно-вольову сферу особи: створення ситуації успіху на уроках та в позаурочний час з найважчих для учня предметів.

6.Покращення умов сімейного виховання, застосування засобів адміністративного впливу на батьків, котрі згубно впливають на виховання дітей.

7.Щотижневе запрошення батьків до школи для підведення підсумків по контролю за дитиною.

8.Лікувальні заходи. Дуже часто агресивні діти, особливо якщо вони мають психофізичні вади, потребують лікарської допомоги (медикаментозне лікування, засоби народної медицини – заспокоюючі тощо).

9.Важливою виховною метою консиліуму у спілкуванні з дитиною є спільне ;

• корекція – проведення корекційно-відновлювальних занять та тренінгів важковиховуваними (група може складатися з учнів, що мають прояви агресивної поведінки, страхи тощо);
• індивідуальні бесіди з учнями щодо роз’ясненя наслідків поведінки;
• взаємодію з батьками «важких» дітей;
• організацію зустрічей з центрами соціальних служб для молоді, кримінальною міліцією і т.д.

7. Проектні технології як засіб корекції негативних станів

Профілактика та корекція агресивної поведінки може здійснюватися в рамках реалізації проектних технологій. Оскільки участь у проектній діяльності допоможе виробити правила поведінки та певний стиль реагування в агресивних ситуаціях, допоможе вибрати правильний стиль поведінки, щоб не провокувати агресію

Проект «Спілкуватися – це здорово!» або «Кроки до миру та толерантності

Мета: надати учням інформацію щодо сутності понять «спілкування», «толерантність», «конфлікт», «міжособистісні стосунки», «дружба», «взаєморозуміння»; сприяти формуванню позитивного ставлення в процесі спілкування, розумінню унікальності кожної дитини.

Ключове запитання: Чи може людина прожити без спілкування?

Тематичні запитання:

Чи завжди спілкування приносить позитивні емоції?

Чи впливають емоції на спілкування?

Як зробити спілкування позитивним для всіх, хто спілкується?

Які чинники перешкоджають стілкуванню?

Чи діють на сучасному етапі правила спілкування?

Змістовні питання, що будуть розглядатися в ході реалізації проектної діяльності:

Визначення поняття «спілкування», «конфлікт», «агресія», «толерантність», «правила поведінки», «емоції».

Чинники, що впливають негативно на процес спілкування

Умови, що спряють успішному спілкуванню (розумінню).

Правила гарної поведінки.

Потреба в самовдосконаленні.

Як поводитись в конфліктній ситуації?

Що робити, щоб не провокувати агресію?

Як стриматися від прояву агресії?

КАЗКА ПРО СЕРДИТЕ ЛЕВЕНЯ (для агресивних малят)

Жило собі на світі Левеня, не велике й не мале, руде. Мало гарні жовті очі, довгі жорсткі вуса, сильні лапи й довгий хвіст. Але було воно дуже-дуже сердите: рідко посміхалося, нікого ніколи не жаліло, бо вважало, що для того, щоб вирости справжнім Левом, цього робити не можна.

Одного разу гуляло Левеня лісом і побачило, як звірята грають у м'яч. М'ячик весело стрибав від Жирафика до Кабанчика, від Кабанчика до Жабеняти, від Жабеняти до Зебри.

Левеня спритно вистрибнуло в коло та схопило гарний м'яч лапами. Всі звірята завмерли на місці від несподіванки.

—Віддай, будь ласка, нашу іграшку,— попросило Жабеня.

—Не віддам,— прогарчало у відповідь Левеня.

—Віддай, — попросила Зебра. Левеня лише похитало головою й гаркнуло ще голосніше.

—Якщо так, — сказав Кабанчик, — то ми самі заберемо м'яч у тебе!

—Тільки спробуй,— гаркнуло Левеня й випустило великі й гострі пазури.

—Ось і спробую,—відповів Кабанчик та й став підходити до Левеняти, роздуваючи ніздрі на своєму п'ятачку.

—Стій, Кабанчику, стій,— квакнуло Жабеня,— не треба. Але він того не чув.

Підбігши до Левеняти, Кабанчик спробував відібрати м’яч.

Та тільки нашкодив ще більше. Звичайно, Левенятко було спритнішим і високо підстрибнувши, перескочило через Кабанчика ще міцніше стиснувши пазурами м'яч. І раптом: ба-бах! — щось так голосно грюкнуло, що всі малята злякалися, навіть Левеня. Коли все стихло, й звірята розплющили очі, то побачили, що м'ячик лопнув, і з нього виходить повітря: ш-ш-ш! Звірята дуже засмутилися, а Жабенятко навіть заплакало. Левеня задоволено гаркнуло:

—Це вам за те, що гралися без мене! І вигнувши спину зникло в гущавині лісу.

На жаль, Левеня чинило так не вперше. Воно часто ображало інших звірят, його не кликали до веселих ігор, бо боялися, що він когось образить чи ще гірше — вдарить гострими пазурами.

Але й Левеня не було задоволене, з часом йому стало сумно самому й захотілося з кимось пострибати через струмок, побігати навипередки, але нікого не було видно й чутно.

Раптом перед ним з'явився яскравий Метелик. Він змахував крильцями, ніби запрошував із собою на прогулянку. Левеня підстрибнуло від задоволення:

—А-а-а, ось кого я зараз упіймаю — вигукнуло Левеня й спробувало вхопити Метелика. Та дарма, Метелик змахнув крилами і сів на іншу квітку.

—Р-р-р! — заревіло Левеня,— не жартуй зі мною! Дожену, впіймаю та з'їм! І погналося за Метеликом. А той, легко змахуючи крильцями, полетів до лісу, сідаючи то на одну квітку, то на іншу. Левеня остаточно розсердилося і, голосно рикаючи, стрибало через кущі, намагаючись упіймати прудкого Метелика. Та ось раптом чомусь стало дуже темно, і Левеня заревіло від болю. Ви запитаєте, що сталося? Просто наш малий злюка впав у величезну мисливську яму та поранив лапу.

—Ой-ой-ой! Як боляче! Як темно! — злякано плакало Левеня. — Що ж мені тепер робити? Яма така глибока, я не зможу з хворою лапою вистрибнути з неї. Воно підняло вгору свою велику голову з жовтими очима, повними сліз. Високо в небі пливли білі-білі хмаринки, сяяло яскраве сонечко, було чутно, як співають птахи. Левеня сіло на дні ями й голосно-голосно заплакало.

—Гей! Ти чого плачеш? — почулося раптом згори.

Левеня підняло свої великі жовті очі, які світилися в темряві, й побачило того самого Метелика, через якого опинилося в такій скруті.

—Чого тобі,— буркнуло Левеня Метеликові,— посміятися з мене прилетів?

—Дуже боляче? — співчутливо запитав Метелик.

—Дуже! Можеш радіти, — ображено відповіло Левеня.

Метелик сидів мовчки, лише повільно складав та розгортав свої веселкові крила.

—Я допоможу тобі,— раптом вигукнув він. — Я вже придумав як!

—Та що ти можеш, адже ти такий маленький і слабкий,— сумно зітхнуло Левеня.

—Зачекай, я зараз! — і Метелик зник у синьому небі.

—Ну, ось. І цей мене кинув! Всі мене кидають. Мене ніхто не любить, друзів у мене немає. Цікаво, а як це мати друзів? Добре це, чи погано — я ж не знаю, — розмірковувало вголос Левеня.

—Ось він! — знову почувся чийсь голос згори.

—Ти повернувся! — з полегшенням зітхнуло Левеня, й підняло до неба очі.

Зверху на нього дивилися Жирафик, Кабанчик, Жабеня, Зебра й маленький Метелик.

—Що, поглузувати з мене прийшли,— ображено мовило Левеня.

—Еге ж, яка глибоченна, моєї шиї не вистачить,— сказав Жирафик,— що ж робитимемо?

Левеня здивовано спостерігало за тим, що відбувалося нагорі.

—Ква-ква, он невелике деревце. Якщо його зігнути воно може дістати до дна ями,— вигукнуло Жабенятко,—тільки я не зможу один цього зробити.

—Ми зараз,— крикнув Кабанчик і підморгнув Зебрі.

Нагорі все стихло, лише Метелик лагідно дивився на нещасне Левеня.

—На, тримай,— і наш маленький герой побачив, як до ями почало опускатися тоненьке деревце,— чіпляйся мерщій, — закричав Метелик.

Левеня, не розуміючи, що відбувається обома великими лапами й гострими пазурами щосили вхопилося за гілки та листя. А потім йому здалося, що він уміє літати, як Метелик: синє небо й сонце стали наближатися так швидко, що Левеня й незчулося, як опинилося нагорі, — буме! — і воно гепнулося у траву серед квітів. Тут було тепло, а не так, як у ямі — сиро й холодно, до того ж ще й страшно.

Навколо стояли всі звірята й розгублено дивилися на нього.

—Чому ви на мене так дивитеся? — тихо запитало Левеня.

—А ти не будеш гарчати? — запитала Зебра.

—І дряпатися своїми пазурами? — злякано перепитав Жирафик.

—І хапати великими лапами? — тихенько проквакало Жабеня.

—Ні, мабуть, не буде,— посміхнувся Метелик.

—Ні, не буду,.правда. —винувато мовило Левеня.

—Тоді є пропозиція погратися в доганялки! — закричав радісно Кабанчик.

—І мене візьмете? — здивовано перепитало Левеня.

—Так! —відповіли всі хором.

І всі разом побігли до прозорого струмка. Звірята довго ще гралися та веселилися, й дружно сміялися, коли всі перегони завжди вигравав маленький Метелик, а у грі в хованки ніколи не вдавалося відшукати зелене Жабеня в зеленій траві. Всі так стомилися, що відпочивати під велике дерево вже ледь добрели, а Левеня йшло й думало, що воно тепер точно знає: друзі — це добре, й тепер вони в нього є!

Висновки:

Таким чином, вибух нетерпимості, конфліктності та жорстокості у взаєминах між людьми є переконливою ілюстрацією того, що існують соціальні детермінанти агресії. Агресія не виникає у соціальному вакуумі. На агресивну поведінку впливає присутність інших людей: соціальне середовище може спонукати людину до виникнення агресії та здійснення актів насильства. Передумовами агресії часто виступають фізичний напад, особливі характеристики жерстви, самооборона чи підбурювання зі сторони оточуючих.

Професія вчителя з кожним роком стає все важчою та відповідальнішою. Загальновідомо, що є велика кількість проблем, з якими одній людині, чи одній сім’ї не впоратись. Тому вчитель стає важливою часткою, координатором життя людей та сімей, які є соціально або фізично безпорадними. Одинокість, хронічний алкоголізм батьків, інвалідність, девіантна поведінка підлітків – ось ті проблеми, з якими стикається вчитель, і розв’язуючи які стає причетним до життя сім’ї чи долі дітей.

Проблема дітей, які мають агресивні прояви є наскрізною, безмежною – тобто вона може бути і проблемою дитини, прикутої до інвалідного крісла, і проблемою дитини, яка є свідком побутового садизму, і дитини, що зростає в умовах хронічних сімейних конфліктів чи байдужості до неї рідних.

Існують певні технології, що допомогають корегувати агресивну поведінку: проектні технології, казкотерапія, ізотерапія, іграшкова терапія тощо

Інстркуція щодо виконання: «На кожне з поставлених запитань дайте відповідь "так" чи "ні".

1. Чи легко ви «виходите з себе»?

2. Чи впевнені ви в перемозі сили над розумом?

3. Чи важко вам втриматися від сварки, якщо ви з ким-небудь категорично незгодні?

4. Чи вважаєте ви, що оточуючі заздрять вам з того чи іншого приводу?

5. Чи любите ви інколи робити що-небудь на зло іншим?

6. Чи буваєте ви грубі в тих чи інших ситуаціях?

7. Чи любите ви читати детективи, дивитися "бойовики" та фільми-жахи?

8. Чи подобається вам насміхатися над іншими, бути критичними та саркастичними?

9. Чи є в вашому житті хто-небудь, кого б ви по-справжньому ненавиділи?

10.Чи буваєте ви неприємним для оточуючих?

11.Чи часто ви караєте дітей, якщо вони того заслуговують?

12.Чи вважаєте ви, що застосування смертного вироку за певних обставин виправдано?

13.Чи впадали ви коли-небудь в таку лють, що руйнували якісь предмети?

КЛЮЧ ДО ТЕСТУ:

За кожну з відповідей "так" нарахуйте 5 балів, "ні" - 0 балів. Обчисліть суму балів.

Від 65 до 25 балів. Ви безсумнівно схильні до агресивних імпульсів у відношенні до оточуючих і втраті контролю над собою. Зміст ваших висловлень, а також їх супроводжуючих формах та елементах, часто свідчать про наміри нашкодити іншим, душевно ранити їх. Ви навіть самі можете не підозрювати, що так звана "правда в очі" означає не що інше, як прояв вашої агресивності. Як і те, що ви інколи не скупитеся на негативні оцінки знайомих та близьких, підвищуєте голос та використовуєте занадто гострі аргументи, засуджуючи відмінну від вашої точки зору. Подумайте, чи так вже й конструктивна ваша поведінка, чи не краще замінити сарказм гумором?

Від 20 до 0 балів. Ви відноситесь до людей, які доброзичливі до оточуючих, вважаючи, що це найкращий спосіб поведінки. Ви схильні повірити в духовне багатство людини, в доброту, справедливість і любов, як фактори, котрі визначають нашу цивілізацію. Правда, вам не дано легко привернути інших до реалізації власних намагань. І ваше вміння володіти власними почуттями часто поєднується з відсутністю впевненості в собі досить легким підкоренням думці навколишніх, тому ви інколи стаєте об’єктом агресивності інших. Не дозволяйте сідати вам на шию!

Наступний тест дасть змогу визначити наскільки ви знервовані,що у багатьох випадках може провокувати агресивну поведіку