Поминання Василя

Святий Василь був удостоєний звання Доктора Церкви за його внесок у дебати, ініційовані Аріанськими суперечками про природу Трійці, і особливо питаннями про божественність Святого Духа. Василій був відповідальний за визначення термінів «узія» (сутність / речовини) і «іпостась» (людина / реальність), і за визначення класичного формулювання трьох осіб Природи. Його великим внеском було наполягання на божественності й єдиносушності Святого Духа з Отцем і Сином.

Цитати

• «Скільки віднімеш від тіла, стільки додаси сили душі» — святий Василій Великий
• «Заради кого хочеш жити, за тих і померти не бійся» — святий Василій Великий
• «Більше міри пасує спати мертвим, аніж живим» — святий Василій Великий
• «Не слова викликають біль, але образлива наглість і надмірність у нашу сторону» — святий Василій Великий

Про піст

• Навантажений корабель потопає навіть при легко розбурханих хвилях, а корабель, що має тягар легкий і поміркований, легко пересувається понад хвилями, бо йому ніщо не заважає нестися понад ними. Так і тіла людські, назавжди обтяжені їжею, легко тонуть у слабостях. Ті ж, що вживають легких і простих страв, не тільки рятуються перед злом, яке загрожує нам із слабості, неначе перед напором хвиль, але також подолають і те недомагання, яке вже прийшло на них, неначе яку навалу бурі.
• Знаємо й про Мойсея, що він завдяки посту вийшов на гору (Вих. 24, 18). Він був би не зважився вийти на вершину гори, вкритої димом, ні не посмів би був увійти в хмару, коли б не озброївся постом! За свій піст він дістав закон Божий, писаний Божим пальцем на таблиці. І як його піст на горі дав нам закон, так знову на долині обжерство привело до ідолопоклонства. «Посідали люди їсти й пити і піднялися, щоб забавлятись» (Вих. 32, 6). Увесь здобуток слуги, що постив сорок днів і молився, знищила одна-єдина пиятика! Таблиці, писані Божим пальцем, що їх піст вислужив, розбило пияцтво! Пророк думав, що п'яний народ негідний дістати від Бога закон! Народ, що пізнав Бога з дуже великих чудес, в одну мить через обжерство попав в ідолопоклонство Єгиптян! Постав одне поруч другого: як піст веде до Бога, так догоджання собі позбавляє спасіння! Але зійди, ступаючи дорогою часу ще нижче!
• Даниїл ж, «муж бажань», коли не їв три дні хліба й не пив води, вкинутий до ями, навчив постити навіть левів. Вони не важилися встромити в нього свої зуби, неначе б він був із каменю, міді, або іншої якої твердої речі. (Дан. 10). Так то піст, наче твердий залізний панцир, охоронив тіло мужа й зробив його непереможним для левів.
• Нехай тебе налякає приклад багатого (Лк. 16). Розкошування за життя запровадило його у вогонь! Не за несправедливість, але за м'яке життя мучився він, скований у полум'ї вогненному! Щоб ми загасили той вогонь, треба нам води! Та не тільки для майбутнього життя піст корисний! Він також дуже пожиточний для самого тіла. Надмірне здоров'я поволі змінюється і поменшується, бо природа подається і не в силі носити тягар здоровезного тіла. Вважай, щоб, погорджуючи тепер водою, не зітхав пізніше за краплиною, як той багач! Ніхто ще не впився водою. Нікого ще й ніколи не боліла голова від води! Ще ніхто з тих, що п'є воду, не потребував чужих ніг! Нікому не були спутані ноги, нікому не відіймило рук від пиття води! А провини в їжі, що їх конечне допускаються жеруни, це причина тяжких хвороб тіла. Колір лиця постника ясний, не вилискується безстидним рум'янцем, але прикрашений скромною блідістю, його око спокійне, хід скромний, обличчя задумане, не споганене безперервним сміхом, мова обдумана, серце ж його чисте!
• Піст — це зброя до боротьби зі злими духами, бо «цей рід нічим не можна вигнати, тільки молитвою та постом» (Мр.9,29).
• Одначе не шукай користей тільки в самому утриманні від страв! Правдивий піст — це усунення гріхів! «Усувай усяке братання з неправдою» (Іс. 58, 6). Подаруй ближньому образу! Відпусти йому борги! «Не постіть в судах і сварках!» Не їси м'яса, але пожираєш брата! Стримуєшся від вина, але не поконуєш своєї зарозумілости! До вечора чекаєш не ївши, а цілий день пересиджуєш у суді! Горе п'яним, але не від вина! (Іс. 51, 21). Гнів — це пияцтво душі, бо він її приголомшує подібно як вино! Смуток — і він пияцтво, бо забиває розум! Ще інше пияцтво — це страх, коли він є там, де не повинен бути! Бо говориться: «від страху ворожого заховай душу мою!» (Пс. 63, 2). І взагалі кожну пристрасть, що заколочує ум, можна слушно назвати пияцтвом! Придивися тільки до розгніваного, який він п'яний пристрастю! Він не пан сам собі, не знає сам себе, не пізнає тих, що коло нього. Неначе в нічній боротьбі, він чіпається кожного, на всіх нападає, говорить дурниці, не дасть себе повчити, ганьбить, б'є, грозить, кричить, мало не трісне! Бережися такого напою! Але й вином не впивайся! Пиття води (в пості) не попереджуй надмірною пиятикою (увага: отже вже тоді були «запусти»). Нехай тебе не впроваджує в піст пиятика! Адже ж вона це не дорога до посту, подібно, як і хапчивість не провадить до справедливості, ні розпуста до чистоти, одним словом: ні проступок до чесноти! До посту ведуть інші двері! Пиятика веде до розпусти, а до посту здержливість! Борець-змагун вправляється наперед. Хто ж хоче постити, наперед зачинає вправлятися в уміркованості! Не запивайся в тих п'яти днях, неначе б ти хотів так нагородити собі дні посту й так перехитрити Законодавця! Ні нащо ти трудишся, картаючи своє тіло, коли не милосердишся над чужою нуждою! Пивниця завжди небезпечна, вливаєш до дірявої бочки! Вино, ідучи своєю дорогою, виходить, а гріх лишається. Слуга втікає від пана, що б'є його. Ти ж не втікаєш від вина, що кожного дня побиває твою голову! Найліпша міра вживання вина це потреба тіла! Як переступаєш границі, завтра прийдеш із тяжкою головою, сплячий, не свій, ригаючи кислим вином! Тобі здається, що все рухається, все крутиться. Пиятика наводить сон, що є братом смерти, а пізніше чування робить подібне до сну.