Типологія та структура уроків

Типологія та структура уроків

Урок — це логічно завершений, цілісний, обмежений певними рамками часу відрізок навчально-виховного процесу, де поєднані всі елементи цього процесу: цілі, зміст, засоби, методи, організація.

Методичному поняттю «урок » відповідають такі ознаки:

- на кожному уроці розв’язуються певні освітні та виховні задачі;

- ці задачі розв’язуються шляхом вивчення конкретного навчального матеріалу;

- для досягнення цілей добираються відповідні методи навчання;

- колектив учнів класу відповідним чином організується для роботи.

Однією з важливих умов проведення уроку є раціональний вибір його типу й дотримання основних елементів його структури.

Кожен проведений учителем урок є унікальним і відрізняється від інших метою, змістом, методами, структурою тощо. Необхідність об’єднати уроки в певні групи виникла в пе- дагогіці досить давно. Тип уроку — поняття, пов’язане з варіюванням структури уроку, його змістовних елементів.

Сьогодні відомі десятки класифікацій типів уроку. Із педагогів минулого найстрункішу класифікацію уроків дав К. Д. Ушинський. Він виділив такі типи уроків:

1. уроки змішані, метою яких є повторення вивченого, пояснення і закріплення нового матеріалу;

2) уроки усних вправ;

3) уроки письмових вправ;

4) уроки перевірки й оцінювання знань, що проводяться після певного періоду навчання та наприкінці навчального року.

Сучасна дидактика в цілому зберігає розроблену К. Д. Ушинським класифікацію уроків, але дещо її уточнює і використовує різні підходи. Основними типами уроків, які про- водять в школі, є наведені в таблиці 1.

Тип уроку вчитель вибирає залежно від місця цього уроку в межах теми, його змісту й завдань, віку учнів, власного досвіду та ін. Кожному з типів уроку відповідає певна струк- турна послідовність, хоча сьогодні вона вже не регламентується настільки жорстко (наприклад, може бути змінена їх послідовність, один із етапів — стати частиною іншого або взагалі бути виключеним). Простежується чіткий зв’язок між дидактичною метою уроку, його типом і як наслідок його структурою: дидактична мета уроку → тип уроку → структура уроку.

Під структурою уроків розуміють схему зв’язків і послідовних відношень між його елементами (дидактичними етапами, які, у свою чергу, складаються з дидактичних моментів).

Урок засвоєння нових знань

Мета: оволодіння учнями новими навичками, матеріалом та новими способами діяльності.
Структура:
1.    Організаційний момент.
2.    Підготовка до сприйняття матеріалу або актуалізація опорних знань, умінь, уявлень та чуттєвого досвіду.
3.    Мотивація навчальної діяльності.
4.    Оголошення теми, мети, завдань уроку.
5.    Вивчення нового матеріалу (первинне засвоєння).
6.    Осмислення нових знань, умінь.
7.    Закріплення, систематизація та узагальнення.,
8.    Контрольно-коригувальний етап.
9.    Підбиття підсумків уроку.
10. Інструктаж щодо виконання домашнього завдання.

Найчастіше таким уроком є вступний урок курсу (теми, розділу), коли він незначною мірою пов'язаний з темою попереднього уроку. Також доречно обрати цей тип у випадку, коли зміст матеріалу складний, об'ємний, містить значну кількість нових понять і положень.

Урок формування та вдосконалення вмінь і навичок
Мета: закріплення й усвідомлення раніше засвоєного матеріалу (знань, умінь, навичок) і формування нових навичок та вмінь.
Основою такого уроку можна назвати тренування в різних варіантах, яке вимагає від учня перенесення знань і вмінь у нові, нестандартні ситуації. Для проведення таких уроків використовується практична робота. У педагогічній літературі саме цей тип уроку рекомендується як найбільш доречний для таких предметів, як фізика, хімія, географія, біологія, інформатика.

Структура
1.    Перевірка домашнього завдання, актуалізація та коригування опорних знань і практичного досвіду учнів..
2.    Повідомлення теми, мети, завдань уроку, мотивація навчальної діяльності.
3.    Вивчення нового матеріалу (виконання вступних вправ).
4.   Первинне застосування набутих знань (виконання пробних вправ).

5. Застосування знань і способів дій у стандартних умовах з метою засвоєння навичок (виконання тренувальних вправ).

6. Творче перенесення знань і навичок у нові або змінені умови з метою формування вмінь (виконання творчих вправ).

8. Підбиття підсумків уроку та повідомлення домашнього завдання.

Засвоєння знань — складний психолого- педагогічний процес.

Виходячи з аналізу його природи, у ньому виділяють основні дидактичні компоненти:

1) сприйняття й розуміння;

2) запам’ятовування;

3) застосування, узагальнення й систематизація знань.

Уміння — це здатність виконувати складну колективну дію на основі засвоєних знань, на- вичок і практичного досвіду.

Навички — це елементи вміння, тобто автоматизовані дії, доведені до високого ступеня досконалості.

Що треба розуміти під поняттям «вправа»? У психології вправами називають багаторазове виконання певних дій або видів діяльності з метою їх засвоєння, що спирається на розуміння і супроводжується усвідомленим контролем та коригуванням. В. А. Крутецький формулює такі вимоги до вправ та їх виконання:

1) чітко розуміти мету виконання вправи;

2) стежити за точністю виконання, щоб не закріплювати помилки, якщо вони виникають;

3) кількість вправ, що залежить від індивідуально-психологічних особливостей учнів, повинна бути достатньою для формування навичок;

4) вправи не повинні бути випадковим набором однотипних дій; систему вправ необхідно логічно і чітко вибудовувати з урахуванням виконання принципу «від простого до складного».

Урок застосування знань, навичок, умінь

Мета :Формування вмінь творчого застосування знань, навичок, умінь

1. Перевірка домашнього завдання, відтворення та коригування опорних знань, навичок, умінь.

2. Мотивація навчальної діяльності.

3. Осмислення змісту і послідовності застосування практичних дій.

4. Самостійне виконання учнями завдань під контролем і за допомогою учителя.

5. Узагальнення та систематизація учнями результатів роботи.

6. Звіт учнів про способи та результати виконаної роботи, теоретична інтерпретація отриманих результатів.

7. Підбиття підсумків уроку, повідомлення домашнього завдання

Зміст уроків цього типу має значні можли- вості для великої варіативності завдань і тому сприяє диференціації та індивідуалізації навчання. Особливістю й одночасно складністю для вчителя цього типу уроків є вміння визначати обсяг навчального матеріалу, виділяти головні ідеї, поняття, правила й добирати відповідні завдання.

Урок систематизації й узагальнення знань

Мета: Зведення засвоєних понять в чітку систему, розкриття та осмислення зв’язків і відношень між її елементами

1.Повідомлення теми, мети, завдань уроку, мотивація навчальної діяльності.

2. Відтворення та коригування опорних знань.

3. Повторення та аналіз основних фактів.

4. Узагальнення та систематизація понять, засвоєння системи знань та їх застосування для пояснення нових фактів і для виконання практичних завдань.

5. Засвоєння провідних ідей та основних теорій на основі систематизації знань.

6. Підбиття підсумків уроку та повідомлення домашнього завдання

Для систематизації та узагальнення виділяються ключові питання відповідного курсу. Увага звертається на знаходження та розкриття в уже вивченому матеріалі закономірностей, логічно-наслідкових зв’язків, глибокої сутності процесів та явищ; на перехід від окремих до більш широких узагальнень. Слід звернути увагу на те, що систематизація передбачає певну форму відображення окремих фактів у пев- ній системі взаємозв’язків — схему, узагальнювальну таблицю тощо. У жодному разі не можна вважати систематизацією просте відтворення окремих фактів або дій наприкінці ви- вчення теми. Це буде просте повторення. Урок такого типу може проходити у формі оглядової лекції, бесіди, опитування й виконання системи завдань та ін. Створення конспекту уроку узагальнення та систематизації знань та його проведення потребує від учителя неабиякої майстерності.

Урок перевірки та коригування знань, умінь і навичок

Мета:Виявлення рівня оволодіння комплексом знань, навичок, умінь; прийняття певних рішень щодо удосконалення навчально- виховного процессу

1.Мотивація навчальної діяльності та повідомлення теми, мети і завдань уроку.

2. Перевірка знань фактичного матеріалу (усне опитування).

3. Перевірка знань основних понять (письмова робота, індивідуальне опитування).

4. Перевірка глибини осмислення знань і ступеня їх узагальнення (письмове опитування).

5. Застосування знань у стандартних умовах (письмове розв’язування задач).

6. Застосування знань у нестандартних умовах (творча письмова робота).

7. Перевірка, аналіз і оцінка виконаних завдань.

8. Підбиття підсумків уроку, повідомлення домашнього завдання.

Якщо робота проводиться письмово, то пункти 3–6 відображають логіку побудови завдань контрольної роботи. Такі уроки проводяться наприкінці вивчення теми, розділу й ви- конують цілу низку функцій: контролювальну, навчальну, виховну, діагностувальну та ін. Уроки перевірки можуть бути організовані досить різноманітно (у вигляді ігор-змагань, аукціонів, огляду знань тощо), мають широкі можливості для поєднання і індивідуальної, і групової роботи.

Комбінований урок поєднує дві або більше дидактичні мети уроків попередніх типів.

Структура комбінованого уроку:

1.Перевірка виконання учнями домашнього завдання практичного характеру; перевірка, оцінка і корекція раніше засвоєних знань, навичок і вмінь; відтворення і корекція опорних знань учнів.

2. Повідомлення теми, мети і завдань уроку та формування мотивації учіння.

3. Сприймання й усвідомлення учнями нового матеріалу.

4. Осмислення, узагальнення і систематизація нових знань.

5. Підсумки уроку.

6. Повідомлення домашнього завдання.

З усіх зазначених типів комбінований урок найпоширеніший у сучасній загальноосвітній школі. Йому належить 75-80 відсотків загальної кількості уроків, що проводяться. Цей тип уроку здебільшого використовується в початкових і середніх класах.

Коротко охарактеризуємо кожен із названих етапів уроку.

Звичайно, усе сказане носить рекомендаційний характер, учитель має підходити до структури уроку творчо, ураховуючи мету, особливості змісту навчального матеріалу, особистість учнів.