Загартування дітей

Дитина народжується з великим адаптаційним потенціалом, але для того, щоб він розви­нувся, ми, дорослі, маємо докласти зусиль. Щоб убезпечити дитину від негативних впливів навколишнього середовища в наших умовах, розвинути в її організмі опірність до темпера­турних коливань і підвищити імунітет, маємо подбати, щоб фізичне виховання та оздоров­лення посіли важливе місце в освітньому процесі.

Дошкільний навчальний заклад має великі можли­вості для зміцнення здоров'я, покращення фізич­ного розвитку дітей їхньої рухової активності. Сис­тема фізичного виховання дошкільнят спрямована на розв'язання оздоровчих, освітніх, виховних завдань. Зокрема оздоровчий напрям передбачає фізичний розвиток дитини, покращення функціональних мож­ливостей організму, підвищення його опірності до несприятливих факторів внутрішнього та зовнішньо­го середовища, надаючи домінантну роль здоров'ю в усіх формах роботи з дітьми.

Загартування є важливою формою оздоровчої роботи як надійний засіб зміцнення здоров'я, попе­редження застудних захворювань, загартування волі. Важливо розуміти принципи загартування, механізми та доцільність їх використання в роботі з дітьми за­лежно від стану їхнього здоров'я та умов дитсадка.

У медицині загартування розглядається як під­вищення опірності організму до несприятливої дії низки чинників навколишнього середовища (напри­клад, до низької і високої температур тощо) шляхом систематичного дозованого впливу цих чинників на організм.

Знаний науковець і практик В.Шишкіна зазначає, що в поняття "загартування" входить не ліквідація негативних зовнішніх впливів, а штучне їх створення (свідомо та з певним дозуванням) з метою "привчи­ти" організм реагувати на них певним чином і паралі­зувати їхній.-шкідливий вплив.

Людський організм постійно піддаєть­ся впливам зовнішнього середовища. У процесі його пристосування до них важливу роль відіграє здатність до тер­морегуляції, тобто підтримання віднос­но стійкої температури тіла за рахунок збільшення чи зменшення кількості кро­ві, яка приливає до шкіри. Більший чи менший притік крові до шкіри визначає здатність капілярів шкіри звужуватися чи розширюватися.

У відповідь на подраз­ники (тепло чи холод) із центральної нервової системи до капілярів шкіри надходять відповідні імпульси. Внаслідок цього збільшується (чи зменшується) її наповнення кров'ю, тобто тепловіддача: тіло віддає більше (чи менше) тепла в навколишнє середовище.

Оскільки процеси терморегуляції в дітей ще перебувають в стадії розвит­ку, організм дитини часто не встигає відреагувати на холод чи спеку, а отже, захистити себе від негативного впливу цих чинників.

В основі загартування лежить тренування механіз­мів пристосування до змін температури, рівня воло­гості, сонячного випромінювання, фізичного наван­таження. Метою загартування дітей дошкільного віку є вироблення здатності організму пристосовуватися до певних умов зовнішнього середовища за рахунок багаторазового повторення впливів того чи іншого чинника і поступового збільшення його дозування.

Загартування — складне явище, під час якого від­бувається вплив на організм і відповідь організму на цей вплив, оскільки в такому зворотному механізмові бере участь уся система регулювання життєвих про­цесів: нервова система, залози внутрішньої секреції, що виділяють хімічні речовини, клітини тіла.

У процесі загартування в дитячому організмі від­буваються значні зміни внаслідок того, що клітини шкіри й нервові центри "навчаються'' швидше і більш злагоджено реагувати на зміни, які відбуваються в навколишньому середовищі. Розширення і скоро­чення кровоносних судин відбувається економніше і швидше

Принципи загартування

Проведення загартувальних процедур має відпо­відати таким принципам.

1. Принцип систематичного проведення загар­тувальних процедур. Загартувальні процедури, які регулярно, в певній послідовності повторюються, сприятимуть виробленню швидкої реакції кровонос­них судин на вплив холоду чи тепла. Перерва в за­гартуванні вже за 1-2 місяці значно знижує набуту організмом стійкість до негативних впливів зовніш­нього середовища.
2. Принцип поступового збільшення дозування подразника передбачає щоразові мінімальні зміни в організмі під впливом загартувальних процедур.
3. Принцип комплексного впливу загартувальних процедур передбачає поєднання повітряних ванн з фізичними вправами, оскільки рухи потребують гли­бокого дихання, що сприяє збільшенню площі сли­зових оболонок внаслідок дії на них повітря. Під час виконання рухів збільшується кількість утвореного тепла, яке перешкоджає переохолодженню організ­му в прохолодну погоду.
4. Принцип врахування індивідуальних особливос­тей дитини. Перш ніж починати загартувальні про­цедури, треба проаналізувати вік, стан здоров'я, фізичного розвитку, особливості нервової системи вихованців і залежно від цих даних планувати про­цедури.

Важливим чинником, який, безумовно, впливає на результат і об'єднує усі вище названі принципи, є ак­тивне й позитивне ставлення дітей до загартувальних процедур. Тому створення психологічного комфорту, на наш погляд, є необхідною умовою запобігання ви­робленню в дітей негативного умовного рефлексу на ту чи іншу процедуру.

Організація загартування

Традиційно програмами виховання та навчання дітей дошкільного віку передбачено застосування загартувальних процедур в усіх вікових групах: ви­значені відповідні види загартування, час, тривалість проведення процедур з обов'язковим індивідуаль­ним підходом тощо.

Загартувальні процедури під­вищують ефективність усіх форм роботи з фізичного виховання і до­повнюють їх.

Педагогам для організації за­гартування слід ретельно ознайо­митися з методикою проведення різноманітних загартувальних про­цедур, тобто мати запас теоре­тичних знань і практичних навичок. Відомі науковці Т. Богіна, Н.Терехова вважають, що організація за­гартувальних процедур у групі дошкільного закладу передбачає участь не тільки вихователя, а й його помічника, обов'язковий контроль з боку медичних працівників.

Загартування доцільно розпочинати в теплу пору року. Дітей слід поділити на підгрупи: перша — здорові діти, які раніше загартовувалися; друга — здорові діти, які раніше не загартовувалися або ма­ють функціональні відхилення; третя — діти, які мають хронічні захворювання чи тривалий час хворіли.

У процесі загартування (але не раніше, ніж за 2 мі­сяці після його початку) дітей можна переводити з однієї підгрупи в іншу. Для дітей другої та третьої підгруп кінцева температура води під час водних процедур і повітря у приміщенні може бути на 1-3 °С вищою, ніж для дітей, які раніше загартовувалися.

Загартувальні процедури треба проводити в комп­лексі, адже одинична процедура не може забезпе­чити повноцінне загартування. Також необхідно чітко визначити місце і час їх проведення в режимі дня.

Загальні загартувальні заходи.

До загальних заходів загартування у повсякденно­му житті належать: дотримання санітарно-гігієнічних норм повітряно-теплового режиму приміщень (тем­пература повітря, вологість), регулярне ретельне провітрювання кімнат, щоденні тривалі прогулянки на свіжому повітрі, гігієнічні водні процедури, одяг відповідно до сезону тощо.

Так, для ефективності загартування має значення вміст кисню, вуглекислого газу,

мікроорганізмів у по­вітрі, температура, вологість повітря, що покладені в основу

санітарно-гігієнічних норм повітряно-теплового ре­жиму, яких усі мають дотриму­ватися.

Нехтування санітарно-гігієнічними вимогами призводить до зниження працездатності ді­тей,

послаблення їхньої рухової активності, опірності організму до несприятливих умов

зовнішнього середовища. Саме тому обов'язковою гігієнічною вимогою є ре­гулярне

провітрювання усіх приміщень дитсадка та проведення вологого прибирання. Забезпечити

вільний доступ свіжого повітря можна через відкри­ті вікна, кватирки, фрамуги, але з

урахуванням пори року, стану погоди, сили вітру тощо. Загартування повітрям має

відбуватися, зокрема, під час сну дітей (за ЗО хвилин до підйому дітей фрамуги або

кватирки закривають). Наскрізне ж провітрювання проводять, коли діти перебувають на

прогулянці, і триває воно близько 5-15 хвилин залежно від пори року.

Режим дня дитсадка передбачає постійне загар­тування свіжим повітрям на прогулянці у першу та другу половини дня. Коли зустрічаєте малюків уранці та перш ніж виводити їх на вулицю, зверніть увагу, чи

діти одягнені відповідно до погоди, щоб уникнути перегрівання чи переохолодження.

Це найбільш доступні заходи загартування, оскільки вони не потребують спеціальних часових і фізичних витрат, легкі в організації. Вони також є обов'язковим тлом для проведення традиційних і не­традиційних загартувальних процедур, чим значно підвищують їх оздоровчий ефект.

Традиційні види загартування

Перебування дітей на свіжому повітрі у будь-яку погоду та поєднання загартування повітрям і сонцем із виконанням фізичних вправ, передбачених рухо­вим режимом дитсадка, має неоціненне значення для збереження та зміцнення їхнього здоров'я. Ак­тивна робота м'язової системи позитивно впливає на процеси теплорегуляції, посилюючи обмін речовин і надходження в організм кисню, чим сприяє присто­суванню організму до навколишнього середовища.

Серед традиційних способів загартування водою — місцеві та загальні водні процедури: об­ливання окремих частин тіла, сухе та вологе обтирання по пояс, за­гальне вологе обтирання, загаль­не обливання.

Зауважимо, що поділ загарту­вальних процедур на повітряні, водні, сонячні є дещо умовним, оскільки викорис­тання одного методу найчастіше взаємопов'язане з іншим, тому найдоцільнішим є комплексне їх вико­ристання.

До традиційних заходів загартування повітрям належать такі форми роботи, як: ранкова зустріч ді­тей, ранкова гімнастика та фізкультурні заняття на свіжому повітрі, рухливі ігри, фізкультурні розваги, Дні здоров'я, піші переходи тощо. Саме літній пе­ріод, коли діти найдовше перебувають на свіжому повітрі, є початковим етапом річного загартування. Серед традиційних процедур загартування повітрям у приміщенні — повітряні ванни в спокої та в русі. Суттєвим елементом, покладеним в основу цієї про­цедури, є поєднання холоду та м'язової активності.

Повітряні ванни в русі проводять у приміщенні при поступовому дозованому зниженні температури повітря (через день-два) і поступовому полегшенні одягу дітей під час приймання ванн. Така процедура відрізняється від звичайного перебування дітей на свіжому повітрі та виконання ними фізичних вправ: впливу холодового подразника підлягає значно біль­ша поверхня шкіри, температуру та одяг дітей може контролювати сам вихователь, у приміщенні є більше умов для виконання різноманітних фізичних вправ (різні вихідні положення, фізкультурне обладнання та інвентар). В прохолодну пору року зниження темпе­ратури досягається регулюванням часу, відведеного на провітрювання. Важливо пам'ятати, що в перший день зниження температури ця процедура скорочу­ється у часі, в наступні дні — подовжується. Повітряні ванни в русі проводять після денного сну. Таке загар­тування повітрям доцільно проводити через день.

Ходьба босоніж — поширена загартувальна про­цедура, її доцільно починати проводити в приміщенні вранці та в другу половину дня упродовж 10-15 хви­лин. Спочатку діти ходять у шкарпетках, потім — бо­соніж. Після того, як тривалість ходьби босоніж в приміщенні, збільшуючись щодня на 5 хвилин, до­сягне 1 години, в теплу пору року малюки зможуть ходити босоніж по землі, піску, траві.

Повітряні ванни в спокої можна проводити після денного сну таким чином: діти знімають піжами й за­лишаються в ліжках в трусиках протягом 4-6 хвилин: 2-3 хвилини лежать на спині, потім — на животі. Тем­пературу повітря знижують від 19'С до 16-15 °С за місяць. Під час проведення повітряних ванн у спокої фрамуги мають бути відкритими.

Щоденне перебування дітей на свіжому повіт­рі передбачає і загартування сонцем. Важливо пам'ятати, що діти можуть перебувати під прями­ми сонячними променями до 4-5 хвилин упродовж дня. Під час перебування на сонці на голові в дітей обов'язково мають бути панамки. Найкориснішими є не прямі промені, а їхні відблиски, які досягають ді­тей навіть у тіні. Прогулянка в сонячні дні має відбу­ватися в затінених місцях. Тоді панамки можна зняти, щоб голова не пітніє.

Серед традиційних способів загартування водою — місцеві та загальні водні процедури: обли­вання окремих частин тіла, воло­ге обтирання до пояса, загальне вологе обтирання, загальне обли­вання. Ці заходи потребують від­повідних умов, чіткого контролю з боку медсестри, визначеного міс­ця в режимі дня, оскільки побудовані на поступовому дозованому зниженні температури води.

Загартування водою починають з обтирання. Сухе обтирання рукавичкою рук, ніг, грудей, живота, спини проводиться до почервоніння шкіри. Воно може за­стосовуватись і як повноцінна загартувальна проце­дура, і як тренування перед вологим обтиранням, яке можна починати вже за тиждень.

Вологе обтирання по пояс, в свою чергу, є перехідним етапом від міс­цевих водних процедур до загальних обтирань чи обливань. Загальне вологе обтирання передбачає обтирання в такій послідовності: руки, ноги, груди, живіт, спина (тривалість — 1-2 хвилини).

Обливання стіп ніг рекомендують проводити піс­ля прогулянки або ввечері за годину до сну (трива­лість — 15-20 секунд). Початкова температура води становить ЗО °С, а через один-два дні знижується на один-два градуси (до 16-14°С за 7-10 днів). Звер­тайте увагу, щоб до і після процедури ноги в дітей обов'язково були теплими, інакше їх треба зігріти розтиранням чи обливанням теплою водою.

Обливання ніг повністю проводять улітку після прогулянки, в осінньо-зимовий період — після денного сну (тривалість — від 1 до 10 хвилин за умови щоден­ного подовження процедури). Початкова температура води становить 28-30 °С, а через кожні три дні знижу­ється на один градус (до 10-14°С за два місяці).

Ножні ванни є наступними за силою дії процеду­ри з аналогічною амплітудою температур (прово­дяться переважно перед сном). Зануривши ніжки у воду, діти мають постійно рухати ними, переступати у воді з однієї ноги на іншу, тупотіти у воді, рухати пальчиками ніг. Для більшого оздоровчого впливу дно ємкості з водою засипають морською галькою, що забезпечує гідрорефлексотерапевтичний ефект.

Контрастне обливання ніг проводиться таким чи­ном: упродовж 10-15 секунд ноги дитини почергово обливають прохолодною (18°С) і теплою (35-36°С) водою, закінчуючи, як правило, холодною.

Контрастні ножні ванни — це почергове занурен­ня ніг у воду, температура якої 37°С в одній посудині (на ЗО секунд) та 20°С в іншій (на 15 секунд). Через кожні 7-10 днів температуру і гарячої, і холодної води змінюють на 1-2°С. Таким чином, доводять темпера­туру гарячої води до 40-42 °С, а холодної — до 15°С. На початковому етапі під час виконання процедури діти мають зробити 4-5 змін гарячої і холодної води, потім 6-8, завжди завершуючи холодною водою.

Обливання ніг, ножні ванни можна поєднати з гі­гієнічними процедурами миття ніг перед сном, хоча місце в режимі дня для проведення таких водних процедур не є принциповим. Важливо, щоб вони проводилися регулярно щодня в одних і тих самих умовах у певний час.

Загальне обливання доцільніше проводити влітку, та можна й в осінньо-зимовий період, але за відповід­них умов. Температура повітря у приміщенні має бути 23°С, вихідна температура води — 34-35 °С, кінцева — 22-24 °С (через кожні 3-4 дні температуру води слід знижувати на 2 °С). На кожну дитину використовують 1,5-2 літри води, не обливаючи голову. Тривалість об­ливання — 20-40 секунд. Загальне обливання доцільно проводити після першої прогулянки перед обідом.

Нетрадиційні види загартування

До нетрадиційних загартувальних заходів нале­жать: методи екстремальних впливів: обливання

хо­лодною водою, ходіння босоніж по снігу, холодний душ; сон у спальних мішках на веранді; сольові кім­нати; ходіння босоніж по вологих килимках, просо­чених розчином морської солі, йоду, відварами трав; ходьба по глиці, полоскання горла холодною водою з додаванням різноманітних трав тощо. Вони вводять­ся до загальної системи роботи за призначенням лі­каря та за згодою батьків з урахуванням індивідуаль­них показників здоров'я і самопочуття дітей.

Такі методи екстремальних впливів, як: обли­вання холодною водою на повітрі, ходьба чи біг по снігу босоніж, холодний душ — мають проводитися, безумовно, за принципом поступовості та система­тичності. Наприклад, температура води холодного душу на початку загартування має бути 30-32°С, тривалість процедури — 1 хвилина. Далі температуру слід знижувати на 1 °С через кожні 3-4 дні, а трива­лість процедури подовжувати до 2 хвилин.

Денний сон на свіжому повітрі упродовж року — один з видів нетрадиційного загартування повітрям. Ця процедура передбачає сон на веранді у спальних мішках (або без них, залежно від погоди). Денний сон на свіжому повітрі корисний для заспокоєння центральної нервової системи під впливом слаб­ких, одноманітних подразників: температури та руху повітря. Ці подразники діють на дуже чутливі до так­тильних подразнень частини обличчя — лоб, очі, рот. Діти швидко засинають і мають глибокий сон.

Соляну кімнату можна облаштувати в невеликій кімнаті, засипавши підлогу 10-сантиметровим шаром кухонної солі та розбризкавши на неї трохи йоду. Там дітки ходять босоніж, роблять зарядку, набирають у долоні сіль, розтирають її і вдихають. При вдиханні розпорошеної в повітрі солі та йоду за 5-7 хвилин у роті з'являється солоний присмак, у носі пощипує. Таким чином, подразнюються всі рецептори шкіри та слизові оболонки носа й рота. Сіль має бактерицид­ні і протизапальні властивості. Процедуру виконують щодня після сну протягом десяти днів, потім роблять перерву на 10 діб.

Ходьба по вологих килимках, просочених роз­чином морської солі, йоду, відварами трав, ходь­ба по глиці проводяться у приміщенні. Ця процеду­ра є ефективною завдяки тому, що при ходьбі стопа розминається, зігрівається, збільшується прилив кро­ві до неї, подразнюється багато нервових закінчень на ній, що забезпечує краще проникнення корисних елементів в пори до нервових закінчень і у кров.

Проста, доступна й ефективна процедура нетра­диційного загартування — полоскання горла про­холодною водою. Вихідна температура води— 25-30 °С. Спочатку слід полоскати горло прохолодною водою та проводити обтирання шиї (в ранкові годи­ни або вдома перед сном). Температуру води мож­на знижувати щотижня на 1 °С, а частоту проведення процедури збільшувати від 1-2 до 5 разів на день через 2-3 тижні. Якщо полоскання горла відбуваєть­ся водою з додаванням відповідних трав або солі, то це посилить загартувальний ефект. Якщо ж дитина ще не вміє полоскати ротик, то вона може просто набрати в рот розчин солі (одна чайна ложечка на склянку води), після чого сіль швидко всмоктується в слизову оболонку ротової порожнини, чим добре впливає на ясна, підвищує захисні сили організму.

У зимову морозну пору треба вчити дітей дихати лише носом, а якщо вже трапилось вдихнути через рот, то можна захистити горло й мигдалини від пря­мого холодного повітря таким чином. Кінчик язика треба притиснути до внутрішньої поверхні верхніх зубів. Під час вдиху холодне повітря буде "обтікати" язик і трохи зігріватися (від язика та щік); таким чи­ном, зменшиться охолодження горла.

Останнім часом стало модно облаштовувати сауну в дитсадках з метою лікування й оздоровлення. Але організація таких процедур має відбуватися лише під контролем медиків, і при її проведенні треба обов'язково дотримуватись вимог до температури та вологості, адже занадто висока температура в сау­ні буде значним навантаженням на серцево-судинну систему малюків.

Отже, кожен дошкільний навчальний заклад оби­рає собі той вид заходів, який більше відповідає його умовам, але найпростіші загартувальні процедури засобами природи мають знайти відображення в усіх режимних процесах життєдіяльності дітей і формах роботи з фізичного виховання. Прості і доступні за­гартувальні процедури, що проводяться систематич­но у певний час і в тих самих умовах, будуть най­більш ефективними за рахунок появи та закріплення в дітей умовний зв'язків.

Загартування в дошкільному закладі — це систе­ма загартувальних процедур у режимі дня, а не по­одинокі заходи. їх організація — справа відповідаль­на, адже загартування треба проводити з великою обережністю, старанністю, під пильним контролем медиків, встановлюючи індивідуальні дозування для кожної дитини, враховуючи її настрій, емоцій­них стан, бажання виконувати ту чи іншу процеду­ру. Г. Сперанський зазначав, що методи і способи загартування мають бути різними для різних дітей. Одних привчають до низьких температур відразу, інших — поступово. Для одних малят загартування стає засобом зміцнення здоров'я, для інших — іще й лікуванням. Але для всіх без винятку воно має по­єднуватися з правильним режимом дня, зміцненням нервової системи, від якої у значній мірі залежить те, як організм дитини в подальшому житті реагуватиме на зміни зовнішнього середовища.

Сучасні фізіологи, лікарі, педагоги, практики вва­жають, що такі природні методи загартування, як тривале перебування на свіжому повітрі, умивання і обливання ніг, полегшений одяг, ходьба босоніж та інші є найбільш доцільними в режимі дошкільного закладу. Адже ці процедури, хоч і слабкі, але часто повторювані протягом дня, мають більший загарту-вальний^ефект, ніж сильні, разові. Водночас свіже зволожене повітря і чистота в групі — запорука ефек­тивності усієї оздоровчої роботи, бо якщо не дотри­муватися санітарно-гігієнічних норм, ніякі спеціальні процедури не дадуть оздоровчого ефекту.

Саме такі природні методи загартування, які до­ступні кожній дитині, незалежно від стану її здоров'я та фізичного розвитку, які не вимагають спеціаль­ного обладнання, великих зусиль та часових витрат і органічно вписуються в режим дня, повинні бути основними в дошкільному закладі.