Роль дідусів і бабусь у родинному вихованні

У питаннях виховання малюка найбільша роль відводиться мамі і татові. Безпідставно забувають про те, що практично в кожній родині є старше покоління, тобто бабусі і дідусі. А вони в процесі виховання молодшого покоління відіграють далеко не останню роль!

З давніх часів старше покоління було хоронителем сімейної злагоди і завдяки йому родинні цінності передавалися нащадкам. (слайд 2) Вони можуть бути учителями, помічниками батьків, носіями родинної історії, вихователями, порадниками. У них за плечима не одне десятиріччя життєвого досвіду, тому часто в труднощах вони найкращі порадники, вони зазвичай не лише мудрі, а й кмітливі. Вони піклуються про онуків, допомагають лікувати їх в період хвороби, знімаючи з батьків зайву напругу і навантаження. Але багато мам і тат переконані в тому, що бабусі чи дідусі надмірно балують діточок. Більшою мірою це є помилкою.

Якими ж бувають бабусі і дідусі? (слайд 3)

Серед них можна виділити:

• тиранів, які вважають, що вони краще все знають і вимагають беззаперечного підпорядкування всіх членів сім’ї;
• комп’ютерів, які постійно всіх повчають і оцінюють;
• мучеників, що все роблять для того, щоб членам сім’ї було добре, не звертаючи увагу на своє здоров’я, інтереси;
• приятелів, що не визнають ніякої відповідальності, йдуть на поводу у дитини;
• керівників і провідників – це бабусі та дідусі, які впевнено ведуть дитину по життю.

Звичайно ж ідеальні дідусі і бабусі – це керівники і провідники, які є опорою родини і джерелом мудрості та порад. (слайд 4)

Існує народна мудрість, яка говорить, що людина може стати справжнім батьком лише після появи у нього онуків. (слайд 5)Маючи великий досвід, бабуся і дідусь може виховати в дитині впевненість і адекватність.

А що ж робити, якщо вони вимагають підпорядкування всіх членів родини своїм інтересам і вподобанням, постійно повчають та оцінюють чи йдуть на поводу в дітей та онуків, не звертаючи уваги на себе, своє здоров’я, свої інтереси?

Навички виховання дітей дають їм привід вважати, що вони значно краще розбираються у всіх питаннях, що стосуються виховання малюків.

Старше покоління повинно навчитися приймати своїх дітей і онуків, а не прикладати всі зусилля для реалізації в них власних бажань, бо тоді у родині виникають конфлікти і непорозуміння між молодими і літніми батьками. Причини різноманітні – від незгоди з використовуваними методиками виховання до ревнощів батьків до малюка.

Відбувається відсутність культурного спілкування між членами родини, а також невміння зрозуміти іншого. Заради щастя онуків треба шукати порозуміння з власними дітьми і намагатися зрозуміти, чому, наприклад, «слабенького» Данилка водять в басейн (в секцію східних єдиноборств, настільного тенісу), а Олю, окрім занять музикою, «навантажили» китайською мовою.

Справа в тому, що у вихованні дітей батьки більше спрямовані в майбутнє (з китайською мовою легше буде поступити в престижний вуз, спорт відверне від бездумного проведення дозвілля тощо). Батьки більшою мірою дотримуються погляду, що діти готуються жити. Але сучасна сім’я змінюється: все менше і менше сімей, де бабусі і дідусі живуть під одним дахом зі своїми дорослими дітьми і їх потомством. Тому вони рідко систематично беруть участь у вихованні онуків. Як не сумно, але це веде до ослаблення емоційних родинних зв’язків між поколіннями, що збіднює виховання дітей. Це іноді посилюється тим, що не зовсім гладко складаються стосунки між дорослими поколіннями сім’ї: свекрухою і невісткою, тещею і зятем, що ускладнює життя дітей, які не в змозі зрозуміти, чому самі близькі їм люди не ладнають (а іноді і ворогують).

Мабуть, бабусі і дідусі повинні виявляти мудрість у відносинах з дорослими дітьми, а вони, в свою чергу, бути терплячими, дбайливішими до своїх батьків. Повага і хороші взаємини в сім’ї – найбільш життєдайний ґрунт для розвитку особистості дитини. (слайд 6)

Тому старше покоління і батьки дитини: (слайд 7)

• домовляються про єдність вимог у вихованні;
• обговорюють всі виникаючі розбіжності, що стосуються малюка, не в його присутності, щоб не знижувати авторитет старших і не виховати юного маніпулятора;
• не говорять один одному, що вони неправильно виховують дитину;
• розповідають про дитину, її потреби і проблеми, не звинувачуючи при цьому, домовляючись про виправлення недоліків виховання дитини;
• не купують любов малюка дорогими подарунками;
• уникають конфліктів, використовуючи життєвий досвід у взаєминах з оточуючими;
• пам’ятають, що сім’я – це колектив людей зі своїми обов’язками і певним рівнем відповідальності.

Батьки дитини: (слайд 8)

• головний об’єкт для наслідування;
• не з’ясовують стосунки в родині при дітях;
• шанобливо ставлячись до старших, гарантують таке ж трепетне ставлення власних малюків до них у старості;
• дотримуються внутрішніх традицій родини.

Бабусі і дідусі – хранителі сімейних традицій і від них залежить збереження традицій роду. Старість – це мудрість, тому допомагаючи своїм дітям, не потрібно втрачати повагу до себе; не нав’язувати своїм дітям допомогу і не позбавляти їх самостійності.

Для всіх поколінь краща модель взаємодії – це близькі стосунки на відстані: молоді живуть окремо, але часто відвідують батьків. За виховання малюка несуть відповідальність його мама і тато. Але не можна недооцінювати роль старших у вихованні ваших дітей. Якщо бабусі і дідусі не прагнуть замінити малюкові його батьків, а всіляко підтримують його, то така взаємодія буде для малюка величезним святом.

У бабусі і дідуся завжди є час для спілкування з дитиною, ігор, читання. Спілкування дитини з ними розширює їх соціальний контакт. Старшим поколінням у сім’ї треба зробити все можливе, щоб діти об’єднували, а не роз’єднували. Які щасливі внуки, коли поруч з ними люди, для яких вони – безмірна і безмежна радість! Навряд чи життя представить на схилі років більш яскраві переживання, ніж ця остання любов – онуки. До них відношення трохи інше, ніж до дітей. Є народне прислів’ям «Діти до вінця, а онуки до кінця». (слайд 9)

«Будь-яка тенденція розпестити дитину окупається любов’ю, казками і спогадами, іншими способами стимулювати і урізноманітнити життя малюка» – така точка зору про бабусь і дідусів, висловлена Масару Ібукі, автором концепції виховання і навчання дітей раннього віку.

Бабусі і дідусі емоційно пов’язані з онуками, здатні відгукуватися на нескінченні дитячі прохання і питання, до яких так ніколи прислухатися вічно кудись поспішаючим і зайнятим особистими проблемами батькам. Бабусі і дідусі, як правило, мудріші, великодушніші, ніж батьки. У них, навіть якщо вони ще працюють, знаходиться час і, головне, бажання вислухати дитину, вникнути в його переживання, розділити його радості та біди, дати добру пораду.

Ніжність і доброта бабусі і дідуся врівноважують можливу строгість батьків.Частенько старшому поколінню доводиться виступати в ролі адвоката малюка, приводячи його батькам безліч «пом’якшуючих провину обставин». Зазвичай це вдається, тому що бабусі і дідусі краще вникають у внутрішній стан дитини. Цікаво, що і сприйняття бабусею дитини (дідусем) і батьками дещо відрізняється, головним чином тим, що у старшого покоління очі виявляються «добрішими», ніж у їхніх дорослих дітей. Безсумнівно, що в питаннях виховання бабусі і дідусі бувають мудрішими в силу того, що у них є досвід спілкування з малюками, вже помітніше стали педагогічні досягнення і промахи стосовно власних дітей. З онуками вони, по суті, в третій раз, але вже на іншому рівні, відкривають навколишній світ: на початку життя вони самі «входили» в нього, потім «вводили» своїх дітей, зрештою – онуків.

З бабусь і дідусів починається «історична» освіта онуків. Вони вільно чи мимоволі долучають онуків до історії своєї родини, але через цю призму висвітлюється історія народу. Діти засвоюють окремі деталі, поодинокі образи. Невигадливі розповіді бабусі і дідуся, їх погляд і ставлення до тих чи інших подій – все це приховано підводить дитину до розуміння того, що в житті народу відбуваються зміни. Діти починають усвідомлювати, що кожне нове покоління живе в інших умовах, ніж попереднє, думає і виглядає інакше. Приходить розуміння, що люди, події, речі мають своє минуле, сьогодення, майбутнє. Формуються перші уявлення про зв’язки між поколіннями.

Вони дуже гарні друзі для своїх онуків, як говориться у відомій дитячій пісні: (слайд 10)

Є у мене гарні друзі, це – дідусь мій і бабуся.

Якщо довго їх не бачу, то сумую я і плачу.

Дідусь мій і бабуся – два сивих голубочки.

Дідусь мій і бабуся – дві зірочки ясні.

Дідусь мій і бабуся, як квіти у віночку.

Дідусь мій і бабуся, ріднесенькі мої.

Сучасні бабусі і дідусі в переважній більшості своїй – грамотні та культурні люди. (слайд 11) Вони здатні не просто няньчити онуків, але і впливати на них морально, розширювати їх кругозір, робити їх життя більш надійним, захищеним і стійким. Тому хочеться, щоб у кожній родині до них відносилися з повагою, розумінням. Тоді і наші діти вмітимуть поважати, розуміти нас і навчать цього своїх дітей в майбутньому.