Калина
символ українського народу
•Калина – рослина нашого українського роду, яке поширене майже по всій країні. Росте біля жител людей, на луках, на берегах річок та ставків, у підлісках.
•Це невелике дерево або кущ висотою 4 - 5 м із сірою корою та запашними квітами.
•Не можна собі уявити сільського двору на Україні, де б не ріс кущ калини.
•Її назва походить від слова «калити», тобто «загартовувати». А в цьому процесі воєдино зливаються дві могутні стихії - вогонь та вода, і сходяться вони в найміцнішій речовині — металі. Саме завдяки цьому стоїть калина завжди червоною - і в сирі тумани, і в холодні зливи, і в нещадні суховії, і в люті морози.
•Колись, у сиву давнину, калина уособлювала народження Всесвіту, була символом вогняної трійці: Сонця, Місяця й Зорі. Тому і назву свою одержала від давньої назви Сонця – Коло.
Символ кола – це вічність.
•Здавна на Україні калина вважалась символом любові, щастя, краси, поваги.
•Цілу довгу холодну зиму палахкотять рубіновим намистом на калині яскраво-червоні плоди. А коли уважно глянути на зернину, вийняту з ягоди, то можна побачити, що вона нагадує маленьке серце.
•Значна поширеність калини на теренах України, пов'язана із календарними та родинно-побутовими обрядами. Найбільше цей давній фольклорний образ виступає словом - символом в асоціативному зв'язку:
-калина - мати;
-калина - дівчина,;
-калина - Україна;
-калина - кров;
-калина – пісня.
•Калина символізує материнство: кущ - сама мати; цвіт, ягідки - діти. Це також уособлення дому, батьків, усього рідного.
•Калина біля материнської хати – не тільки краса, а й наша берегиня. Є прислів'я: „Мамина калина росте біля хати – сюди прилітають зозулі кувати".
•З калини робили колиски для немовлят.
•У національній українській символіці калина уособлює дівочу красу і вроду, жіночість, сімейне благополуччя й достаток. Може, саме звідси і народні епітети та порівняння: "Дівчина, як у лузі калина"; "гарна, як калина"; "дівча виростає, як калина розквітає"; "стоїть, як калина при дорозі"; "калина в цвіту – дівчина у вінку“…
•Калина вважалась «весільним деревом» і була обов'язковою учасницею весільного обряду. Нею оздоблювали весільні короваї, весільні рушники, вбрання нареченої, щоб підкреслити її чистоту та дівочу невинність, а також одяг молодого та весільні вінки.
•Гілками калини прикрашали святкові столи.
•Кімнатні рушники також рясніють пишними гронами калини.
•На хрестини калину затикали у калачі.
•Калину клали в першу купіль дитини.
•Без образу калини не можна уявити собі пісенної народної творчості. Не злічити пісень про цю рослину. Одні назви які барвисті, милозвучні: "Ой у лузі червона калина.", "Ой у лузі при долині зацвіла калина", "Червоная калина, похиле деревце", "Ти, червона калино, чого листя опускаєш?", "А в лузі калина весь луг прикрасила", "Ой зацвіла калинонька, а з неї листок спав ", "Три поради" (Не ламай калини біля хати)…
•Живе образ калини не тільки в піснях, казках, легендах, а й у прислів'ях та приказках. Ми знаємо їх чимало:
-"Весною калина білим цвітом квітує, а восени червоні ягідки дарує".
-"Запишалася калина, наче красная дівчина".
-"Який кущ, така й калина, яка мати, така й дитина".
-"Пам'ятай, дитино, що сказала мати: “Посади калину в себе біля хати".
-"Нема цвіту білішого, як цвіт на калині, нема в світі ріднішого, як мати дитині".
•Ще порівняно недавно на наших лугах і узліссях можна було побачити суцільні калинові гаї. Мабуть, саме цим і пояснюється безліч населених пунктів в Україні з поетичною назвою: Калинівка, Калинове, Калиновий гай.
•Є прізвища Калинюк, Калинчук, ім'я Калина.
•Сьогодні, навіть, машину марки Жигулі називають «Калина».
•Золоте колосся пшениці переплетене з кетягами калини – є поетичним образом, ознакою щедрості та багатства української землі і символізує добробут.
•Українці здавна пекли хліб та пироги з калиною.
•З минулих часів дійшли відомості про запікання або тушкування м’яса з калиновим соком або на калинових гілках.
•Зміцнювали здоров’я наші предки також калиною, тому сьогодні ми маємо ці безцінні рецепти.
Бережіть калину
13 279
3 292 
