Формирование профессиональной компетентности педагога через самообразование

Абрамов Ю.А.

учитель трудового навчання

м. Дружківка

ЗОШ № 7

Формування професійної компетентності педагога через самоосвіту

Хто дорожить життям думки, той знає дуже добре,
що справжня освіта – це тільки самоосвіта..
Д. Писарєв

Сучасні вимоги до педагога на перше місце ставлять систематичну самостійну роботу з розвитку професійної компетентності, поглиблення його теоретичних знань та практичних вмінь. Отже, проблема самоосвіти стає все більш актуальною.

Давня мудрість говорить: “Хто стоїть на місці, той відстає. А хто не хоче відставати, мусить рухатися вперед, і не зупинятися, досягнувши вершини, а підійматися вище”. У цьому і полягає основна місія сучасного учителя.

Для того, щоб навчати, вчителю самому необхідно постійно навчатись. Особлива увага приділяється самоосвіті. Розглянемо самоосвітню діяльність як сукупність декількох «само»:

• самооцінка – вміння оцінювати свої можливості;

• самооблік – вміння брати до уваги наявність своїх якостей;

• самовизначення – вміння вибирати своє місце в житті, в суспільстві, усвідомити свої інтереси;

• самоорганізація – вміння знайти джерело пізнання й адекватні своїм можливостям форми самоосвіти, планувати, організовувати робоче місце та діяльність;

• самореалізація - реалізація особистістю своїх можливостей;

• самокритичність – вміння критично оцінювати переваги та недоліки власної роботи;

• самоконтроль – здатність контролювати свою діяльність;

• саморозвиток – результат самоосвіти.

Самоосвітня діяльність передбачає:

• науково – дослідницьку роботу над реалізацією індивідуальної науково – методичної проблемної теми;

• вивчення наукової, методичної та навчальної літератури;

• теоретичну роботу і практичну апробацію особистих матеріалів;

• організацію роботи творчих груп учителів;

• індивідуальну роботу кожного учителя;

• обмін досвідом;

• педагогічні тренінги, ділові ігри.

Організація самоосвіти учителя залежить від рівня його підготовки, визначення проблеми, мети вдосконалення педагогічної майстерності, вибору форм і методів узагальнення досвіду, опанування методики впровадження самоосвітньої діяльності.

З чого почати роботу? Початок роботи потребує чіткого визначення. Отже, алгоритм роботи учителя з самоосвіти може бути таким:

1. Вибір власної методичної теми з урахуванням проблеми, над якою працює школа, визначення терміну реалізації роботи над темою.

2. Визначення мети, завдань, очікуваних результатів.

3. Вивчення літератури з теми, методичних рекомендацій, використання технологій.

4. Упровадження нових методичних прийомів, створення тестів, проведення уроків з використанням підібраних матеріалів.

1. Проведення відкритих уроків, створення мультимедійних супроводів уроків, організація позакласної та гурткової роботи.

2. Відвідування семінарів, майстер-класів, уроків колег, дискусії, наради, обмін досвідом задля отримання методичної допомоги.

3. Написання статей у періодичну пресу та фахові журнали.

4. Систематичне проходження курсів підвищення кваліфікації.

5. Колективний контроль: виступи на педрадах, педагогічних конференціях, відкриті уроки, презентація досвіду, індивідуальні звіти на нарадах.

Професійна компетентність характеризується рівнем сформованості у педагогічного працівника професійно необхідних знань та вмінь.

Професійна компетентність включає:

• науково-теоретичну підготовленість - знання предмету, який викладається, та вміння їх використовувати;

• психолого-педагогічну підготовленість - знання теоретичних основ педагогіки, психології і вікової фізіології та вміння їх застосовувати;

• методичну підготовленість – знання змісту навчання (Державного стандарту, навчальних планів, програм, навчально-методичного забезпечення), знання та володіння методикою викладання предмета, вміння ефективно та доцільно використовувати різноманітні засоби навчання, уміння організовувати позакласну роботу.

При роботі треба враховувати також внутрішню структуру компетентності: мотивацію, емоції, пізнавальні вміння, практичні навички тощо. Методика та техніка самоосвіти безпосередньо пов’язані з рівнем сформованості в педагогів системи основних педагогічних умінь.

Як відомо, ставлення педагогів до методичної роботи взагалі, до самоосвіти зокрема, неоднозначне, а тому головним завданням є створення стійкої мотивації професійного самовдосконалення.

Результативність самоосвітня діяльність матиме тоді, коли правильно спланована. Саме тому виключного значення надається програмам самоосвітньої діяльності. Правильно розроблені програми дають змогу відчути свої можливості, а, значить, зробити ще один крок далі.

Професійне самовдосконалення учителя здійснюється через активну участь у різноманітних заходах різних рівнів.

Результат самоосвіти може подаватися у різних формах: щорічний звіт, доповіді, виступи на засіданні методичного об’єднання, педагогічних радах, створення власних програм, статті до фахового видання, різноманітний дидактичний матеріал, науково-методичні розробки, проекти тощо.

Професійна майстерність – це сукупність певних якостей особистості вчителя, які зумовлюються високим рівнем його психолого-педагогічної підготовки, здатністю вирішувати педагогічні завдання (навчання, виховання та розвитку школярів).

Не даремно ж свого часу сказав В.Сухомлинський "Далеко не кожен стане вченим, письменником, артистом, далеко не кожному судилося винайти порох або велосипед, але майстром своєї справи має стати кожен".

Навчання вчителя не може мати зупинок, перерв, не може закінчуватися. К.Ушинський зазначав "Учитель живе до тих пір, доки вчиться, як тільки він перестає вчитися в ньому вмирає вчитель".