Рабочая программа по украинскому языку 1-4 классы

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

Робоча програма з предмету «Українська мова» для 1-4 класів розроблена на основі:

• Примерной программы для образовательных организаций (учреждений) Луганской Народной Республики (с русским языком обучения). Украинский язык. I-IV классы, базовый уровень (приказ МОН ЛНР №483 от 27.12.2016) (http://rcro.su/, Раздел «Страницы» - «Образовательные программы»).

РОЛЬ УЧБОВОГО ПРЕДМЕТА В ДОСЯГНЕННІ РЕЗУЛЬТАТІВ ОСВОЄННЯ НА РІВНІ ПОЧАТКОВОЇ ЗАГАЛЬНОЇ ОСВІТИ

В ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ ОРГАНІЗАЦІЯХ

У процесі вивчення української мови в освітніх закладах із російською мовою навчання реалізується наступна мета:

• розвиток мовних здібностей учнів, їхньої готовності до спілкування українською мовою (розвиток монологічного й діалогічного мовлення);

• освоєння елементарних відомостей про лексику, фонетику, граматику української мови;

• оволодіння вміннями слухання, говоріння, читання, письма, необхідними для спілкування у сімейно-побутовій і навчальній сферах;

• виховання шанобливого ставлення до культури й літератури українського народу, цікавості до вивчення української мови.

Для досягнення зазначеної мети протягом навчання школярів у 1-4 класах передбачається розв’язання таких завдань:

• забезпечення позитивної мотивації до засвоєння української мови;

• формування умінь і навичок із усіх видів мовленнєвої діяльності в усній і письмовій формі;

• засвоєння елементарних знань про найважливіші мовні одиниці, необхідні й достатні для формування мовленнєвих умінь і навичок;

• збагачення словникового запасу;

• засвоєння української графіки й орфографії, формування фонетикографічних та правописних умінь і навичок;

• забезпечення інтелектуального, морального, патріотичного та естетичного розвитку особистості;

• гармонійний розвиток усіх видів мовленнєвої діяльності (слухання, говоріння, читання й письмо).

Навчання української мови в початковій школі з російською мовою викладання покликане формувати рівень володіння, необхідний для спілкування переважно в навчальній і побутовій сферах із урахуванням віку учнів, оволодіння ними механізму читання й письма українською мовою.

Основними принципами навчання українській мові в початковій школі є поступове розширення: поглиблення знань, умінь і навичок учнів від класу до класу. Перевага надається комунікативній спрямованості, вдалому поєднанню системно-діяльнісному підходу до побудови спільного уроку української мови.

Принцип комунікативності забезпечує реалізацію головної мети навчання мові – формування умінь і навичок мовного спілкування. Комунікативність припускає мовну спрямованість навчального процесу, максимальне наближення його до умов природного спілкування. Уся система роботи повинна викликати необхідність спілкування й потребу в ньому.

Відповідно до принципу свідомості мовний матеріал розглядається як органічна й системно організована частина навчального змісту, на основі якого формується мовна діяльність учнів. Засвоєння мовних явищ, фактів, правил розглядається як обов'язкова умова досягнення вільного володіння українською мовою.

Важливий принцип початкового навчання українській мові - знання російської мови учнів. Він припускає, з одного боку, опору на знання, уміння й навички учнів, отримані на уроках російської мови, з іншої - попередження інтерференції.

Цей принцип реалізований у програмі при відборі й описі відомостей про систему мови, які здійснені на основі обліку типологічних труднощів української мови, які зумовлені розбіжностями в системах української й російської мов, відсутністю деяких граматичних категорій в українській мові, розбіжностями в способах вираження тих або інших значень.

В орієнтовній програмі реалізований культурознавчий підхід: навчання забезпечує залучення учнів до культури українського народу.

Між українською та російською мовами є багато спільного, але існує й суттєва різниця. На уроках діти отримують уявлення про українську мову, усвідомлюють її спільне слов’янське коріння з російською. При вивченні української мови необхідно враховувати спільні та відмінні особливості двох мов. Вони потребують особливої уваги та ретельного відпрацювання матеріалу щодо попередження помилок у писемному мовленні учнів українською мовою.

Доцільно приділяти увагу практичній спрямованості уроків: розвиток словникового запасу, побудова граматичних конструкцій, робота з реченням.

Основні змістовні лінії програми

Зміст навчання української мови визначається за такими лініями : мовленнєвою, мовною, соціокультурною та діяльнісною, хоч остання спеціально не визначена, оскільки її сутність збігається зі змістом, представленим у програмі з російської мови. Дотримуючись принципу міжпредметних зв’язків, зміст, мета й завдання цієї лінії мають реалізовуватися не лише на уроках російської мови, але й української. Зазначені лінії є взаємозалежними, пов’язаними між собою й спрямованими на формування особистісних, метапредметних та предметних результатів, визначених у Державному освітньому стандарті початкової загальної освіти. Мовленнєва лінія постає основною, їй підпорядковуються знання з мови, які є базовими для розвитку й удосконалення вмінь спілкуватися в усній і письмовій формах.

Усна форма мовлення передбачає розвиток умінь слухати-розуміти співбесідника та прочитані чи розказані тексти українською мовою, збагачення українського словникового запасу, оволодіння орфоепічними й граматичними вміннями й навичками, а також умінням запитувати й відповідати, вести діалог і монолог.

Письмова форма мовлення у початкових класах передбачає засвоєння української графіки й орфографії, формування умінь грамотно писати: списувати й писати самостійно та під диктування, складати й записувати під керівництвом учителя перекази й тексти різних типів: розповіді, описи, роздуми, правильно оформляти записи в зошиті, а також формування умінь правильно й свідомо читати українською мовою.

Мовна лінія змісту навчання спрямована на оволодіння учнями елементарними знаннями з української мови та правопису, усвідомлення спільного й відмінного в українській та російській мовах. Знання з мови не самоціль. Вони підпорядковуються формуванню й удосконаленню орфоепічних, лексичних, граматичних та правописних умінь і навичок. Основним принципом, який обумовлює визначення змісту мовної лінії, є принцип урахування спільного й відмінного в мовному матеріалі російської й української мов.

Соціокультурна лінія є невід’ємною частиною змісту навчання й полягає в ознайомленні учнів із культурою українського народу, творчістю українських письменників та інших представників культури, етикетною лексикою, сталими народними висловами, прислів’ями й приказками. Тут соціокультурна лінія тісно переплітається з мовленнєвою лінією та літературним читанням. Соціокультурна лінія змісту навчання передбачає ознайомлення учнів із нормами, які регулюють соціальні стосунки в суспільстві, формування умінь дотримуватись їх (культура поведінки й культура мовлення) у процесі спілкування українською мовою за спеціально створеними ситуаціями: різноманітні соціальні ролі в школі (роль учня, однокласника, читача в бібліотеці), удома (роль сина, доньки, внука), на вулиці (роль перехожого, пасажира в транспорті), у магазині (роль покупця) тощо.

Зміст курсу української мови визначено на основі таких дидактичних і лінгводидактичних принципів:

– мотивація навчального процесу та взаємозв’язок навчання, виховання й розвитку школярів;

– доступність навчального матеріалу;

– комунікативна спрямованість навчального процесу;

– міжпредметні зв’язки, зокрема врахування спільного та відмінного в російській та українській мовах;

– збереження здоров’я (дотримання норм навчання й відпочинку, застосування ігрових методів навчання, що запобігають утомлюваності дітей);

– зв’язок із життям.

У початкових класах визначено такі розділи навчання української мови:

І. Усний курс української мови.

ІІ. Початкове навчання читання й письма.

ІІІ. Відомості з мови та правопису.

Окремий курс становить літературне читання.

Відомості з мови. У початкових класах учні одержують уявлення про українську мову, її спорідненість із російською. Український мовний матеріал, що вивчається у 3-4 класах, має як спільне, так і відмінне з відповідним матеріалом російської мови. Урахування спільного в обох мовах дає змогу здійснювати міжпредметні зв’язки й уникати зайвого дублювання. Спільні в обох мовах знання й уміння з мови активізуються в навчальному процесі, а не вивчаються як нові. Засвоєнню підлягають лише терміни й опорні слова, які використовуються під час відповідей на запитання, що дає можливість вільно оперувати знаннями.

Оскільки мовний матеріал обох мов має багато спільного, а врахування цього факту при плануванні роботі вчителя вивільняє час, який за інших умов витрачався б на пояснення нових знань та формування відповідних умінь. Це дає можливість надати урокам української мови практичного спрямування. Відпрацьовуються навички правильного користування словом із точки зору орфоепії та граматики, проводиться робота над збагаченням словникового запасу як окремими словами, так і граматичними конструкціями, усталеними виразами, прислів'ями, приказками та їх доречним уживанням у мовленні. Особлива увага має надаватися лексичній та граматичній сполучуваності слів, зокрема, у випадках розбіжностей у російській та українській мовах (открыть дверь – відчинити двері, благодарю тебя – дякую тобі), вживанню прийменників, займенників, якісних прикметників вищого й найвищого ступенів, прислівників (без уживання термінів, практично). Відпрацьовуються уміння будувати речення різних типів, поширювати їх, уживати в мовленні, складати тексти різних видів із орієнтацією на слухача або читача.

Факти мовних розбіжностей потребують особливої уваги, оскільки засвоєння такого матеріалу супроводжується інтерференційним впливом умінь і навичок, які вже сформувалися на уроках російської, що призводить до помилок. Такі знання, уміння та навички потребують корекції (поправки) відповідно до закономірностей української мови. Зазначений підхід до організації навчального процесу на уроках української мови зобов’язує вчителя домагатися міцності знань із російської мови й забезпечення певної відстані в часі (2-3 уроки) між опрацюванням ідентичних тем на уроках російської й української мов.

Практична спрямованість початкового навчання української мови зумовлює те, що контролю підлягають не стільки знання з мови, скільки вміння практично застосовувати ці знання в процесі усного й писемного мовлення.

Правопис. У 3-4 класах учні опановують елементарні правила української орфографії, у них формуються відповідні уміння й навички.

Більшість орфографічних правил української мови мають фонетичну основу, тому їх засвоєння має відбуватися з опорою на знання з фонетики (в українській мові звук [ц'] м’який, тому після нього вживається м’який знак) та навички літературної вимови.

Порівняльний аналіз орфографічних правил російської та української мов дав можливість визначити правила, зміст яких повністю збігається в обох мовах; правила, зміст яких збігається частково (найбільша група, яка має різні варіанти збігу й розбіжностей), і правила (невелика кількість), що регулюють написання, властиві лише українській мові. Методика засвоєння кожної групи таких правил різна. Найскладнішими з них є правила другої групи, оскільки процес формування правописних умінь у цих випадках зазнає інтерференційного впливу навичок із російської мови, що призводить до численних помилок. Тому орфографічні вміння повинні постійно підтримуватися шляхом систематичного повторення й тренування письма (словникові пояснювальні й попереджувальні диктанти, вправи на класифікацію слів за правилами орфографії тощо). Для запобігання інтерференції на етапі пояснення рекомендується використовувати прийом відкритого міжмовного зіставлення типу: у російській мові – в українській мові. Під час формування орфографічних умінь продовжується робота над удосконаленням навичок уживати українські букви і, и, е, є, ї, ґ. Важливо формувати графічну й орфографічну пильність учнів, використовуючи відповідні віршовані тексти для зорових і зорово-слухових диктантів, а також уміння самоперевірки й самоконтролю записаного.

Правила, які мають складну алгоритмічну структуру (ненаголошені е, и, позначення одзвінчених приголосних у середині слів (боро[д´]ба)), збігаються за змістом в обох мовах, тому основна увага має зосереджуватись на умінні діяти за правилом та на збагаченні словникового запасу.

У 3-4 класах учні мають засвоїти слова, вимова й написання яких не збігається в російській і українській мовах, однак в українській мові не регулюється певними правилами. Такі слова потребують систематичного введення у вправи, які виконуються на уроці. Крім того, з метою перевірки якості засвоєння їх вводять у перевірні й контрольні роботи.

Пунктуаційні вміння (вживання розділових знаків у кінці речення та всередині перед а, але (рос. но), а також у реченнях з однорідними членами) збігаються в російській і українській мовах, тому учні застосовують уже сформовані уміння вживати розділові знаки й під час письма українською мовою.

Оскільки на уроках української мови формуються всі види мовленнєвої діяльності школярів, важливо, щоб учитель відводив необхідний час для працювання з довідниковою літературою, передусім зі словниками.

Згідно з навчальним планом ДБНЗ ЛНР «АСЗШ №7» на вивчення української мови у 1 класі (усний курс) відводиться 99 годин (3 години на тиждень, 33 тижні ). У 2 класі - 102 години (3години на тиждень, 34 тижні). У 3-4 класах – по 68 годин (2 години на тиждень, 34 тижні).

Для реалізації програми використовуються підручники:

• Українська мова 1 клас: підручник для загальноосвітніх закладів. У 2 ч. Ч. 1./ Укл. Чорна О.В., Редчець Н.А., Л.В. Плотникова С.В.; Під заг. ред. О.В. Чорної. — Луганськ: ТОВ «Прес-експрес», 2017. – с. 72;

• Українська мова 2 клас: підручник для загальноосвітніх закладів. У 2 ч. Ч. 1./ Укл. Чорна О.В.,. Редчець Н.А., Харламова А.В.; Під заг. ред. О.В. Чорної. — Луганськ: ТОВ «Прес-експрес», 2017. – с. 72;

• Українська мова 3 клас: підручник для загальноосвітніх закладів. У 2 ч. Ч. 1./ Укл.. Чорна О.В., Редчець Н.А., Л.В., Дєєва Л.В.; Під заг. ред. О.В. Чорної. — Луганськ: ТОВ «Прес-експрес», 2017. – с. 72;

• Українська мова 4 клас: підручник для загальноосвітніх закладів. У 2 ч. Ч. 1./ Укл. Чорна О.В., Редчець Н.А, Кутузова Л.В.; Під заг. ред. О.В. Чорної. — Луганськ: ТОВ «Прес-експрес», 2017. – с. 72.

ПЛАНОВАНІ РЕЗУЛЬТАТИ ВИВЧЕННЯ

НАВЧАЛЬНОГО ПРЕДМЕТА «УКРАЇНСЬКА МОВА»

ОСОБИСТІСНІ РЕЗУЛЬТАТИ

У випускника будуть сформовані:

- оволодіння знаннями про українську культуру;

- розуміння того, що якісна, правильна мова – показник культури людини;

- доброзичливе ставлення до інших учасників навчальної діяльності на основі етичних норм;

Випускник отримає можливість для формування:

- шанобливого ставлення до української мови, історії та культури;

- мотивація до самореалізації в пізнавальній та навчальній діяльності;

- етичних почуттів, доброзичливості й емоційно-моральної чуйності;

- - позитивної мотивації та сталого навчально-пізнавального інтересу до української мови.

МЕТАПРЕДМЕТНІ РЕЗУЛЬТАТИ

Випускник навчиться:

- розуміти поставлене навчальне завдання;

- планувати (у співпраці з учителем або самостійно) свої дії для вирішення завдання;

- діяти за планом, а також за інструкціями, що містяться в джерелах інформації: мова вчителя, підручник та т. д.;

- використовувати мову для регуляції своїх дій;

- контролювати процес і результати своєї діяльності, вносити необхідні корективи;

- оцінювати свої досягнення, усвідомлювати труднощі, шукати способи їх подолання;

- адекватно сприймати оцінку вчителя;

- усвідомлювати пізнавальну задачу, цілеспрямовано слухати (вчителя, однокласників), вирішуючи її;

- знаходити в тексті необхідні відомості, факти і іншу інформацію;

- самостійно знаходити потрібну інформацію в матеріалах підручника, в обов'язковій навчальній літературі, використовувати її для вирішення навчально-пізнавальних завдань;

- користуватися знайомими лінгвістичними словниками, довідниками;

- застосовувати різні способи фіксації інформації (словесний, схематичний та ін.);

- володіти загальними способами вирішення конкретних лінгвістичних

завдань;

- здійснювати аналіз, синтез, порівняння, класифікацію, угруповання мовного матеріалу за заданими критеріями, розуміти проводяться аналогії;

- будувати нескладні міркування, встановлювати причинно-наслідкові зв'язки, робити висновки, формулювати їх;

- приймати участь у діалозі, в спільній розмові, виконуючи прийняті правила мовної поведінки (не перебивати, вислуховувати співрозмовника, прагнути зрозуміти його точку зору і т.д.);

- ставити запитання, відповідати на питання інших;

- розуміти залежність характеру мови (відбору змісту і його організації, вибору мовних засобів) від завдання ситуації спілкування;

- висловлювати свої думки, почуття в словесній формі, орієнтуючись на завдання і ситуацію спілкування, дотримуючись норм літературної мови, піклуючись про ясність, точність вираження думки;

- усвідомлювати, висловлювати та обґрунтовувати свою точку зору; намагатися проявляти терпимість по відношенню до висловлюються іншим точкам зору;

- вступати у співробітництво з однокласниками, брати участь у спільній діяльності, розподіляти ролі (домовлятися), надавати взаємодопомогу, здійснювати взаємоконтроль, проявляти доброзичливе ставлення до партнерів;

- відтворювати інформацію, доносити її до інших;

- створювати невеликі монологічні висловлювання з орієнтацією на партнера, з урахуванням ситуації спілкування і конкретних мовних завдань, вибираючи для них відповідні мовні засоби.

Випускник отримає можливість навчитися:

- у співпраці з учителем ставити нові навчальні завдання і здійснювати дії для реалізації задуму;

- перетворювати практичну задачу у пізнавальну;

- виявляти пізнавальну ініціативу в навчальному співробітництві;

- адекватно оцінювати свої досягнення, усвідомлювати труднощі, розуміти їх причини, планувати дії для подолання труднощів і виконувати їх;

- здійснювати пошук необхідної інформації в додаткових доступних джерелах (довідниках, навчально-пізнавальних книгах і ін.);

- знаходити мовні приклади для ілюстрації понять, правил, закономірностей в самостійно обраних джерелах;

- робити невеликі виписки з прочитаного для практичного використання;

- здійснювати вибір способу вирішення конкретної мовної або мовної завдання;

- аналізувати і характеризувати мовної матеріал по самостійно певними параметрами;

- проводити порівняння та класифікацію мовного матеріалу, самостійно обираючи підстави для цих логічних операцій;

- починати діалог, бесіду, завершувати їх, дотримуючись правил ввічливості;

- оцінювати думки, поради, пропозиції інших людей, брати їх до уваги і намагатися враховувати в своїй діяльності;

- ініціювати спільну діяльність, розподіляти ролі, домовлятися з партнерами про способи вирішення виникаючих проблем;

- створювати висловлювання різних видів (в усній і письмовій формі) для вирішення різних комунікативних завдань, адекватно будувати їх і використовувати в них різноманітні засоби мови;

- застосовувати набуті комунікативні вміння в практиці вільного спілкування.

ПРЕДМЕТНІ РЕЗУЛЬТАТИ

Загальні результати освоєння програми:

Випускники початкової школи:

- оволодіють початковими уявленнями про норми української мови (орфографічними, лексичними, граматичними), правил мовленнєвого етикету;

- оволодіють основами грамотного письма, орфографічними й пунктуаційними навичками;

- здобудуть вміння знаходити, порівнювати, класифікувати, характеризувати різні одиниці мови (звуки, букви, слова, пропозиції) за вказаними параметрами, конструювати з цих одиниць одиниці вищого рівня (слова, словосполучення, пропозиції, тексти);

- отримають первинні наукові уявлення про систему в структурі мови: фонетики й графіки, лексики, словотворення (морфеміки ), морфології й синтаксису; про основні одиниці мови, їх ознаки й особливості вживання в мовленні;

- здобудуть досвід пошукового (при роботі зі словниками, довідниками) читання, а також правильної мовної поведінки, створення власних висловлювань різних видів (в освоєних межах) з урахуванням завдань і ситуації спілкування.

Мовленнєва діяльність

Випускник навчиться:

Аудіативні уміння:

- зосередження слухати українське мовлення, помічати неправильно вимовлені слова, виправляти помилки;

- розуміти зміст завдань, текстів з одного прослуховування;

- розпізнавати в текстах образні слова й народні вислови, синоніми й антоніми, слова, вжиті на слух речення, різні за метою висловлювання й за інтонацією, й однорідними членами;

- розпізнавати речення зі звертаннями, місце звертання в реченні;

- визначати в тексті, сприйнятому на слух, тему й основну думку;

- розпізнавати у сприйнятих на слух реченнях слова, що належать до різних частин мови;

- розрізняти закінчення у подібних лексемах російської та української мов.

Говоріння:

- відтворювати діалог; будуватиме діалог за змістом тексту і за уявної чи створеної в класі ситуацією;

- знатиме правила українського мовленнєвого етикету й етикету лексику;

- використовувати мовленнєві формули, будуючи діалоги за створеними ситуаціями щоб: висловити своє ставлення до почутого; уточнити

почуте; висловити припущення, здивування, недовіру; висловити підтвердження, згоду/незгоду, заперечення,задоволення/незадоволення і т.д.;

- використовувати у процесі мовлення найуживаніші народні вислови;

- використовує терміни під час відповіді на запитання змови; самостійно виправляє допущені у мовленні власні помилки та помилки однокласників;

- переказувати текст дослівно чи вибірково;

- складати усно тексти за завданням учителя, малюнком, опорними словами, тощо.

Читання:

- читати вголос і розуміти прочитане;

- читати мовчки, знаходить потрібне завдання чи вправу в підручнику,словничок, примітку, зразок і т.п.;

- читати і групувати слова за лексичними, граматичними чи орфографічними ознаками;

- правильно інтонувати речення під час читання вголос;

- дочитувати закінчення чи змінювати їх

Письмо:

- застосовувати вміння з техніки письма й культури оформленні записів у зошитах.

- правильно підписувати свій зошит;

- складати і записувати речення, різні за метою висловлювання, речення з однорідними членами;

- складати і записувати переказ;

- списувати без помилок;

- писати різні види диктантів дотримуючи правил правопису.

Випускник отримає можливість навчитися:

- знаходить зайві слова в логічному ряду;

- складати і записує тексти різних типів, за малюнком, опорними словами,

планом тощо;

- уміти написати оголошення, привітання, записку, лист, СМС-повідомлення товаришеві, батькам;удосконалювати власний текст.

Відомості з мови і правопису

Випускник навчиться:

- знатиме норми української літературної вимови; вживатиме під час письма букви українського алфавіту;вживатиме ь для позначення м’якості звука [ц'], не вживатиме після букв б, п, в, м, ф, р, та ж,ч, ш у кінці слів;

- правильно вимовляти и писати слова із суфіксами –ськ-, -цьк-;

- вживати апостроф на позначення звука [й] (після твердих приголосних) у корені й після префіксів;

- правильно позначати на письмі м’які подовженні звуки;

- правильно писати слова, у яких в українській мові букви не подвоюються та слова з спрощеними приголосними; правильно писати слова з ненаголошеними е, и

Текст:

- знатиме, що таке текст, які бувають його типи;

- визначати тему й основну думку тексту;

- добирати заголовок;

- переказувати (усно) різні тексти.

Речення:

- розрізняти словосполучення і речення;

- ставити питання від головного до залежного слова у словосполученні; аналізу(встановлює зв’язок слів у реченні);

- визначати головні і другорядні члени речення; встановлює зв’язок між ними;

- поширювати речення другорядними членами;

- складати речення ,поширювати їх;

- встановлювати зв’язок між словами в реченні;

- правильно інтонувати речення – різні за метою висловлювання й інтонацією та становити потрібні розділові знаки;

- правильно записувати спонукальні речення;

- вживати речення різних видів, щоб повідомити, запитати, спонукати до дії;

- поширювати речення однорідними членами; складає речення з однорідними членами зі сполучниками та без них; правильно інтонувати речення з однорідними членами;

- поширювати речення однорідними членами; вживає кому перед сполучниками і (якщо він повторюється), а, але, та (в значенні але);

- будувати складне речення (з двох простих) за зразком, графічною схемою тощо зі сполучниками і, що, щоб, бо;

- ставити кому перед сполучниками.

Слово – частина мови:

- знатиме терміни на позначення частин мови;

- користуватися термінологією підчас відповіді на запитання вчителя;

- розрізняти слова – різні частини мови;

- добирати слова – назви предметів,ознак, дій;

Іменник:

- знаходити в реченні та самостійно добирати іменники;

- розуміти значення предметності іменників, назв опредмечених ознак і дій;

- утворювати ряди спільнокореневих іменників за допомогою суфіксів і префіксів, пояснювати значення утворених слів;розрізняти іменники з одним значенням і багатозначні;вживати іменники в прямому і переносному значенні;

- визначати рід і число іменників;

- знати іменники, рід яких не збігається у російській та українській мовах;

- уживати іменники у належному їм роді і числі; знає назви відмінків і відмінкові питання;

- змінювати іменники за числами;

- знатиме іменники, що вживаються лише в однині або множині; спостерігає за таблицею за змінюванням відмінкових форм іменників чоловічого і жіночого роду,

- робити висновки щодо спільного і відмінностей у граматичних формах; знає закінчення, правильно вимовляє приголосні перед закінченням -і, -и(синиці, руки) у родовому відмінку;

- правильно вживати закінчення і використовувати потрібні прийменники з іменниками в родовому відмінку під час побудови словосполучень; змінює приголосні основи [г, к, х] на [з´, ц´, с´] перед -і при вживанні іменників з основою на г, к, х у давальному і місцевому відмінках;

- вживатиме прийменники з місцевим відмінком при побудові словосполучень(сидіти на березі, стояти при дорозі); знатиме і вживатиме закінчення -ою, -ею,-єю при побудові словосполучень з іменниками в орудному відмінку з прийменниками і без них (розмовляю з сестрою, пишатися мамою); спостерігає за таблицею за відмінюванням іменників чоловічого і середнього роду, робить висновки щодо спільного і відмінностей у закінченнях -у, -ю // -ові, -еві, -єві при побудові словосполучень і речень з іменниками в давальному і місцевому відмінках;

- вживатиме закінчення -і, -ї в іменниках у давальному і місцевому відмінках;

- змінювати приголосні основи [г], [к],-[х] на [з’], [ц’], [с’] при вживанні іменників у цих відмінках; вживає закінчення – ем після ж, ч,ш та - ям в іменниках середнього роду на -я при побудові словосполучень та речень; правильно вимовляє і пише такі іменники у формі орудного відмінка;

- знатиме про розбіжності в роді іменників середнього роду на –я у російській і українській мовах; спостерігає за таблицею за відмінюванням іменників жіночого роду та іменника мати, робить висновки щодо спільного і відмінностей у закінченнях; правильно вимовляє і пише такі іменники, вжиті у початковій формі (степ, піч, ніч); вживає такі іменники у родовому, давальному і місцевому відмінках, змінюючи голосні [і] - [о], [і] - [е]:ніч –ночі, піч – у печі при побудові словосполучень, речень; правильно вимовляти приголосні основи перед закінченням -ю в орудному відмінку і позначає їх на письмі, будувати словосполучення, вживаючи іменники у формі орудного відмінка;

- вживати апостроф після губних в,ф та р(верф’ю, матір’ю) перед -ю;

- правильно вимовляти і писати іменники зі збігом приголосних перед -ю; правильно змінювати іменник мати,будуючи словосполучення і речення; спостерігає за таблицею відмінювання іменників, робити висновки; правильно вимовляти й писати іменники – назви маленьких істот та іменник ім’я у різних відмінкових формах при побудові словосполучень, речень; спостерігає за відмінюванням іменників у множині, робити висновки щодо спільного і відмінностей у закінченнях; правильно вимовляти і вживати іменники у множині при побудові словосполучень і речень, зокрема: твердо вимовляє приголосні основи [г], [к], [х] перед -и та пом’якшено приголосні [ж], [ч], [ш] перед -і в називному відмінку; вживає закінчення - ів, - їв у родовому відмінку множини;

- не вживати закінчення в іменниках середнього роду з подовженим м’яким приголосним основи перед -я; вживає закінчення - ах в іменниках, вжитих у місцевому відмінку з прийменником по.

Прикметник:

- знатиме, що таке прикметник,граматичні ознаки прикметників, зв’язок з іменником, родові закінчення -а, (-я) ж. р., -е, (-є) с. р.

- розумітиме роль прикметників в текстах;

- добиратиме прикметники до заданих слів – назв предметів;

- спостерігати за вживанням прикметників в текстах різного стилю і робити потрібні висновки;

- вживати прикметники у прямому й переносному значенні під час складання речень; утворювати прикметники від іменників та прикметників за допомогою суфіксів, пояснювати, як змінилося значення утворених слів;

- утворює прикметники вищого і найвищого ступенів (великий – більший – найбільший);

- знатиме відмінкові питання, які ставляться до прикметників від іменників, ознаки яких вони показують;

- спостерігати за відмінюванням прикметників за таблицею, робити висновки про збіг і відмінності у закінченнях; правильно вимовляє та пише прикметники чоловічого і середнього роду у формі родового відмінка при побудові словосполучень, речень;

- вживати прийменник до з родовим відмінком (до синього озера); вживає закінчення прикметників у давальному і місцевому відмінках при побудові словосполучень: у теплому пальті, у новóму кожушку; відмінювання прикметників жіночого роду і робити висновки щодо спільного й відмінностей у закінченнях;

- знати відмінкові питання, які ставляться від іменників жіночого роду до прикметників;

- правильно вимовляє та вживає закінчення прикметників жіночого роду у формі родового, давального і місцевого відмінків; уживає ь після м’яких приголосних перед закінченням - ої, - ою. спостерігає за таблицею відмінювання прикметників у множині та робити висновки про спільне й відмінності;

- знати відмінкові питання, які ставляться до прикметників від іменників, вжитих у множині;

- правильно вимовляти та вживати закінчення -і у прикметниках, вжитих у називному і знахідному відмінках в усному мовленні та на письмі; утворює сполучення прикметник + іменник у різних відмінкових формах;

- будувати речення з однорідними членами – прикметниками;

- будує тексти-описи, вживаючи різні відмінкові форми прикметників у однині й множині.

Займенник:

- розпізнавати особові, займенники та правильно вживати їх; усвідомлювати роль займенників і використовувати їх у текстах; спостерігати за відмінюванням особових займенників, робити висновки;

- вживати займенники у різних відмінкових формах при побудові словосполучень, речень; відрізняє займенники від прийменників.

Прислівник:

- вживати в усному мовленні та правильно писати найуживаніші прислівники.

Числівник:

- вживає в усному мовленні та на письмі числівники від 1 до 20.

Дієслово:

- знатиме, що таке дієслово та його граматичні ознаки; роль дієслова в реченні;

- класифікувати дієслова за значенням (дієслова мовлення, руху, стану тощо);

- розуміти багатозначність окремих дієслів, вжитих у словосполученнях, реченнях, текстах;

- розрізняти пряме і переносне значення дієслів; утворювати однокореневі дієслова за допомогою префіксів, пояснювати значення таких дієслів;

- будувати словосполучення і речення з дієсловами різних семантичних груп,

речень з однорідними присудками; спостерігати й пояснювати роль дієслів у текстах-розповідях, описах,

- будувати тексти-описи явищ природи з використанням дієслів; часу;

- розрізняти часи дієслів за допомогою запитань;

- змінювати час дієслів;

- вживати суфікс -в- у дієсловах чоловічого роду;

- переконструйовувати текст за допомогою зміни часової форми; знатиме, що таке неозначена форма дієслова, де вона найчастіше вживається і яке значення передається з допомогою цієї форми; переконструйовувати текст за допомогою заміни неозначеної форми дієслова на часову і навпаки; спостерігати за таблицею змінювання дієслів і робити висновки;

- дотримуватися чергування приголосних під час зміни часових

форм дієслів;

- змінювати дієслова теперішнього і майбутнього часу за особами; правильно вимовляти та писати дієслова на - шся, - ться; будує словосполучення і речення з дієсловами в різних особових формах теперішнього і майбутнього часу;

- переконструйовувати та переказувати тексту із заміною однієї особи на іншу.

Соціокультурна лінія:

- знати назви: міста, селища, вулиці, театри тощо свого рідного краю; імена українських письменників класиків, письменників свого краю та окремі біографічні факти, а також їхні

твори, які вивчалися; народні обереги, рослинну символіку, може розповісти про них;

знає назви народних і православних свят і розповісти про них;

- знати, як закликають весну в народі, веснянки, весняні дитячі ігри;

- доречно вживати в мовленні етикетну лексику, найпоширеніші народні вислови, словесні формули; встановлює соціальні контакти з однолітками дорослими у різних життєвих ситуаціях (в школі і вдома,на вулиці, в магазині, у транспорті тощо).

Випускник отримає можливість навчитися:

- знаходити слова, що служать засобами зв’язку між реченнями тексту;

- колективно складати і записувати тексти-міркування;

- спостерігати й аналізувати тексти-діалоги (вірші, народні пісні).

- спостерігати за реченнями-репліками в діалозі, вживає репліки підчас побудови діалогу;

- будувати речення, вживаючи найпростіші фразеологізми (накивати п’ятами, теревені правити тощо);

- будувати будує речення з однорідними членами у власних текстах тощо;

- добирає іменники синоніми й антоніми;

- добирає прикметники синоніми(синонімічні ряди) та антоніми;

- вживати займенники при удосконаленні (редагуванні) тексту(замінювати займенниками іменники та прикметники, що повторюються;

- добирати дієслова-синоніми й антоніми;

- вибирати з синонімічного ряду найбільш влучне дієслово при складанні речень, текстів; володіє термінами на позначення.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ПРОГРАМИ

Клас: 1

Предмет: Українська мова

НАВЧАЛЬНО-ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН

Клас: 2

Предмет: Українська мова

НАВЧАЛЬНО-ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН

Клас: 3

Предмет: Українська мова

НАВЧАЛЬНО-ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН

Клас: 4

Предмет: Українська мова

НАВЧАЛЬНО-ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН