Розвиток комунікативних умінь і навичок

Мова виконує низку функцій, які є життєво важливими для суспільства, окремих соціальних груп, для кожної людини – мовця. Комунікативна функція мови – це функція спілкування, яка здійснює інформаційний зв'язок між членами суспільства, задовольняє потребу людини в іншій людині, забезпечує нерозривну єдність людини і мовиОсновні принципи комунікативності Інтерпретація параметрів спілкування в методиці (див. с. 7) знайшла своє відображення в такій методичній категорії як комунікативність, що є основою комунікативного підходу у навчанні іноземних мов. За Й. І. Пассовим, є п’ять принципів комунікативності, яких слід дотримуватися у навчанні спілкування іноземною мовою: Мовленнєво-мисленнєвої активності; Індивідуалізації та провідної ролі особистісного аспекту; Функціональності; Ситуативності; Новизни. Перший принцип – мовленнєво-мисленнєвої активності – передбачає мовленнєву спрямованість навчання й означає використання для формування мовленнєвих умінь і навичок умовно-мовленнєвих, а не мовних вправ. Мовленнєва спрямованість навчального процесу можлива лише за наявності когнітивної (розумової) активності учнів, яка характеризує їхню діяльність. Отже, проблема зводиться до організації мовленнєвого (а не просто навчального) партнерства в навчальному спілкуванні, а мовленнєве партнерство залежить значною мірою від комунікативної поведінки вчителя та зумовлене діяльнісним характером спілкування. Мовленнєво-мисленнєва активність учнів – серцевина комунікативного процесу навчання. Постійне практичне використання мови робить навчання привабливим для учнів, бо узгоджується із кінцевою метою, а отже, забезпечує оволодіння мовленням як засобом спілкування. Другий принцип – індивідуалізації – означає врахування всіх особливостей учня як індивідуальності. Своє ставлення до оточення людина виражає в мовленні. А оскільки ставлення до оточення завжди індивідуальне, то і мовлення індивідуальне, особистісне. Третій принцип комунікативного підходу – принцип функціональності. Він означає, що будь-яка мовна одиниця виконує в процесі комунікації певні мовленнєві функції. Обов’язковим для комунікативного підходу є ситуативність навчання. Якщо не дотримуватися принципу ситуативності у навчанні іноземної мови, то ситуативний характер дії навички не буде зафіксований у мозку і перенесення не відбудеться. Саме з цієї причини безліч вивчених слів і за автоматизованих граматичних структур залишається невживаною, коли учні намагаються підтримати розмову іноземною мовою. Ситуативність здатна відтворювати комунікативну реальність і таким чином збуджувати інтерес учнів реальністю спілкування. Процес спілкування характеризується, як відомо, постійною зміною предмета розмови, обставин, умов, задач тощо. Щоб бути адекватним тій або іншій ситуації, той, хто говорить, повинен цн враховувати. Не підлягає сумніву, що підготувати учня до евристичності спілкування можливо тільки через розвиток у нього здібності до адекватного реагування. Ось чому п’ятий принцип навчання мови як засобу спілкування – принцип новизни. Новизна забезпечує розвиток мовленнєвого уміння, зокрема його динамічності, здібності перефразувати, механізму комбінування, ініціативності висловлювання, темпу мови й особливо розвиток стратегії і тактики комуні канта. Висновок Отже, розвиток комунікативної компетенції залежить від багатьох вищезгаданих факторів, знань і умінь вчителя, творчого підходу і майстерності, індивідуальних особливостей, мовленнєвої лінії, систематичності до пошуку нових підходів. Спілкування є надто складним процесом. Успішне іншомовне спілкування залежить від низки факторів. Сьогодні Україна стоїть перед вибором: модернізувати нашу освіту, зробити її максимально ефективною, і тоді наша держава стане конкурентоспроможною у світі. Для того, щоб процес навчання справді був ефективним, необхідно оволодіти комунікативною компетенцією, тобто вмінням за допомогою мови розв’язати завдання взаємодії та взаєморозуміння з її носіями