Уроки милування природою

Завдання вчителя початкових класів – виховати у дітей свідому любов до рідного краю.Чим більше дитина буде знати про рідний край, тим більше любитиме і оберігатиме. Все багатство рідної країни – це її природа. А щоб зрозуміти природу, треба до неї наблизитися. Милування природою – досить складний процес. Це не просто спостереження за її об’єктами та явищами або фіксація змін у навколишньому середовищі та їх пояснення з точки зору причинно-наслідкових зв’язків. Милуватися красою – це значить зробити її предметом особливої уваги, духовно з’єднатися з нею.Заглиблюючись у чудовий та прекрасний світ, вбираючи його звуки, запахи, барви, спостерігаючи різні явища природи, насолоджуючись його гармонією, дитина вдосконалюється як особистість.

Технологія проведення уроків милування значно відрізняється від звичайного шкільного уроку або екскурсії і вимагають від учителя високої педагогічної культури, адже під час такого уроку діти отримують не стільки номінативну, скільки емоційно-чуттєву та художньо-образну інформацію про природу, що забезпечує належний рівень осмислення естетичної значущої навколишнього. Але слід пам’ятати, що перенасичення виховного процесу такими уроками може перетворити їх у щоденні «чергові» вправляння. Внаслідок цього дитячі оцінки неминуче втратять свіжість, природність і будуть приречені на зумисну пишномовність, що призведе врешті-решт до фальші, нудьги та байдужості.

Отже, уроки милування бажано проводити не більше одного разу на місяць. Тривалість таких уроків повинна враховувати вікові можливості дитячого сприймання (1-2 класи 15-20 хвилин, 3-4 класи 20-30 хвилин). Не можна перетворювати милування в певний обов’язок. Слід організовувати цей процес якомога тонше – непомітно пов’язати, наприклад, зі своєрідним станом природи, як-от: листопад, перший сніг, ожеледиця, відлига, іній, льодохід, перші струмочки, повінь, веселка та інші.

Відповідно до цього пропонується і тематика "милування" для початкових класів. Наприклад:

1 клас. "Природа міста (села), природа їх околиць". "Рослини. Різноманітність рослин".

2 клас. "Карнавал осінніх барв". "Як народжуються листочки. Перші квіти".

3 клас. "Різноманітність рослин у природі". "Довкілля тварин".

4 клас. "Природні угруповання рідного краю". "Рослинництво рідного краю".

Нестандартність таких уроків вимагає від учителя ретельної підготовки. Першочерговим завданням повинно стати попереднє осмислення педагогом естетичного потенціалу природи, споглядання якої планується. Потрібно своєчасно знайти відповіді на такі питання: що саме в природі певного сезону є носієм естетичної інформації? Що зумовлює естетичну виразність і своєрідність конкретної пори року? Який комплекс чуттєвих ознак можна вважати «естетичним змістом», скажімо, осені чи весни? Завжди можна відокремити певну естетичну домінанту переважання конкретних чуттєвих ознак (світло і колір, форма, симетрія, пропорція, ритм, звук, запах та інші), що надають особливої виразності тому чи іншому стану природи. Для осіннього пейзажу це може бути розмаїтість кольорів. Узимку царює форма. Весні притаманні особливий динамізм та багатство звукових характеристик. Такий аналіз ґрунтуватиметься на об’єктивних властивостях природи і водночас певною мірою на суб’єктивності індивідуального сприймання природної краси.

До організації та проведення уроків милування можна висунути ряд вимог, зокрема:

1. Головним стратегічним напрямом такого уроку має стати постійне звернення не тільки до інтелектуальної, скільки до емоційно-чуттєвої сфери дитини.
2. Процес милування, його якість та інтенсивність значною мірою залежить від культури сенсорного сприймання. Потрібно вчасно турбуватися про активізацію чуттєвих аналізаторів школярів, забезпечуючи належну гостроту кольорового зору, слуху, тонку диференціацію запахів, дотикових та смакових відчуттів.
3. Емоційне сприймання природи не вичерпується її сенсорним пізнанням. Слід, підносити дитяче сприймання на належний емоційно-образний рівень та організовувати оцінну діяльність учнів. У цьому значно допоможуть експресивність учительського слова, виразність пантомімічних реакцій, а також удалий добір та доречне застосування художніх активізаторів – пейзажної лірики, загадок, казок, пісень.
4. Налагоджуючи безпосередній контакт із природою, необхідно зважати на те, що школярі за своїми віковими особливостями ще не спроможні споглядати її у повному значенні цього слова. Дитина насамперед відчуває у русі, в конкретних діях. Отже, потрібно забезпечити необхідний діапазон видів діяльності та достатній рівень рухливості школярів у природі, пропонуючи їм різноманітні завдання оцінного та творчого характеру (музичні та пластичні імпровізації, словотворчість, робота з природнім матеріалом), а також цікаві форми емоційно-естетичного пізнання навколишнього світу (ігри, змагання, конкурси, трудові справи).