Диференційований метод викладання фізичної культури з урахуванням стану здоров'я,рівня фізичного розвитку та статевих ознак.

Диференціація навчання у всіх своїх різноманітних проявах повинна стати способом для досягнення всіма учнями базового рівня освіти, необхідного для наступного вибору ними професії чи сфери діяльності. Її варто розглядати як спосіб дати дитині знання з максимальним урахуванням її індивідуальних

особливостей, інтересів і здібностей.

Диференційований підхід передбачає:

* створення різних умов навчання для різних груп з метою врахування

особливостей контингенту;

* комплекс методів і організаційних заходів, які забезпечують управління в гомогенних групах.

Цільові орієнтації технології диференціації:

* навчання кожного на рівні його можливостей і здібностей;

* адаптація навчання до особливостей різних груп учнів.

Мета уроків, що передбачають статевії диференціацію:

навчаючись в одному класі, за однією навчальною програмою, школярі мають можливість оволодівати матеріалом і набувати навичок і вмінь на різних рівнях (відповідно до статевих особливостей). Визначальним при цьому є рівень обовязкової підготовки. Його досягнення свідчить про виконання учнем мінімально необхідних вимог до засвоєння і оволодіння; на його основі формуються вищі рівні оволодіння матеріалом.

Головна особливість уроків статевої диференціації це гармонійне поєднання колективної, групової та індивідуальної форми організації навчання.

Нове педагогічне мислення у центрі зусиль ставить інтереси школяра, а не інтереси вчителя, тому технологія підготовки уроку мас забезпечити виконання таких умов:

наявність в учнів мотивації до навчання; наявність приязного комфортного клімату;

- застосування методів, що відповідають різним стилям і способам навчання;

використання знань і умінь учнів;

наявність почуття контролю над процесом навчання;

- досягнення успіхів учнями;

наявність можливостей випробування нових знань і умінь на практиці та використання набутих навичок; залучення до процесу усіх учнів;

наявність достатнього часу на засвоєння нових умінь і навичок; можливість побачити використання набутих умінь і навичок на практиці.

Під час навчання хлопців та дівчат на уроках фізичної культури виникає багато труднощів. Вони пояснюються різницею в учбовій програмі, анатомо- фізіологічними особливостями, створенні психологічного середовища. Перед вчителем постає проблема підвищення щільності уроку.

У розвитку рухового апарату хлопців та дівчат є статеві відмінності. Передусім у хлопців швидше зростає відносна вага мязів, їхня сила, швидкість і координація рухів. Тим часом для дівчат характерні більш розвинені таз і мускулатура тазового дна, ніжна будова та мязів. У них формуюються мякі

плавні рухи, вони легше засвоюють вправи на гнучкість. Максимальна сила мязів до період)' статевого дозрівання у хлопців та дівчат в середньому однакова, а після дванадцяти чотирнадцяти років у дівчат в середньому менша. Це відноситься як до сили окремих мязових груп, так і до загальної мязової силії. Різниця в силових можливостях хлопців та дівчат залежить від різниці в обсмі мязової тканини, здатність до зростання мязової сили під впливом направленого силового тренування у дівчат менша ніж у хлопців. Силове тренування у дівчат відносно більш впливає на зменшення жирової тканини і менше на вагу тіла і збільшення мязової маси ніж у хлопців. Це пояснюється тим, що ступінь мязової гіпертрофії регулюється чоловічими статевими гормонами, концентрація яких в крові у хлопців більша у вісім разів, ніж у дівчат. В звязку з тим, що в дівчат менша мязова маса, в них і знижена ємкість систем анаеробної енергопродукції. В дівчат менший обєм циркулюючої крові, концентрація гемоглобіну в крові, обєм серця, максимальний серцевий виштовх, тому є різниця у показниках витривалості.

Правильне фізичне виховання вимагає знання та врахування особливостей розвитку людського організму. Зростання і розвиток молодої людини в різні роки її життя відбувається нерівномірно. Це зумовлено складними біологічними законами. У педагогіці роки навчання у школі поділяються на три періоди, але враховуючи фізіологічну періодизацію, шкільний період ділять на такі вікові періоди: молодший шкільний - від б - 7-ми до 12-ти років (хлопці до 12-ти років, дівчати до 11-ти років); середній або підлітковий - від 12-ти до 15-ти років ( хлопці - 12 - 15 років, дівчата - 11 - 15 років); старший шкільний - від 16-ти до 18-ти років.

Дивлячись на те, що суттєві відмінності між хлопцями та дівчатами настають в період середнього шкільного віку, методику статевого розподілу доцільно використовувати з шостого по одинадцяті класи.

Усе це важливо враховувати на уроках і не тільки в основній частині, а й у підготовчій під час проведення загальнорозвиваючих та підготовчих вправ. Між тим під час проведення саме цієї частини уроку виникають труднощі у вчителів. Як же найбільш доцільно проводити підготовчу і основну частину уроку? Чи доцільно виконуючи вимоги програми і враховуючи анатомо-фізіологічні особливості розділити лінією і без того малий зал на дві частини і проводити роздільне шикування груп учнів з наступним поясненням завдань уроку і т.п. Які вправи слід використовувати в комплексі, враховуючи особливості організму хлопців за дівчат?

Для вирішення цих та інших завдань учитель фізичної культури Гордієнко Віталій Віталійович протягом декількох років орієнтується на розподіл учнів на групи за статевими ознаками. З цією метою адміністрацією школи побудовано розклад таким чином, що вчитель (зважаючи на те що в школі один спеціаліст з фізичної культури) має змогу займатися з дівчатками паралельних класів окремо, з хлопчиками - окремо. Наприклад: у той час, коли дівчатка йдуть на урок фізичної культури, хлопці мають заняття з навчальної дисципліни фізики;

На початку навчального року вчитель проводить тестування з фізичної підготовленості, використовуючи Державні тести та навчальні нормативи з фізичної культури.

Диференційований підхід у фізичному вихованні вимагає від учителя ясного і чіткого уявлення про конституційний тип. У науці під цим поняттям розуміють комплекс морфологічних, фізіологічних, біологічних, психологічних особливостей. Процеси метаболізму ( обміну речовин ) накладають відбиток на особливості будови тіла, зумовлюючи різний ступінь розвитку жировідкладання, м’язів і кісткової тканини. Усі ці ознаки можна визначити візуально, тобто на око. Комбінуючись і утворюючи різні варіанти, вони відкладають характерний відбиток на фігуру людини, розвитку її рухових якостей. Маючи результати тестування з фізичної підготовки, результати обстеження медичної комісії та візуальні ознаки будови тіла ( торакального типу, м’язового типу, дегестивного, астеноїдного типу ) на уроках з використанням статевої диференціації вчитель більш раціонально планує матеріал і диференційовано може підійти до кожної групи дітей, що займаються, правильно оцінити виконання одного і того ж елемента дітьми різних типів будови тіла та фізичного розвитку, дати їм посильне навантаження, властиве можливостям.

При групуванні учнів на уроках під час проходження матеріалу з гімнастики, керуючись критеріями рухової підготовленості, у групі « слабких » учнів так чи інакше опиняться діти астеноїдного та дигестивного типів - при однаковому рівні рухової підготовленості можуть бути згруповані в два - три відділення. В.В.Гордієнко при виконанні вправ на гімнастичних снарядах пропонує більш складний матеріал учням торакального і м’язового типів, більшу кількість підготовчих вправ. Вчитель, знаючи про недостатню гнучкість хребтового стовпа і слабко розвинену функцію рівноваги у дітей астеноїдного типу, у повній мірі застосовує до них на своїх уроках принцип індивідуального підходу Так для них вчитель збільшує кількість вправ на розвиток гнучкості і рівноваги (включаючи і завдання, спрямовані на формування правильної осанки ), при чому рекомендує їх під час перерв між переходами до снарядів.

Гордієнко В.В. враховуює тс, що між рівнем розвитку рухових якостей і ступенем формування рухової навички існує пряма функціональна залежність.Так, наприклад, вправа « міст » - складна і важка як для дітей

астеноїдного типу (через недостатню рухомість у плечових суглобах і хребті), так і для дітей дигестивного типу (через надлишок ваги). Тому тут вчитель використовує індивідуальний підхід: в одному випадку він дає завдання розвивати рухливість у суглобах, в іншому - відносну силу.

На уроках з теми « Легка атлетика » Гордієнко В.В. для учнів торакального і м’язового типів застосовує звичайне навантаження, а для дітей астеноїдного і дигестивного типів підвищує його поступово, особливо при виконанні вправ на витривалість і швидкісно-силової спрямованості. Наприклад, для учнів першої і

другої групи - біг у повільному темпі рекомендує починати з трьох з половиною - чотирьох хвилин, для третьої та четвертої - з однієї з половиною - двох хвилин, поступово додаючи через кожні два заняття по десять - п’ятнадцять секунд. Вправи на розвиток швидкісних якостей д\я дітей дигестивного типу він дає меншу кількість разів. Наприклад: біг на 30м вони виконують два - три рази, в той час як діти інших груп - 4, рази. Критерієм для вчителя при визначенні числа повторень є частота серцевих скорочень учнів.

Змінюючи вагу набивного м’яча, Гордієнко В.В. легко диференціює навантаження у вправах із цими предметами. При використанні статевої диференціації у підготовці до уроку⁷ вчитель більш спрямовано підходить до добору місця занять, інвентаря, складання комплексів вправ. Педагог, проводячи уроки з класом, який є гомогенним ( лише дівчата або хлопці ), скорочує час на організаційну складову уроку ( зміна інвентаря, мячів і т.д.), тим самим збільшуючи моторну щільність уроку; крім того збільшує увагу на основні завдання уроку або більш складні завдання, характерні для цієї групи учнів.

Для розвитку фізичних здібностей школярів Гордієнко В.В. розробляє такі форми занять, які дають можливість враховувати індивідуальні можливості учнів. Одна із таких форм, які впроваджує у практику роботи вчитель - « метод строго регламентованої вправи » або « колового тренування ». Ефективність такої ({юрми занять полягає в тому, що значно підвищується щільність уроку, отримується можливість одночасно і самостійно усім учням виконувати вправи відповідно до своїх можливостей. Така форма занять дає можливість учителю реалізовувати і виховні завдання уроку: самоконтроль - учні набувають навичок самост ійного виконання вправ на уроці. Учитель творчо підходить до навчання дітей, що добре справляються з усіма завданнями на уроці: навчає їх самостійно керувати виконанням вправ у ролі інструкторів. Закріплення цілого комплексу вправ сприяє успішній підготовці учнів до складання тестів та досягнення високих стабільних результатів. Форма організації занять за системою колового тренування передбачає деякі підготовчі заходи, знання методики, урахування особливостей учнів, що й показує Гордієнко В.В. під час проведення своїх уроків. Підготовку занять учитель проводить за таким планом:

• визначення та підготовка місця для занять;

• добір і виготовлення інвентаря;

• складання комплексів вправ.

При застосуванні колового тренування учнів педагог розподіляє по « станціях » Місцем проведення занять учитель може обрати і спортивний зал, і стадіон, і відкритий спеціально обладнаний майданчик. Кількість станцій визначає залежно від кількості відділень, в яких може бути від трьох до шести учнів. Складаючи комплекси вправ, учитель враховує, доступність і простоту вправ, безпечність. За технікою виконання вправи добирає не складні, ті, які не потребують страхування і допомоги. Гордієнко В.В. орієнтується на ті вправи, які рекомендує навчальна програма з фізичної культури або з певного виду спорту, доповнюючи й ускладнюючи їх залежно від рівня підготовки учнів. Відділення, які виконуюють вправи на станціях, добирає так, щоб вони були однорідними як за рівнем фізичної підготовки, так і за даними, що характеризують фізичний розвиток дитини.

Якщо в завданні уроку переважає матеріал навчального характеру, вчитель використовує індивідуальний, фронтальний та груповий методи. Вправи добирає з поступовим ускладненням ( ознайомлення учнів із певними вправами, розучування вправи, закріплення вивченої вправи до рівня автоматизму). Ефективності в навчальному процесі вчитель досягає тим, що на початковому етапі використовує фронтальний метод навчання, після урахування

індивідуальних особливостей, рівня підготовленості, здібностей та індивідуальної допомоги за виявленими здібностями школярі об’єднуються в групи, де для кожної групи даються окремі завдання ( дозування, кількість підготовчих вправ, навантаження та відпочинок, складність виконання вправ ). Удосконалення рухової навички проходить у нестандартних і екстремальних умовах: рухливі ігри, естафети, навчальні ігри з використанням вивчених елементів. Ігри на уроці, в залежності від навчального матеріалу, проводить Гордієнко В.В. як між сильними і слабкими групами, так і в чергуванні між групами. Вчитель під час ігор приділяє особливу увагу дітям: морально підтримує учнів слабких груп, полегшує або ускладнює завдання для однієї з команд, вказує на помилки або недоліки і робить висновки щодо їх усунення.

Велике значення має те, що на уроках фізичної культури вчитель створює комфортне психологічне середовище : не соромлячись дівчата виконують різні вправи - « міст», нахил і т.д. Під час роботи з хлопцями педагог приділяє більше уваги розвитку їх психологічної стійкості. Роботу з хлопцями Гордієнко В.В. починає з роз’яснювальної роботи, яка напряму пов’язана з профорієнтацією: вибором професії, службою в армії, МВС. Використовує вправи, які дозволяють диференційовано розвивати фізичні та психологічні якості. Наприклад: ВП - о.с. Піднімаючись на носок - падіння вперед з виставленими руками і прямим тулубом - на стіну, стоячи до неї обличчям в 50 см, 1 м, потім на 3 - 5 гімнастичних мата, потім на один мат. Вправи виконуюються 5-10 разів до впевненого виконання. Упорний стрибок - ноги нарізно, кінь у довжину потребує від хлопців, крім правильної техніки, ще й сміливості та рішучості. Ще у 5-му класі при ознайомленні хлопців з упорним стрибком ноги нарізно через козла ширину вчитель за допомогою підготовчих вправ детально відпрацьовує усі фази стрибка: розбіг, настрибування на місток, поштовх ногами, політ, поштовх руками, приземлення. Особливу увагу вчитель надає фазі польоту після поштовху ногами. Для цього поступово збільшує відстань між козлом та містком, перед козлом натягується гумова мотузка. Також на уроках з хлопцями вчитель використовує такі засоби як протидія партнера, елементи единоборств та боротьби.

Велике значення при проведенні уроків Гордієнком В.В. має набуття учнями теоретичних знань щодо вікових та статевих закономірностей і особливостей розвитку хлопців та дівчат, навчання їх методам самоконтролю і самооцінки, навичок режиму харчування, правил техніки безпеки.

Учитель використовує у своїй роботі практичну модель диференціації навчання на уроках фізкультури, яка спрямована на забезпечення розвитку особистісного потенціалу кожного учня, його адаптацію до постійно мінливих умов життя, на саморегуляцію своїх умінь і навичок, розвитку їх у процесі фізичного формування. Під час роботи у різностатевих групах якраз і є можливість у викладача виявити приховані здібності учнів.

Узагальнюючи досвід роботи Гордієнка В.В., із впевненістю можна сказати, що 'така групова робота - це ефективна форма роботи з учнями, яка дала позитивні результати. За чотири роки роботи над проблемою діти навчилися поважати не тільки вчителя, але й предмет, який він викладає, мають бажання працювати на уроках, захищати честь школи на рівні міста і області, використовувати набуті навички у різних видах змагань. Учні В.В.Гордієнка активні, життєрадісні, творчі; і якщо на його уроках вони й далі будуть дивуватися, бігати, грати, розвиватися, запитувати і пробувати самостійно вирішувати різні навчальні і практичні завдання, ділитися враженнями, то це означає, що вчитель своєї мети досяг.