Калина (допоміжний матеріал)

Допоміжний матеріал до підготовки інтегрованих уроків

Калина

1.Чистомовка

Ущ – ущ – ущ – зеленіє кущ

Сні – сні – сні –в білім цвіті навесні

Ала – ала – ала – осінь настала

Ли – ли – ли – холода прийшли

Ів – ів – ів – кущ почервонів

Ду – ду – ду- це ж калина у саду

2. Скоромовка

Де родина – там калина

У садочку під вікном.

Хай живе моя Вкраїна,

Щастям повниться, добром.

3. Загадки

За хатиною в садочку

У зеленому віночку

Та в червоних намистах

Стала, наче молода.

І збігаються всі діти,

Щоб на неї поглядіти:

За намисто кожен – смик

Тай укине на язик.

Зветься ж ця рослина –

Червона …(калина)

***

Що за кущ біля хатини

Розростається щоднини,

І на ньому ягідки

Не солодкі й не гіркі?

Як намистечко червоні

І цілющим соком повні,

Повновиді й невеликі

І від кашлю добрі ліки…

Як же звуться ці ягідки?

Певно, знають малюки.

4. Розповідь вчителя

Калина – це невисокий, але пишний кущ. Росте він у лісі, у лузі, поблизу річок. Люди садять калину біля хати. Навесні вона зацвітає рясним запашним білим цвітом. Кожна квіточка, ніби дівчина у віночку.

Восени важкі грона калини червоніють, ягоди наливаються цілющим соком.

Взимку кущ калини особливо гарний. Кругом біліє сніг, а червоні кетяги калини палахкотять, як ліхтарики.

Калину люди здавна шанують за її красу і лікувальні властивості.

* * *

Калина – символ рідної землі, отчого дому, батькової хати, а ще – краси дівочої. «Без верби і калини нема України, - каже народне слово. Росте калина по тінистих лісах, на схилах. Садять її біля хат і криниць. На зиму червоні кетяги калини вставляють поміж віконних рам. Їхнє світло зігріває серце, радує душу. Не злічити пісень про калину, її ніжний, яскравий образ цвіте в багатьох поетичних рядках.

Ой летіла зозуленька,

Сіла на калину.

Щастя – долі не принесла

Молодій дівчині.

(українська народна пісня)

* * *

Кущ калини біля батьківської хати. Це не тільки окраса подвір’я, а й глибокий символ, духовна спадщина. І якщо троянди й виноград, за влучним висловом Максима Рильського, - красиве і корисне, то калина ввібрала в себе обидві ознаки, вона – духовний потяг до своєї рідної землі, до свого оберегу, до своїх традицій.

Посадіть калину…

В чистім полі!

Хай вона освятить час!

Рід наш любить дуже волю

Хай же й воля любить нас!

А щоб цвіт її не стерся,

Не зів’янув в спориші,

Посадіть калину коло серця,

Щоб цвіла вона в душі.

5. Поетична хвилинка

На калині мене мати колихала,

Щастя – долі в чистім полі виглядала.

Ой, калинонько червона, не журися,

Від землі ти сили й соку наберися,

Ті літа давно минули, відлунали,

Як мене гілля високе колихало,

А калина біля млина розцвітає,

Мого рідного синочка колихає.

Виростай же, мій синочку, мій соколе!

Тобі щастям усміхнеться рідне поле.

Полягла тобі на зорі путь орлина,

І в дорогу проводжає цвіт – калини.

* * *

Калинонька

Калинонька ти з маминої пісні,

Із цвіту у колисці на вінку,

З легенд, казок, сопілок благовісних,

Із болю на могильному горбку.

Мені життя твоїм вернули гроном,

В якому запеклась козацька кров.

Ти душу українця в нас борониш,

А в нас для тебе – ласка і любов.

Червоні грона святим як і воду,

На зиму їх кладем за образи…

Люблю плекати твою чисту вроду,

Ти – Боже дерево, з роси й сльози.

(Василь Симоненко)

6. Хвилинка – цікавинка

На нашій планеті росте понад 200 видів калини. Але найбільше полюбила калина українську землю, на якій вона дуже гарно росте, а народ шанує її за пишну вроду і цілющі властивості. Немає такого села, де б за тином чи біля криниці, у лузі чи на березі водойми не росла, не квітла рясним білим цвітом навесні, не рум’яніла б червоними ягідками аж до весни калина. Тим і пояснюється, що в Україні є понад 100 населених пунктів з назвами Калинове, Калинівка.

Скрізь живе калина – символ України. Народжувалася донька – садив татусь калиноньку, хай росте – пишна, красна, щоб була її доленька щасна. На весільному короваї, у віночках дівочих, на сорочках, на рушничках, вишиванках, в імені Калини – скрізь живе калина.

* * *

Лише назву Калинівка носить 70 поселень. Є і Калина, Калиновий міст, Калинка, Калинова балка.

До 400 разів у своїх творах згадує Т.Шевченко калину.

7. Синоніми

Гроно – кетяг, китиця

Кетяг – це пучок ягід або квітів на одній гілці, стеблині.

8. Хвилинка міркувань

(скласти порівняння)

Пишна та красива як кетяги калинові

Вбралася в біле плаття як калина

Щічки червоні як над ставом калинонька

Молода дівчина така гарна як калина в білий цвіт

Стоїть у дворі дівонька як червона калина

9. Доповни словосполучення

(налетіла хмара і закрила слова)

Калинова…

Калиновий…

Калинове…

Калинові…

(сопілка, вінок, гроно, листочки)

10 Асоціативний кущ

Кущ Гілочки

(густий, пишний, розлогий) (тоненькі, рівненькі,гладенькі)

Калина

Кетяги Листя

(важкі, розкішні, червоні) (темно – зелене, багряне)

Ягоди Квіти

(червоні, соковиті, кислувато-гіркі (духмяні, запашні, сніжно-білі)

круглі)

11. «Мікрофон»

Продовжи думку «Я торкаюся калини і відчуваю в серці…»

12. Легенда

Було це дуже давно, на Україну напали монголо – татари. В одному селі було весілля. Дівчата – красуні веселились. І раптом напали на село вороги. Вони хотіли викрасти дівчат, але ті почали тікати в болото. Вороги побігли за ними. Так ї загинули дівчата – красуні й вороги в болоті. Де загинула красуня – там кущ калини, де загинув ворог – там купа гнилі.

13. Калина в художніх творах

Калина (Б.Харчук)

Бабуня Настя нічого так не любила, як садити дерево. Вона каже:

• Завжди знайдеться місце, де його посадити. А хто про це не дбає, той або байдужий,або сліпий до краси.

Коло бабусиної хати ростуть вишні. За порогом повно квітів. Біля хвіртки – кучерявий бузок. А від вулиці – явори.

Позаторік бабуня принесла з лісу й посадила під вікном тонке деревце. Доглядала його, поливала. Воно прийнялося. Але першої весни не цвіло. Тільки зеленіло.

Другої весни викинуло білі китиці. Усі побачили, що це – калина.

Минається зима, настало тепло – і хати бабусиної не видно. Цвітуть білі вишні, пахне лісовий бузок, гіацинти, нарциси. Згодом жоржини тягнуться до порога. А явори шумлять.

Та найбуйніше квітує калина. Соловейко звив на ній гніздо Він тьохкає, а калина цвіте й заглядає у вікно. Соловейко тьохкає, поки калина не перецвіте. Кінчається літо.

З кожної гілочки калини звисають важкі червоні грона. Сюди прилітають журавлі. Вони збираються у вирій. Сідають на калину, дзьобають калинові ягідки. Бабуня Настя дивиться на них і наказує:

• Наїдайтеся, щоб вам не було голодно летіти в далекі краї… Летіть, та не баріться там…

А серед зими з’являться поласувати калиною снігурі. Отак і живе бабуня Настя – з деревами, квітами і пташками.

9