Особистісно орієнтоване навчання

Рівненська спеціалізована школа І-ІІІ ступенів ”Центр надії”

Рівненської міської ради

Особистісно – орієнтоване навчання

у розкритті та розвитку

евристичного мислення учнів у

процесі створення прикладної направленості вивчення

математики

Кожен учитель мріє, щоб його учні зацікавлено працювали, знали та любили його предмет. Активна розумова діяльність учня – це передумова для формування глибоких та міцних знань і розвитку творчого мислення. Мислення учня активізується, якщо в нього виникло бажання розуміти, вивчати новий матеріал, з’явилася зацікавленість роботою, коли він стає співучасником навчально-пізнавального процесу. Тому у якості цільових орієнтирів уроку я обираю:

• Формування в учнів системи наукових знань.

Формування математичних здібностей передбачає успішне творче оволодіння математичними поняттями, їх вміле використання у будь – якій галузі. Важливим критерієм успішності учнів я вважаю правильне логічне структурування їх роботи. Тому використовую схему:

сприйняття розуміння осмислення

запам’ятовування застосування узагальнення.

Математика є системою міркувань, що вимагає творчого мислення. Увагу учнів привертають цікаво сформульовані питання, незвична постановка задачі, що вимагає неабиякої творчості від мене як від учителя.

• Засвоєння способів людської діяльності на основі актуалізації їх власного досвіду.

Математика виникла з практичних потреб людини. Але, як і в інших галузях мислення, закони, абстраговані від реального світу, на певному ступені розвитку відриваються від реального світу, протиставляються йому як щось самостійне. Дослідницьке пізнання реального світу стає базою для створення в учнів відповідного математичного апарату, а також його використання, наприклад, у фізиці, географії, біології, економіці, що є водночас містком між корисним та цікавим. Одним із важливих моментів навчання є формування в учнів творчого, евристичного мислення.

Я використовую приклади, підбираю задачі з оточуючого життя - що є суттєвим резервом підвищення інтересу до навчання.

Здійснення допомоги учням у пошуку власного стилю та темпу навчання, розкритті власних інтересів.

На уроках я використовую всі рівні засвоєння знань: від відтворюючого до творчо–пошукового, що є надзвичайно важливим при роботі з учнями нашої школи. Діти, які вільно почувають себе у середовищі гуманітарних дисциплін, повинні відшукати себе у більшій чи меншій мірі і на уроках природничо – математичного циклу.

• Допомога у формуванні власної концепції, оволодіння навичками самопізнання.

Враховуючи потреби сьогодення, на своїх уроках я намагаюсь не лише навчити, а й довести навіщо, чому і де можна скористатися вивченим. Це справді млин, у якому перемелюються власні здобутки кожного учня з програмним матеріалом. У певному співвідношенні я даю не лише деякий комплект математичних фактів, які супроводжуються дедуктивними судженнями, але і розвиваю математичну інтуїцію, шукаю нові закономірності, знайомлю із загальними прийомами цілеспрямованого пошуку розв’язування задач.

При побудові своїх уроків я керуюсь принципами особистісно орієнтованого навчання. А саме:

• вірю у можливості кожного учня, стимулюю та підтримую бажання до саморозвитку,

• на уроках за допомогою різних форм роботи створюю умови, які спонукають до формування індивідуального стилю пізнання,

• організовую процес навчання таким чином, щоб вивчення нового матеріалу відбувалось через обмін досвідом,

• акумулюю довіру та підтримку, що ведуть за собою розвиток сильних та корекцію слабких сторін навчання,

• використовую на уроках завдання творчого змісту.

Усе це та результати навчання моїх учнів дали змогу дійти наступних висновків: у процесі особистісно-орієнтованого навчання кожен учень залучається до активної та ефективної навчально-пізнавальної діяльності, працює з диференційованою за змістом програмою. Відбувається індивідуалізація контролю, самоконтролю, корекції та консультування. Важливо, що учень має змогу самостійно реалізуватися і саме це сприяє мотивації навчання. Дана система навчання гарантує кожному учневі освоєння стандарту освіти і просування на вищий рівень навчання. Моє завдання як учителя – здійснення управління навчально-пізнавальною діяльностю та безпосереднє консультування.

Надзвичайно велике значення у розвитку творчих здібностей учнів має проблемна ситуація. В. В. Заботін зазначав, що бачити проблему –означає усвідомити питання, яке випливає з поєднання несумісних на перший погляд інформацій. Проблемні ситуації можуть мати різну мету та завдання. Моєю метою було розширити поняття проблеми та розглянути його з точки зору гри – найближчого людині способу пізнання дійсності. Використання таких завдань спонукає до більш свідомого оволодіння учнями математичною теорією, формує в них навички самостійної роботи й уміння виділяти суттєві властивості математичних об’єктів.

Можливість і доцільність використання ігрових ситуацій на уроках математики в процесі вивчення та закріплення нового матеріалу є різними залежно від мети уроку. На своїх уроках я використовую навчальні ігри як під час вивчення нового матеріалу, так і при перевірці домашнього завдання. Дидактична гра – вид перетворюючої творчої діяльності. Збільшення розумового навантаження на уроках математики змушує замислитися над тим, як підтримати в учнів інтерес до матеріалу, що вивчається, та їх активність впродовж усього уроку. Я веду пошуки нових ефективних методів навчання і таких методичних прийомів, які активізували б думку школярів, стимулювали б їх самостійно набувати знання. Новизна розроблених мною методичних задач полягає в тому, що вони є поєднанням кількох навчальних предметів, тобто, за допомогою математики діти знайомляться з історичними фактами, географічними поняттями, літературними творами. Цим самим в уяві учнів формується принцип цілісності навколишнього духовного та матеріального світу, єдності взаємодіючих основних сторін: природної, художньо-культурної, науково-технічної, інформаційної тощо.

Мене, як вчителя математики, найбільше цікавить пізнавальна сфера діяльності учня. На своїх уроках ключовими важелями я вважаю знання, розуміння, застосування, аналіз та синтез вивченого.

Активна робота кожного учня з урахуванням рівня знань, кругозору, сформованості навчальних умінь – головний напрям моєї роботи. Саме пізнавальна сфера має справу зі знаннями, розумовим навчанням.

Я на своїх уроках вимагаю

• запам’ятовування інформації (за допомогою усного опитування, великої кількості усних вправ, систематичного повторення)

• розуміння змісту навчального матеріалу (за допомогою порівнянь, опису властивостей)

• застосування ( використовуючи прикладні задачі, нові ситуації).

Підведення учнів до необхідності виведення загальної формули, створення математичної моделі реальних явищ і процесів на основі індуктивних роздумів розвиває логічне мислення, що є стрижнем математики.

Однією з найважливіших умов становлення індивідуальності учня в процесі навчання я вважаю створення на уроці ситуації вибору. Це може бути вибір правильної відповіді, розв’язку задачі, тобто надається перевага одному з варіантів, що спонукає до синтезу думок. Коли я пропоную дитині зробити свідомий вибір, то хочу побачити його неповторність. При виборі сприятливих умов для формування творчих здібностей учнів, шукаю засоби для створення цілісної системи знань. Лише творчі та посильні завдання найдовше утримують увагу дітей. При цьому інтерес і задоволення, які дістають учні від зроблених на уроці відкриттів, а головне – відкриттів власних можливостей, сприяють створенню мотивації до навчання. Докорінно змінився характер і зміст моєї підготовки до уроків: тепер я не готуюсь до того, як краще пояснити новий матеріал, а до того, як краще управляти діяльністю школярів. У роботі використовую різні методи навчання та учіння школярів. Саме учіння , як одна з проекцій навчання, розкриває суб’єктний досвід дитини. На уроці відбувається „зустріч ” досвіду, набутого під час навчання, з суб’єктним досвідом, з подальшим його збагаченням. Передумовою є достатній досвід роботи у школі, як у класах з поглибленим вивченням математики, так і в гуманітарних, глибоке вивчення як математики так і методики її викладання.

Шкільна практика підтверджує позитивну роль системи „ключових” задач. Ефективніше спочатку формувати навики розв’язання основних підготовчих завдань, а потім їх використовувати в процесі розв’язання складніших. Цікавими по своїй суті є складні задачі, які потребують глибокого усвідомлення, вибору шляху розв’язку, пошуку та аналізу. У цьому аспекті я використовую прикладні задачі які є навчальними, творчими, розвиваючими та пізнавальними. Вони зацікавлюють учнів математикою, розширюють їх знання, а також активізують мислення. Ми вчимося!. Але не математиці, а математикою. Школяр мислить, шукає шляхи до відповіді і знаходить найкоротшим для себе способом. І цим самим ми виконуємо завдання сучасної школи – навчити дитину думати.

Проводячи свої уроки, я підкреслюю, що знання без почуттів жорстокі, а почуття без знань не ефективні. Чиста математика займається абстракціями і всі абстракції, доведені до крайності, перетворюються в безглуздя або у свою протилежність. „Освіжити” такі думки можна вдалим комбінуванням математики із зовсім несумісними на перший погляд науками. Англійська приказка, українська загадка, назва вимерлої тварини прекрасно „лягають” на ноти математики.

Індивідуальні завдання, які я використовую при вивченні нового матеріалу та при закріпленні допомагають забезпечити навчальний процес елементами, що сприяють покращенню розумової діяльності учнів. Активізується розумова активність здібних та обдарованих дітей, а саме: широта, глибина та гнучкість розуму, вміння конкретно і різносторонньо підходити до поставленої задачі. Поділ задач на рівні придає навчанню інтерактивності, тобто, створює комфортні умови, за яких учень відчуває свою успішність, свої інтелектуальні досягнення, що робить продуктивним сам процес набуття знань. Збільшується інформаційна завантаженість уроку за рахунок організації синхронних дій учнів і вчителя. Великий рівень інформації розвиває мислення, пам’ять, формує навички пошукової роботи.

Ключовим механізмом своєї роботи я вважаю використання принципу спіралеподібної побудови програми з математики, що дає можливість надолужити пропущене шляхом повторення, поступового ускладнення завдань та зорієнтовує математику на широке розкриття зв’язків з навколишнім середовищем.

Я вважаю, що саме такий підхід дає можливість успішно виявити та максимально розвинути індивідуально значущі позитивні задатки кожного школяра на підставі надбаного ним до школи і в процесі шкільного навчання досвіду, а також сформувати інтерес до пізнання, бажання та вміння навчатися.