Славні сини України

Костянтинівська загальноосвітня спеціальна школа-інтернат № 32 донецької обласної ради

План-конспект виховного заходу :

« Славні сини України».

Підготувала :

вихователь 5-а класу Тітова В.В.

2016 р.

Тема: « Славні сини України.»

Мета : виховувати у дітей патріотизм та почуття громадського боргу перед Батьківщиною, сприяти зацікавленню дітей сторінками з історії українського козацтва, виховувати почуття гідності, мужності, поваги до свого минулого, поширити пізнання вихованців з релегійної тематики, саме про винекнення свята Покрови та його значення у житті українського народу.

Перебіг заходу.

Ведуча : Друзі, до нас наближається чисте й цілюще свято. 14 жовтня – свято покрови Пресвятої Богородиці. ( Слайд № 1) . У цей день ми, українці, віддаємо шану та вдячність Матері Божіїй за те, що вона покриває нас своєю милістю, вкриває землю нашу-годувальницю на люту зиму та дарує нам зцілення. Славні воїни України- горді козаки вважали ікону Святої Покрови своїм оберегом , вірили в її силу. Саме тому 14 жовтня по праву вважається Днем українського козацтва. Указом Президента України , Петра Олексійовича Порошенка, 14 жовтня офіційно визнано Днем Захисника України. І наш вечір ми присвячуємо усім, хто стоїть на захисті і варті єдності й волі нашої неньки. Свято розпочинається з державного Гімну України.

Гімн ( слайд № 2) .

На сцену виходять діти. ( Слайд № 3)

Встала в небі зоря вечорова
та й за руки веде зорченят…
Будь здорова,
козацька Покрово! —
найдивніше з осінніх свят

Вона усе на світі може —
поправить вчинки і слова,
у ризи вдягне образ Божий,
догляне вольності права.

Ізцілить рани і образи,
одягне в золото ліси,
усе покриє, всіх розважить
і сповнить — що б не попросив
Свята Покровонько, як мати,
ти нам дитинство зігрівай,
і українську нашу хату,
і наш веселий рідний край!

О Матір Божа! Зіркою зорієш
в соє життя беззахисне, земне.
Прошу Тебе, втішальнице Маріє,
великим серцем захисти мене!

Ведуча . 14 жовтня – свято Покрови Пресвятої Богородиці або, як кажуть в народі, Святої Покрови. „Покрова накриває траву листям, землю снігом, воду – льодом, а дівчат – шлюбним вінцем”. В українських селах і до сьогодні дотримуються давньої народної традиції справляти весілля після Покрови. Від Покрови і до початку Пилипівки – пора наймасовіших шлюбів в Україні.

Сценка : « Горда наречена». ( Слайд № 4)

НА лаві сидять троє дівчат з вишивкою.

Оленка Ото ж , дівчата, піду я скоро заміж. Батько обіцяв мені найкращі стрічки, найгарніший жупан привезти з Київщини. Тож буду я на селі королевою.

Марійка: Ох, диви, яка цариця знайшлася. Та з твоїм кульгавим Микиткою, тільки й царювать, що на печі. Де ж ти з ним своїм жупаном та стрічками сяяти станеш, як він в тебе нікуди не ходить. Як танці, так він дома відсиджується, як зовуть хлопці до лісу на звіра, він і тут додому. Без мамки нікуди! Ото й тебе забере до своєї халупи, із стрічок скрутить мотанку, вдягне на неї твого нового жупана і все кохання.

Оленка : Багато ти знаєш, дурна! Він у мене задарма не бавиться. Каже, що до козаків поїхати хоче. Дійду з ними, каже, до самої Турції, та звідти привезу на Вкраїну волю .

Марійка ( сміється) : той привезе! Стусанів тридцяток і синців з пів сотні. Ще й два пуди гуль налуплять, будеш знати .

Орися : Годі вже тобі, Марійко! Чого ти її журиш? Гарний той Микита! Гарний. Все він вміє, до всього береться. Будеш ти з ним, Оленка, як у Бога за пазухою. А от мені не так звезлося… Засватав мене Петро, дяків син.

Марійка : Ну, то й що?

Орися: Що, що… Звик він там, що в них дітей повна хата, а він молодший. Всі худобу порають, а він молитов читає. Всі город на зиму прибирають, а він ікони малює. Веселих пісень не співає, все вчить мене за упокой та за здравіе. А голос такий бридкий, що я й не розумію де яка. Нещодавно в церкві майбутня мама- свекра попрохала заспівати для її сестри за здравіє. Я й співала, що зрозуміла. Так вона у сльози та й тікать. А мій бежить, хрести собі кладе. А я тій клятій бабці за упокойну проспівала, гарно так із посмішкою…

Марійка : так тобі і треба, співає вона. Працюй іди! А Петро файний хлопець, файний. Трішки тільки страшний, як той чорт. А так… Та ти не чурайся, у церкві він буває, гляди вимолиш собі йому хоча б з мізинчик краси.

Оленка : А ти чого ото, Маріє, ображаєш наших наречених? До самої хоч приходили свати?

Марійка : Сильно треба! Нашо воно мені таке щастя? Вдома господорювать? Чи в церкві тіткам на ювілей співать сорокоуст ? НІ! Мені моя свобода дорожче отх ваших дурощів.

Виходять хлопці ( Полухін- козак , Нестеренко – священик) .

Марія : Он і ваші поприходили Кащики _ невмирущі.

Оленка : Диви, а то хто за ними третій іде.

Входить в образі єврея хлопець .

-Шановно, Маріє, вибачаюся тисячу разів. Раніше не зміг завітать , бо мати звеліла чекати поки вскипить батькові борщ, щоб не збіг та плити не заляпав. А зараз. Дозвольте…

Марія : Скоріше давай! Без двох хвилин на дванадцяту. Зараз вже й Покрова пройде.

Хлопець : не розумію.

Марія ( бере з пола гарбуза ) : Тримай вже.

Хлопець ( сумно) : То відмовила?

Марія : Бери, каші наваримо, відгодую тебе, козаче мій. Як не крути , а свій – самий гарний, самий мужній, хоч і зросту невеликого.

Виходять діти . ( Слайд № 5)

Як проходить пресвітла Пречиста,
Шелестить позолочене листя.
І пряде, і пряде без упину
Срібний шовк — дорогу павутину.

Усміхається сонце осіннє,
Мерехтить поміж листом проміння.
І летить понад стерні, над полем
Павутиння ласкаве поволі.

Як проходить пресвітла Пречиста,
Горобина їй сипле намисто.
Україною йде в кожну осінь
З веретеном Предобра і досі.

Ведуча. ( Слайд № 6) Славні сини України – козаки , воїни, які сьогодні стоять на варті нашого миру й благополуччя теж обрали собі свято Покрови за день Зброї, віддавшись під опіку святої Богородиці. Отже сьогодні Покрова – це свято не тільки народне і релігійне, а й національне.

( Слайд № 7) Козацький марш.

Слайд № 8.

На сцену виходять діти.

Сини України, згадаймо минуле,

Згадаймо славетних гетьманів слова.

Страждання народні –і серце заснуле

Розбудить згоріле –надія жива.

У нашім минулім –воля і слава,

У нашім минулім- безсмертні діла,

Цього не вкраде у нас зрада лукава,

Бо кров’ю Вкраїна все це здобула.

Хай молитва до неба полине,

За всіх нас як спокута летить.

Та найперше за рідну країну,

Буду щиро я Бога просить.

Боже, змилуйся, прошу над нами,

Нагадай нам , що всі ми – брати.

Хай синів не втрачатиме мама,

Дім від ворга нам захисти.

Боже дай нам спокою і миру,

Колоситься хай хліб золотий.

За Вкраїну молюся я щиро,

Бережи, Боже край наш святий.

Вставай, народе, в святу годину!

Та не для помсти за рідний кров!

Вставай за правду, за Україну!

Вставай, народе твій час прийшов.

Вставай, народе, в єдину лаву!

Шикуй братерства всіх рідних мов,

Вставай творити свою державу,

Вставай , народе , твій час прийшов.

Вставай, народе, воз’єднуй сили,

Зламай залізо своїх заков.

Вставай з лежанки! Вставай з могили!

Вставай, народе, твій час прийшов.

Ведуча. Захисник країни. Хто він. Яким ви його собі вважаєте , діти. Яким він має бути? А , може, це просте дівчисько , якій вистачило сили духу стати на борону рідної землі? Яка невелика зростом, але повна душею.

Інсценізація : « Із вірою» Слайд.

Дівчинка – медик та поранений.

Віталік : Сестричко, та чи живий я?

Настя : Живий, живий, ріднесенький . Лежи, не смикайся.

Віталік : Я питти хочу…

Настя: Останній ковток залишився, тримай.

Віталік: Не чую, все дзвенить.

Настя: То через вибух, ти пий , пий….

Віталік: Чому у мене ноги так болять? Поранені?

Настя : Закриває обличчя руками, витирає сльози. : Та чи є вони там, радій, що живий залишився.

Віталік: Хто ж мене сюди стягнув?

Настя мовчить.

Віталік : Сама ти?

Настя: Не сама, а з Богом.

Лунають вибухи.

Віталік : не вижити нам, не вижити….

Настя: То гріх так казати.

Віталік: Зброї в нас нема, води нема…

Настя : то віра є.

Лунає молитва.

Виходить дівчина у довгій білій сукні.

Дівчина : Коли є в людині віра, він має все, що потрібен мати у цей час. З вірою у серці долають наші воїни свої рубежі. З вірою треба жити, вірі не зраджувати.

Допомагає підвестися Віталію , ідуть зі сцени.

Ведуча. : Україна за різних часів зазнавала великої скрути. Волелюбний наш народ не міг скорити свою голову пред коліна ворогів. Шли син України із рідного дому, залишали жінок, матерів. Заради волі своєї, заради долі своєї, заради честі козацької, яку шануємо ми і донині.

Лист солдата до матері. Декламує учень

Мамо, одразу скажу тобі, що в мене все добре . Годують смачно, от тільки вареників твоїх зараз не вистачає. Мамо, в нас тут тепло . стріляють рідко. Хлопці всі дуже дружні. Ми віримо, мамо, що скоро, вже зовсім скоро закінчиться війна і ми поїдемо додому і я зможу обійняти тебе, мамо. Зможу доторкнутися до твоїх натруджених долонь. Вірю, мамо, що все буде добре. Знаємо, Україна вистоїть. Вистоїть, як і всі часи. Вистоїть і розквітне , мамо….

Ма, а як там Катя? Чи не гуляє з ким? Чи ти є часто бачиш?

Мамо, я як приїду першим чином підлатаю оті дірки в паркані, що ми з Миколою вибили мотоциклом. Мам, вечерять кличуть…. Люблю тебе , цілую…. Чуєш, мам? Я Повернусь!! Мам, я скоро повернусь………………….

Ведуча : не всі матері дочекаються своїх синів додому.. не всі зможуть побачити чоловіка й батька… Тому зараз давайте хвилиною мовчання пригадаємо усіх тих, хто не повернувся з поля бою…..

Метроном. Слайд.

Ведуча. : Захисник країни. Він стоїть на полі боротьби, гордо й непохитно. Але ж різним буває шлях того, хто волею й правдою стоїть за інтереси своєї країни. Відомий український митець, поет, музикант Андрій Вікторович Кузьменко , більш відомий, як Скрябін залишив нам у спадщину для бодьорості нашого бойового духу слова- завіт, за якими слід жити кожному громадянину, воїну : « Змінюйте світ на краще, бо ви в цьому світі живете». Давайте пригадаємо сьогодні цього видатного чоловіка, який всією душею боронив єдність нашої країни.

Сам собі Країна.

Пресвята Богородице Діво!

Тебе молимо ми на колінах

Ти накрий своїм чистим покровом,

Тих, хто нині боронить країну.

Захисти їх від ворога злого,

Що державу сьогодні шматує,

Відверни від усього лихого.

Нехай спокій в їх душах панує.

Богородице просимо щиро,

Ти – всесильна, створи для нас диво!

Зроби так , щоб жили всі щасливі

У достатку, у злагоді, мирі.

Мати Божа! захищай

Від втрат,  хвороби і біди

Духовним сяйвом покривай

Вкраїнських воїнів завжди.

Від імені дітей, малят,

Які в Донбасі народились

Бажаємо побільше свят,

Щоб всі раділи, не журились.

Неба мирного бажаєм,

Щоб  закінчилась війна,

Бо усі ми добре знаєм,

Скільки бід несе вона.

Фільм : « Не твоя війна.»

Ведуча. На цьому нашу зустріч завершено. Бажаємо усім захисникам нашої держави стійкості, гідності. Всім українцям віри, миру й злагоди у їх домівках. Слід керуватися простим правилом : « Щоб не довелося воювати на війні, не варто розбивати чашу миру». Ми вітаємо наших доблесних захисників зі святом і бажаємо їм довгих літ та спокійних днів.