Методические рекомендации по подготовки и проведения практических занятий

16

Методические рекомендации для преподавателей

по подготовки и проведения практических занятий

Вступ

Практичне заняття - вид навчального заняття, при якому викладач організовує детальний розгляд студентами окремих теоретичних положень навчальної дисципліни та формує вміння і навички їх практичного застосування, шляхом індивідуального виконання та відповідно до сформованих завдань (перелік тем практичної роботи визначається робочою навчальною програмою дисципліни).

Проведення практичного заняття ґрунтується на попередньо підготов­леному методичному матеріалі - тестах для виявлення ступеня оволодіння студентами необхідних теоретичних положень, наборі завдань різної складності для розв'язання їх студентами на занятті. За допомогою практичного курсу у студентів формуються практичні вміння і навички, перевіряється ступень засвоєння і розуміння теоретичного матеріалу. При творчому підході до заняття - переважають ті методи, які вимагають більших пошукових зусиль, високого рівня професійної майстерності. Методи творчого підходу до заняття: підбір нестандартних завдань, творчі роботи, використання проблемних запитань, індивідуальні завдання, експрес-контроль, дискусії, бесіди тощо. Викладач повинен спрямовувати свої зусилля на підвищення рівня пізнавального інтересу студентів, на розвиток їх творчих здібностей, на виявлення потенціальних можливостей у навчанні.

Проведення практичних занять ґрунтується на лекційному матеріалі з даної дисципліни.

Практичне заняття

(мета, цілі, форми і методи)

Практичне заняття проводиться з метою формування у студентів умінь, навичок роботи з технікою, обладнанням, для більш глибокого їх вивчення, виконання окремих прийомів; формування у студентів професійних та практичних умінь та навичок, необхідних для міжпредметних зв’язків тощо.

За цілями і структурою практичні заняття є зв'язуючою ланкою, яка пов'язує теоретичне навчання і навчальну практику з дисципліни.

На практичних заняттях можуть застосовуватися різні форми організаційної роботи:

- групова фронтальна - повинно бути однотипне обладнання в розрахунку на всю групу (підгрупу);

- бригадна фронтальна - використовується в тих випадках, коли немає можливості проводити заняття групою фронтально. У цьому випадку група ділиться на ланки (2-4 особи). Кожна ланка в один і той же час виконує однакові види робіт на відповідних робочих місцях;

- бригадна форма проводиться аналогічно до бригадної фронтальної, але при умові, коли кожна бригада виконує різні види робіт на відповідних робочих місцях;

- індивідуальна форма - кожний студент має індивідуальне практичне завдання.

Переміщення ланок по робочих місцях відбувається відповідно до розробленого графіка.

До кожного практичного заняття повинна бути складена інструктивна карта для студентів, що є обов'язковим документом і забезпечує послідовність дій студентів на досягнення мети практичного заняття та конкретизує підготовку їх до заняття.

Основними методами практичного заняття є: самостійна робота, інструктаж. вправи, дослідження, стимулювання.

Метод практичного навчання професіональної діяльності широко використовуються при аналізі виробничих ситуацій, рішенні виробничих ситуаційних задач, ділової гри (зміст обов’язково повинен відповідати рівню складності професійної діяльності спеціаліста).

Вимоги до практичного заняття

Призначення:

• вдосконалення теоретичного матеріалу та його застосування;

• застосування вмінь і навичок при роботі з механізмами,
обладнанням, інструментами, розв'язанні вправ;

• участь студентів у різних формах роботи;

• розвиток самостійної роботи студентів;

• високий організаційний рівень;

• високий методичний і науковий рівень;

• раціональне використання часу;

• дотримання правил техніки безпеки й охорони праці;

• дотримання тем навчальної дисципліни;

• дотримання технології послідовності виконання роботи;

• наявність та підготовленість робочих місць для практичних занять;

• дотримання вимог ведення діловодства.

Якісні характеристики

• Ефективність самостійної роботи студентів.

• Відповідність та узгодженість практичних занять з програмою курсу.

• Підготовка викладача, його дії, характеристика відповідей і роботи
  студентів.

• Своєчасне виконання роботи, оформлення та здача звіту.

• Збереження приладів, інструментів, робочого місця під час роботи
  та після її закінчення.

Порядок обліку і контролю якісних характеристик

• Контроль відвідування.

• Контроль теоретичної підготовки.

• Контроль самостійності при виконанні практичної підготовки.

• Контроль дотримання правил техніки безпеки й охорони праці,
  охайності в роботі.

• Контроль своєчасності й охайності виконання звіту.

• Виставлення оцінок кожному студенту.

• Виставлення підсумкової оцінки.

Підготовка до практичного заняття

Тематика і плани проведення практичних занять із переліком ре­комендованої літератури заздалегідь доводяться до відома студентів.

Перелік тем і зміст практичних занять визначаються робочою навчальною програмою.

Воно проводиться, як правило, з академічною групою. З окремих навчальних дисциплін, виходячи з особистостей їх вивчення та вимог безпеки життєдіяльності, допускається поділ академічної групи на під­групи.

Для проведення практичного заняття викладачем готуються від­повідні методичні матеріали:

тести, для (вивчення) виявлення ступеня оволодіння студен­тами необхідними теоретичними положеннями;

набір практичних завдань різної складності для розв'язування їх студентами на занятті та необхідні дидакти­чні засоби.

Студенти, згідно з тематичним планом проведення практичних занять, самостійно опрацьовують лекційний матеріал та рекомендовану літературу з відповідної теми, готують, при потребі, необхідні дидакти­чні матеріали та виконують домашні завдання.

Якість підготовки студентів до заняття та їх участь у розв'язу­ванні практичних завдань оцінюються викладачем і враховуються при виставленні підсумкової оцінки з цієї навчальної дисципліни.

В ході практичних занять студенти повинні оволодіти вміннями:

- користуватися вимірювальними приладами;

- працювати з нормативними документами та інструктивними матеріалами, довідниками;

- складати технічну документацію, виконувати креслення, схеми, таблиці;

- розв’язувати задачі;

- виконувати розрахунки;

- визначати характеристики різноманітних речовин, предметів, явищ;

тощо.

При підготовки студентів до трудової діяльності важливо розвивати у них інтелектуальні уміння – аналітичні, проектувальні, конструктивні.

Хід практичного заняття

1. Організаційний момент.

2. Ознайомлення студентів з темою та метою заняття .

3. Мотивація заняття.

4. Актуалізація опорних знань (опитування, тести, диктант, схеми тощо).

5. Постановка завдання перед студентами.

6. Інструктаж з техніки безпеки (якщо це необхідно)

7. Самостійна робота (безпосереднє проведення експериментів або практичних робіт)

8. Підсумок виконаної роботи (звіт)

9. Домашнє завдання.

Зміст практичних робіт складають

• вивчення нормативних документів і довідкових матеріалів, аналіз виробничої документації, виконання завдань з їхнім використанням;

• аналіз виробничих ситуацій, рішень конкретних виробничих, економічних, педагогічних і інших завдань, прийняття управлінських рішень, рішення задач різного роду, розрахунок і аналіз формул, рівнянь. реакцій, обробка результатів багаторазових вимірів;

• вивчення пристрою машин, приладів, інструментів, апаратів, вимірювальних механізмів, функціональних схем;

• ознайомлення з технологічним процесом, розробка технологічної документації;

• вправи з роботи на різних машинах, апаратах, пристосуваннях, з вимірювальними інструментами, підготовка до роботи, обслуговування техніки;

• конструювання за заданою схемою;

• зборка і демонтаж механізмів, виготовлення моделей заготівель;

• діагностика якості різних речовин, предметів.

Методика навчання студентів рішенню практичних задач вимагає дотримання визначеної послідовності: повного і чіткого з'ясування умови; уточнення знань і практичного досвіду, на основі якого може бути вирішена задача; складання плану рішення.

Схема рішення задачі може бути наступної:

1. Що дано (сутність аналізованої дії, процесу, явища...).

2. Що відомо й у якому ступені відоме може допомогти рішенню поставленої задачі.

3. Гіпотези рішення.

4. Методи рішення.

5. Способи попередження помилок.

6. Висновки і речення.

Додаток

Типы познавательных задач

1. Обучение чтению и составлению технических схем.

2. Технико-экономические расчеты.

3. использование технологической документации.

4. Построение технологических процессов.

5. Познавательные задачи реального производственного содержания-

Типы познавательных задач (№1)

Познавательные задачи для обучения чтению и составлению технических схем

Сложные электротехнические схемы расчленяются во время изучения на отдельные узлы и элементы. Познавательные задачи на материале прин­ципиальных схем преподаватель предлагает в ряде значимых, технически и дидактически целесообразных вариантов, в частности:

а) задачи, в которых студенты должны распознать знакомую им схему, представленную, однако, в непривычном начертании. Познавательный ха­рактер задачи проявляется в обобщении схемного материала, требующего более высокого уровня сформированности абстрактного мышления. Мате­риалом для таких задач могут быть схемы электрического моста на резисто­рах или на выпрямительных диодах, схемы усилительных элементов на электронных лампах и транзисторах, заимствованные из учебников, статей и журналов и др. Как известно, «шаблонное» начертание схем настолько запе­чатлевается в памяти студентов, что отход от него связан с ломкой мнемическнх стереотипов, с продуктивным мышлением и свидетельствует о приоб­ретении новых знаний, совершенствовании системы знаний и умений, в ча­стности, «умений» мыслить схемами. Этот тип задач хорошо известен и описан в литературе на преподавательском опыте Н Я Мартынова (Заслу­женный учитель УССР).

б) задачи на устранение ошибок, специально введённых в условие за­дачи - графическое изображение схем, дополнение схем в соответствии с новыми, незнакомыми ранее студентам функциям электроэлементов.

Познавательные задачи— технико-экономические расчеты (№2)

Значимость усвоения учебного материала такого рода неизменно велика, более того, она усилилась за последние годы в связи с по­вышением роли экономического образования. Например, можно пред­ложить студентам следующие познавательные задачи:

1 - Определить, как изменилась стоимость израсходованной элек­троэнергии при повышении коэффициента мощности от 0.8 до 0,85 Начальное показание счетчика Ан=915, конечное – Ак =1010. Счетчик включен в сеть через измерительные транс­форматоры тока с Ктр. = 200/5 («Электротехника»).

2. Предприятием приобретена улучшенная модель станка и по­лучен определенный экономический эффект от применения его в производстве, который состоит из следующих величин (в рас­чете на один год): снижение себестоимости продукции - 1500 грн; снижение потерь брака - 600 грн; надбавка к цене вы­пускаемой продукции за повышение сортности - 500 грн; увеличение выпуска продукции с одного станка - 600 грн.

Модернизация станка и улучшение его качества потребовали от завода-изготовителя увеличения затрат на его изготовление на 1000 грн. Срок службы нового станка до капитального ремонта — 6 лет. Го­довая производственная мощность станкостроительного завода - 600 станков.

Подсчитать народнохозяйственный эффект от модернизации станка в условиях, когда затраты и цена на его изготовление возросли для завода-потребителя («Основы экономических знаний»).

Познавательные задачи с широким использованием

технологического документации (№3)

Преподаватель составляет задачи так, чтобы студенты широко пользовались, технической документацией: справочниками, каталогами, инструкциями, справочными разделами учебных пособий и др.

Например:

выбрать сечение провода для первичной обмотки трансформатора мощ­ностью 200В, а при напряжении сети - 220В. При решении задачи рекомендуется воспользоваться справочным пособием В И Дьякова «Типовые расчеты по электрооборудованию» (М.: Высш. шк-, 1980.-224 с.).

Для того чтобы усложнить решение, помимо задач с неполными данными, используется и условие задач с избыточными данными. Легко убедиться в том, что применяемая Н.Я. Мартыновым типология позна­вательных задач не имеет логически установленного, единственного основания. Одна и та же задача может быть отнесена к разным группам. Однако, как показали наблюдения, это обстоятельство не препятствует рациональному использованию познавательных задач на занятиях

Естественно. Н.Я. Мартынов использует и обычные трениро­вочные упражнения, т.е такие, которые требуют применения знаний по образцу, приведенному преподавателем на занятии или имеющемуся в учебнике.

Задачи на построение технологических процессов (№4)

Применительно к обработке металлов резанием алгоритм действий квалифицированного рабочего разработал московский преподава­тель Б.И Обшадко. Их последовательность такова: 1. Изучение чертежа и технических требований детали. 2. Изучение заготовки. 3. Сопостав­ление заготовки с чертежами детали. 4. Изучение остальных исходных данных. 5. Выбор способов обработки поверхностей. 6. Выбор устано­вочных баз. 7. Выбор способа закрепления заготовки. 8. Построение первой операции и самоконтроль. 9. Построение и самоконтроль после­дующих операций,

Обучение такой системы действий не должно, однако, прово­диться в указанной последовательности, поскольку она не соответству­ет дидактическим требованиям нарастанию сложности. В самом деле, изучение чертежа сложнее, чем выбор способа закрепления детали.

Комплекс познавательных задач, соответствующих этим требо­ваниям, состоит в том, что вначале студенты осмысливают опыт выпол­нения заданного (построенного) технологического процесса (1 этап). При изучении темы «Основные сведения о технологическом процессе» им предлагается, например, следующие задачи:

1. Заданна деталь и дана заготовка. Изобразить схемы (эскизы) при за­данной текстом последовательности обработки детали. Указать в таблице выбор установочных баз и способы закрепления детали по этим базам

2. Задана деталь и дана заготовка. Описать последовательность обработ­ки. детали, исходя из заданных схем (эскизов) переходов при её обработке. Указать в таблице выбор установочных баз и способы закрепления детали по этим базам.

Опыт показал, что вторая из этих познавательных задач для сту­дентов легче, чем первая, поскольку при её решении предусматривается переход к графическому описанию процесса. Обратный же переход для студента даётся труднее, после выполнения заданий 1 этапа произво­дится переход ко 2 этапу, предусматривающему обучение построе­ния технологического процесса обработки металлов резанием:

3. Задано несколько деталей и заготовок (типа вала, втулки). Заполнить таблицу по анализу (технологическому осмыслению) исходных данных.

4. Задана деталь и дана заготовка. Построить технологический процесс обработки детали типа вала на основе анализа исходных данных.

5. Задана деталь и дана заготовка. Построить технологический процесс обработки детали типа втулки на основе анализа исходных данных.

6 задана деталь и дана заготовка. Проанализировать исходные данные для выбора способа обработки конической поверхности детали. Постро­ить технологический процесс обработки детали при выбранном способе:

а) поворотом верхней части суппорта, б) смещением задней бабки; в) с помощью копирно - конусной линейки.

Познавательные задачи реального производственного содержания (№5)

Повышенный познавательный интерес вызывают такие задачи, которые непосредственно связаны с производственным окружением студентов, касающиеся функционирования, конструкции, технологии из­готовления тех конкретных образцов машин, приборов и аппаратов, с которыми студенты сталкиваются на производственной практике, в ла­бораториях, кабинетах, мастерских техникума. Преподаватель состав­ляет условия познавательных задач, представляет на специальных карточках-заданиях, учитывая при этом вполне конкретные технические задачи, возникающие при ремонте технического оборудования, монта­же лабораторных макетов и д.р.

Приведем пример такой познавательной задачи на материале электротехники:

требуется рассчитать пинию передачи постоянного напряжения, пи­тающую на базовом предприятии два двигателя параллельного возбуждения, ток которых 1=50А. Напряжение на зажимах двигателя U =110В; потери напря­жения ΔU = 5%; магистраль должна быть проложена медными изолированными проводами, расстояние от питающего пункта до двигателей L =20 м.

Студенты самостоятельно разрабатывают последовательность расчетных операций, по сути, алгоритм расчета, пользуясь основными закономерностями электротехники - законами Ома и Кирхгофа.